Українці за Уралом

Передумовою для здійснення масштабного проекту став мій авторський проект «Українці в Україні» (1997—2002 рр.). Вивчаючи життя людей у складних, нерідко екстремальних умовах, я пройшов пішки «по діагоналі» від крайньої північно-західної точки України (с. Кошари Шацького р-ну Волинської обл.) до її південно-східного краю (с. Холодне Новоазовського р-ну Донецької обл.), а також від крайньої північної точки (с. Грем’яч Новгород-Сіверського р-ну Чернігівської обл.) до крайньої південної точки (мис Сарич АР Крим). Загальна протяжність цього пішого маршруту — 3247 км, із яких 1061 км пролягав по радіоактивно забруднених територіях України, Білорусі та Росії, зокрема й через Чорнобильську зону відчуження.

Справжній українець. (Голова Сахалінської регіональної громадської організації українців «Київська Русь» Микола Засенко)

Кінцевим результатом цього проекту стала серія авторських публікацій у газетах і журналах, передач на радіо, фотовиставка і великий телефільм «Очищення Зоною», який кілька разів демонструвався на Українському телебаченні. Будуть також випущені книжка і фотоальбом під назвою «Похід через Атомний полюс».

Авторський журналістський проект «Українці за Уралом» — прагнення створити масштабну картину історії переселення українців з етнічних територій за Урал і, що найголовніше, розповісти про життя нинішніх українців на території Російської Федерації.

У своїй дослідницькій журналістській праці я вільний від мінливої політичної кон’юнктури.

Аркагалинський перевал. Рушник із Полтавщини

Маршрут III завершального етапу мав пролягати між Полярним колом і береговою лінією Північного Льодовитого океану від Анадиру (Чукотка) до Мурманська, що на Кольському півострові. Акредитація Міністерства закордонних справ Росії для виконання цього маршруту мені була видана на три місяці — з 15 лютого по 15 травня 2009 року. У зв’язку з тим, що спонсори через фінансово-економічну кризу відмовилися від грошової підтримки цього завершального етапу, я зміг вилетіти з Москви в Анадир тільки 26 квітня 2009 року. Але виникла затримка з видачею акредитації, а потім у далеких північних широтах настала полярна ніч, і повторний старт III етапу проекту було перенесено на березень 2010 року.

Пішки далекувато… (Острів Беринга. Звідси до Києва – понад 9000 км)

Мій життєвий девіз — «До мети приходить не той, хто поспішає, а той, хто не зупиняється». Маю тверду надію, що з допомогою російських колег-журналістів я все-таки виконаю весь проект «Українці за Уралом». Його кінцева мета — створення авторської фотовиставки в Україні та в Росії, а також випуск книжки і фотоальбому під назвою «Українці за Уралом. Початок XXI століття».

Коротко про автора

Родом із Кіровоградської області (Село Ново-Липове, де народився, було затоплене в 1956 році під час спорудження Кременчуцької ГЕС). Служив у Радянській Армії. Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т.Шевченка. Працював у газетах «Молодь України», «Радянська Україна», «Сільські вісті», «Вісник Чорнобиля», «Голос України», інформаційному агентстві УНІАН та в прес-агентстві Чорнобильської АЕС. Висвітлював бойові події на фронтах Кавказу. Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. За попередні роки Микола Хрієнко здійснив у різних регіонах колишнього СРСР та України 24 піших і лижних походи (з них 19 — одиночних) загальною протяжністю 6178 км. Нагороджений міжнародним орденом Миколи Чудотворця в номінації «За визначний внесок у примноження добра на Землі», орденом Української Православної Церкви Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого III ступеня і двома золотими медалями за перемоги в журналістських конкурсах. Має звання «Заслужений журналіст України».

Українці за Уралом

Передумовою для здійснення масштабного проекту став мій авторський проект «Українці в Україні» (1997—2002 рр.)...