Річкам, як жінкам, у потрібний момент треба дати можливість вийти з берегів. Для цього у них має бути своя територія, куди краще не заходити, навіть коли сухо і спокійно. Обов’язкова умова без збитків перебути розлив — води, як і почуття, повинні струменіти без перешкод. Швидше зійдуть. Ще одне вистраждане життям правило — спрямувати їх у потрібному напрямку, завчасно потурбувавшись про засоби захисту (дамби, відвідні канали), які слід тримати в ідеальному порядку. Ніхто не знає, коли проб’є година «ч».
Кілька поколінь мерів буковинського райцентру Новоселиця вважали, що всі ці перестороги не для них. Скільки там тієї Рокитної разом із Рокитнянкою, річечок тихих і мирних, – їх уже й помічати перестали. Про них ніхто не дбав. Окрім того, що 40 років не чистили від мулу (русла забилися місцями на 80%), не прибирали чагарник, ще й свідомо захаращували всіляким сміттям. Райавтодор, нафтобаза взагалі побудували на них загорожі, з’явилися котельня, приватні гаражі (зручно мити машини), господарські споруди. Підприємливі новосельчани перекопали водозахисні смуги під городи, канали перетворили на сміттєзвалища, а землею з дамб підсипали фундаменти новобудов. Міська влада у процес не втручалася, хоча піклуватися про малі річки, які течуть територією населеного пункту, і контролювати режим використання водоохоронних зон — її святий обов’язок, виписаний Водним кодексом.
Аж тут упали страшні зливи, вдарив грім, і перехреститись не встигли, як Рокитну з Рокитнянкою понесло. Вони вийшли у свої природні заплави і там зупинилися, заливши дороги, городи, подвір’я. Увесь хатній крам опинився на дахах разом із подушками, курми та козами. Надувні човни кілька днів були в Новоселиці замість таксі, а без рибальських гумових чобіт деякими вулицями досі ходити неможливо.
Втрачені помідори — дрібниці. Тільки б не завалилися будинки, що другий місяць стоять по вікна у воді. Новосельчани вимагають у влади компенсації збитків на 3 млн. грн. (по району нарахували 6,7 млн.). Влада гарячково шукає способу відвести воду, щоб уникнути ще більшого лиха. Відводити нікуди. Новоселиця, що тече в улоговині Прута, прийняла в себе ще й сотні кубометрів дощової води зі схилів Хотинського узвишшя, перетворившись на величезний резервуар. До всього до критичної межі піднялися ґрунтові води. Місто опинилося у водній пастці, з якої не видно виходу.
Прокуратура області намагається з’ясувати, хто його туди завів, порушивши (щоправда, не дуже охоче) за фактом кримінальну справу за статтею «Невиконання або неналежне виконання службовими особами своїх обов’язків, що спричинило тяжкі наслідки». На цьому наполіг недавно призначений губернатором Буковини Володимир Куліш, для якого, за його ж словами, знайти і покарати винних у потопі – справа честі. На лаву підсудних може сісти чи не весь буковинський владний бомонд разом із прокурорами, які не забезпечили загального нагляду за дотриманням природоохоронного законодавства. (До речі, Новоселицька районна прокуратура розмістилася в окремому будинку прямо на березі Рокитнянки). А також керівна верхівка облдержадміністрації, що зобов’язана запобігати надзвичайним ситуаціям та їхній катастрофічній дії. Тим більше що про критичне становище району їй було добре відомо.
Звалювати всю вину за затоплення Новоселиці на природну стихію чи на «Чернівціводгосп», як це роблять тепер, було б не тільки несправедливо, а й не корисно для справи, якщо вважати кінцевою метою прокуратури – не так покарати, як назвати й усунути причини, що призвели до біди. Справді, всі роботи на землях водного фонду (чистити русла річок, будувати й утримувати в належному стані водовідвідні канали, протипаводкові ставки, які мають акумулювати дощові і талі води) повинен проводити водгосп. Це об’єктивно потребує великих фінансів, розподіл яких у країні, схоже, суто суб’єктивний: не відомо, від кого і від чого він залежить. Кілька років поспіль держава виділяє області лише третину від потреби. Нинішнього року на виконання протипаводкової програми «Чернівціводгосп» просив хоча б 7 мільйонів, аби провести на найнагальніші заходи. З держбюджету надійде лише два, 330 тисяч із яких потребує розчищення новоселицьких річок. Тому його діяльність схожа на латання дірок.
– Чи винна місцева влада у тому, що склалася така ситуація? Певною мірою, винна, — чесно визнає заступник голови Новоселицької райдержадміністрації Світлана Скрикуляк. — Але ні в Новоселиці, ні в районі не було і немає коштів, щоб привести дренажну систему в належний стан. Куди ми тільки з цим питанням не зверталися, розуміючи, що рано чи пізно може статися трагедія! Нарешті у серпні минулого року, після тривалих поневірянь столичними кабінетами, нам таки виділили з держбюджету, із резервного фонду з надзвичайних ситуацій, більш-менш прийнятну суму. Чи не вперше за всю історію Новоселиці. Однак гроші з Києва надійшли аж 28 грудня, і то чомусь за статтею «капітальне будівництво». Освоїти їх за три дні було нереально і більшу частину, хоч як це сумно, довелося повернути. Таке враження, що в уряді саме на це й розраховували.
Тепер лише на ліквідацію повені треба кілька мільйонів. 32 сім’ї необхідно відселити, бо люди залишилися без даху над головою. Загалом, у районі підтоплено майже півтори тисячі житлових будинків, школи, дитячі садочки. Проте головне — усунути причини, які викликають підтоплення. Адже потопи тут стали звичайним явищем.
Деякі села вже стоять на болоті, страждають сільгоспугіддя. Нарешті в районі почали працювати комісії з області від МНС і водгоспу, виясняючи неймовірні речі. Загрожує проривом дамба поблизу села Рокитне, яка давно перебуває в аварійному стані. Ставки поблизу Новоселиці втратили свою гідроакумулюючу роль, на третину замулені й слугують для промислового розведення риби. Деякі орендарі позаварювали електрошвом їхню водоскидну систему, що регулювала рівень води у цих штучних водоймах для безаварійного проходження повеней та паводків. Хоча перед затяжними зливами, про які синоптики заздалегідь попереджали, ставки мали бути напівпорожніми, щоб прийняти на себе воду.
Обласна комісія з надзвичайних ситуацій відкриває для себе Америку в затопленій Новоселиці. Прокуратура шукає козла відпущення. А ось хто й коли проводитиме конкретну роботу з осушення міста — невідомо. Тим часом щовечора у новоселицькому міському саду грає жаб’ячий оркестр.