«Шлях до сталого розвитку» — словосполучення, популярне сьогодні в Європі не менше, ніж свого часу «шлях до комунізму» в СРСР. Воно звучить практично на всіх зустрічах як локального, так і глобального рівня, на його підставі розробляються зовнішньо- і внутрішньодержавні програми. Дедалі частіше це словосполучення вживають і в Україні.
Основний принцип сталого розвитку — швидкість, із якою людство використовує природні ресурси, не має перевищувати швидкість їхнього поновлення. Сталий розвиток припускає збереження біорізноманіття, якості води, повітря, грунту, і, як наслідок, здоров’я людей. А для цього необхідно, щоб під час розроблення планів розвитку держав (міст, приватних господарств тощо) враховувалися не лише економічні, а й соціальні й екологічні характеристики. Шлях, слід сказати, не легший дороги до комунізму: відволікають численні фінансові принади.
Наприклад, програми з використання альтернативних джерел енергії, зі скорочення викидів, з переробки відходів, озеленення міст вимагають досить солідних коштів. А доходи приносять відносні — трохи чистішим стане повітря, трохи менше хворітимуть люди... Врешті-решт це позитивно вплине й на економіку країни, але до кінцевого результату шлях довгий, а далеко не всі вміють дивитися на кілька кроків уперед.
Деякі, проте, намагаються застосовувати принципи сталого розвитку на місцевому рівні. Скажімо, у бразильських овочевих магазинах харчові відходи можна обміняти на свіжі овочі та фрукти. У Шанхаї (Китай) місцевим жителям офіційно дозволено влаштовувати городи прямо під під’їздами будинків, що вони успішно й роблять. У Ньюкаслі (Англія) у рамках програми з альтернативної енергетики на 100 тис. дахів установлені сонячні колектори. Городи й сади на дахах є практично в усіх європейських країнах.
Намагалися реалізувати подібний проект і в Києві. Екологічно свідома громадськість спочатку збентежила, а потім розізлила працівників місцевих жеків, так і не отримавши дозволу на свої експерименти. Ситуація в нашій країні повністю відрізняється від європейської. Наші дахи нестійкі, а зелених насаджень «і так багато».
«За даними звіту земельного фонду, загальна площа Києва на сьогоднішній день — 83,6 тис. га, із них 43,2% займають ліси, 40,8% — міська забудова, 8% — землі водного фонду, 6,6% — сільськогосподарські угіддя, 1,5% — яри та піски. У межах міста та його зеленій зоні зустрічаються рідкісні види флори та фауни». Ця та інша, досить різнобічна, інформація про стан рослинного й тваринного світу, природно-заповідного фонду, а також атмосферного повітря, води та грунтів столиці є в «Екологічному атласі Києва», презентованому Київською міськрадою. У виданні використані матеріали, надані Центральною геофізичною обсерваторією Мінекоресурсів, Інститутом зоології та Інститутом ботаніки НАН України, а також різноманітними науково-інформаційними центрами, об’єднаннями тощо.
Шкода, правда, що атлас дуже скоро може виявитися неактуальним. Адже поруч із його випуском реалізується ряд проектів, «які базуються на принципах сталого розвитку». Популярні останнім часом програми з «реконструкції зелених насаджень». Їхні наслідки жителі столиці спостерігають у вигляді «облагороджених» парків і скверів: дерева вирубані, доріжки покриті європлиткою, а на одній з лавок сидить, як правило, хтось із видатних українських діячів, увічнений у металі чи камені. А навколо — замість звичної оку буйної київської зелені — акуратно підстрижені газони. Представники Спілки художників і Спілки архітекторів України неодноразово виступали проти «агресивної реконструкції міста». І не лише вони, а й екологи, біологи, медики.
Якщо про естетичні погляди можна посперечатися, то зі здоров’ям усе однозначно. З дитинства всім відомо, що дерева поглинають вуглекислий газ і виробляють кисень. Сьогодні в загазованій українській столиці дерева, мабуть, єдині можуть уберегти людей від усіляких захворювань органів дихання. Проте «реконструкція зелених насаджень» триває, показники небезпечних викидів у атмосферу і захворювань зростають, відбуваються зміни рельєфу, урбанофлори та фауни Києва. Всі показники взаємозалежні — це одна загальна екосистема міста. За даними того самого атласу, «на початку 1970-х років із 259 видів тварин, занесених до Червоної книги, 83 жили в Києві; за останні 30 років 41 вид із них зник, пояснення цьому — збільшення площі міських забудов».
Проект, навколо якого сьогодні тривають запеклі суперечки, — перетворення Труханівського острова на ультрасучасну розважальну зону. Розташований посеред Дніпра, у самому центрі столиці Труханів має при цьому дикувато-казкове зачарування. Вздовж берега розташовані пляжі, але якщо заглибитися, можна знайти цілу мережу озер, на яких цвітуть орхідеї та гніздяться дивовижні птахи. Далеко не всі кияни радісно сприймають новину про те, що Труханів стане київським діснейлендом. Адже для атракціонів, розважально-ігрових комплексів і кафе не обов’язково використовувати саме цю територію, де дивом збереглося таке природне розмаїття.
Флора Труханівського острова — унікальний показник для європейської столиці 490 видів рослин, із яких одна занесена в Європейський червоний список, чотири — до Червоної книги України. Тут зустрічаються два види орхідей та унікальна водна комахоїдна рослина альдрованда, а також безліч лікарських трав — валеріана, іван-чай, пижмо тощо. Не менш унікальна фауна Труханівського острова: два види тварин, занесених у Міжнародну червону книгу, п’ять — у Європейський червоний список, десять — до Червоної книги України (горностай, видра, рідкісні метелики тощо). І що вже зовсім «очевидне-неймовірне» — на Трухановому острові живе орлан-білохвіст, найкрупніший у Європі орел із розмахом крил до 2,5 метра...
Однак природоохоронні книжки та списки самі по собі ні до чого не зобов’язують. Передбачається, що при розробці проектів, подібних «труханівському», вони допомагають врахувати все необхідне та зробити правильний вибір.
Відповідно до Генерального плану розвитку міста до 2020 року, Труханів острів має стати об’єктом природно-заповідного фонду — пам’ятником садово-паркового мистецтва. Архітектурне управління «Київпроект» розробило два варіанти реконструкції острова. Перший — із тих, який по праву можна назвати агресивним, — глобальне вирубування та забудова. Другий — більш прийнятний, він припускає розміщення рекреаційних об’єктів на тих територіях, які вже нині не є цінними ландшафтами. Відповідно до думки вчених-ботаніків, прийнятий із деякими корективами він може зберегти природне розмаїття.
На сьогоднішній день офіційне рішення не прийняте. За другий варіант, що може забезпечити компроміс між збереженням біорізномаїття та рекреаційними потребами, що зростають, (хоча відпочивати теж можна по-різному!) виступають представники екологічних організацій, київських вузів, Інституту ботаніки та Інституту зоології НАН України, міжвідомчої лабораторії заповідної справи.
...У вступному слові до «Екологічного атласу Києва» глава Київської адміністрації Олександр Омельченко зазначив, що українська столиця рухається шляхом сталого розвитку, і «життя в Києві — це посмішка долі». Трактувати цю цитату можна по-різному. Посміхатися ми в будь-якому випадку будемо, та як — весело, іронічно чи розгублено?
Зрубати доросле дерево в більшості європейських міст набагато складніше, ніж зруйнувати будинок. Законодавство не дозволяє. Крім того, що дерево приносить користь, ростити його набагато довше, ніж будувати будинок. І що міцніші корені, тим сталіший розвиток.