Роззувшись, приємно босоніж іти м’яким піском уздовж сосен, які вишикувалися в почесній варті, туди, де вабить блакитними очима безцінне намисто озер... Тиша, спокій, свіже повітря соснового лісу, кришталево чиста вода, що добре прогрівається і навіть придатна для пиття, — вся ця розкіш називається Шацьким національним природним парком.
Звісно, всім відомо про знамените озеро Світязь — найбільше і найглибше в Україні. Та не всі знають, що в межах Шацького парку — 23 озера. Більшість із них невеликі, тільки п’ятеро мають площу, яка перевищує 200 га. А озеро Навраття — площею всього 1,9 га, і його середня глибина — лише один метр.
«Наш парк створений 1983 року на базі державних ландшафтних заказників «Озеро Кримне», «Озеро Піскове», «Озеро Пулемецьке», «Озеро Світязь», зоологічної пам’ятки природи «Озеро Климівське», гідрологічних пам’яток природи «Болото Луки», «Болото Мелеване», «Болото Піддовге-Підкругле». Тут проходить головний Європейський вододіл, що розмежовує басейни річок Прип’ять і Західний Буг. Знакова особливість цієї території — наявність великої кількості озер, які створюють одну з найбільших озерних систем Європи», — розповів начальник наукового відділу Шацького національного природного парку Василь Матейчик. Він добровільно взяв на себе роль провідника на одне з озер — Піскове, відоме тим, що тут люблять оздоровлюватися як місцеві жителі, так і приїжджі. І неважко здогадатися, чому. Адже тут яскраво виражені три складові хорошого відпочинку: сосни, пісок і вода. Високі сосни-вартові щільно оточили невеличку водну гладь, «зморщечки» на якій виникають лише від хлюпання дітей на мілководді. Старше покоління чинно вдихає тутешнє цілюще соснове повітря, повільно прогулюючись м’яким пісочком або приймаючи повітряні ванни в затінку дерев.
Утім, не все так гладко. Місцеві «кити», на яких базується рекреаційна система — дрібний, як борошно, пісок, чиста озерна вода, що змиває всі турботи, багата рослинність, — можуть і взагалі зникнути. Річ у тому, що білоруські товариші вирішили видобувати крейду в Хотиславі Малоритського району Брестської області, що всього за кілька десятків кілометрів від озерного заповідника і Шацького національного парку, який може загинути через збій у системі підземних вод. За найпохмурішими прогнозами, у карстові порожнини може піти вода з озер заповідника. Вітчизняні вчені застерігають, що складна конструкція має перетинати водоносні обрії, які є джерелом постачання води. Такі грандіозні плани можуть призвести до непридатності близько 40 тис. га сільгосп- і лісових угідь на Волині. Крім того, за розрахунками фахівців, через відведення з кар’єру підземних вод може виникнути депресивна вирва, і в зону передбачуваної депресії потрапить озеро Піскове, можуть постраждати також інші тутешні водойми. Подальше ж відкачування води з крейдяного кар’єру становитиме загрозу для всього Шацького парку.
Не випадково саме в Шацькому національному природному парку відбувся перший фестиваль природоохоронних територій України «Парад парків 2010». Питання назріло. 2010 рік проголошений ООН Міжнародним роком біологічного розмаїття. За офіційними даними, нині у світі під загрозою знищення — понад сім тисяч видів тварин і майже 60 тисяч видів рослин. Займаючи менше 6% площі Європи, Україна володіє близько 35% її біологічного розмаїття, але Червона книга нашої країни тільки за останні півтора десятка років стала товстішою майже на третину. Такі вагомі втрати пов’язані із забрудненням і виснаженням водних ресурсів, глобальною зміною клімату. На думку учасників фестивалю, його проведення покаже потенціал і привабливість природоохоронних територій для туристів, приверне увагу до проблем. Організатори фестивалю — Державна служба заповідної справи Мінприроди України, Асоціація природоохоронних територій України, Шацький національний природний парк, проект «Зміцнення управління і фінансової стійкості національної системи природоохоронних територій в Україні», що фінансується і впроваджується Глобальним екологічним фондом та Програмою розвитку ООН (ГЕФ/ПРООН). Пілотні території — Шацький національний природний парк, Національний природний парк «Прип’ять-Стоход» і регіональний ландшафтний парк «Прип’ять-Стоход».
У першому Параді парків узяли участь Національні природні парки «Прип’ять-Стоход», «Гуцульщина», «Вижницький», «Синевір», Галицький національний природний парк, природний заповідник «Горгани», Яворівський національний природний парк, Карпатський біосферний заповідник. Певна річ, господарі, зібравши гостей на берегах озера Великого Чорного, опинилися у більш вигідному становищі, оскільки могли наочно продемонструвати і обладнану територію новенького пляжу з повною інфраструктурою для відпочинку, і прилеглу до озера доглянуту лісову зону, де мирно паслася свійська живність. Тут розмістилися й легкі намети з гостями з інших регіонів. У них завдання складніше. Адже парки — «нерухоме майно», проте треба презентувати їх максимально цікаво. Тому до справи підійшли творчо: привезли вироби місцевих народних промислів, національні страви, напої і, звісно ж, дари лісів — цілющі трави, ягоди, горіхи, гриби. Але головне — це інформація, тим більше що розповісти є про що.
Наприклад, у Галицькому національному природному парку, на Касовій горі збереглася унікальна рослинність (понад 300 видів), а урочище Камінь, Подільські і Сокольські скелі оповиті багатьма легендами й дуже мальовничі. На водоймах регіону налічується понад вісім десятків птахів, у період міграції їх кількість збільшується майже втричі.
У природному заповіднику «Горгани» всерйоз займаються відновленням лісу на кам’янистих грунтах. Процес цей складний і трудомісткий: у кам’янистому грунті роблять ямки, в які вносять спеціальний насичений грунт, щоб молоденькі сосонки не тільки отримали шанс вижити, а й перетворитися на сильні, життєстійкі дерева. А ще тутешні лісники можуть довго і цікаво розповідати про те, що кожне дерево — особливе. Та ж таки сосна, на їхнє переконання, благословенна Богом, а тому — вічнозелена. Карпатський біосферний заповідник відомий знаменитою Долиною нарцисів. Донедавна вона займала значну площу, але туристи, віддаючи шану квітам, знищують і витоптують їх. Проблемою є й населений пункт Кіреші поблизу долини: його садиби активно «урізуються» у заповідну зону. Ще більшим лихом стала непродумана меліорація річки Хустець, внаслідок чого рівень грунтових вод різко впав, що теж призвело до зменшення кількості нарцисів.
Несолодко нині службі охорони Національного природного парку «Вижницький». Після деяких туристів, які стають «на природі» надто активними, доводиться лагодити дільничні і квартальні стовпи, аншлаги, шлагбауми. Є ще «самовільники» — ті, хто самовільно рубає дерева. Кожне бездумно вирубане дерево, яке росло 80—100 років, оцінюється у грошовому еквіваленті в 1,5—2 тис. грн., не кажучи про те, що примножує втрати для довкілля.
Недостатній рівень матеріально-технічного забезпечення, фінансування розвитку парків, нормативно-правові неузгодженості, низький рівень зарплати стримують розвиток заповідних зон. «Ми розраховуємо, що завдяки проведенню Параду парків люди більше дізнаються про туристичні можливості національних парків і заповідників, а їхня популярність як місць відпочинку у злагоді з природою зросте, — каже координатор проекту ГЕФ/ПРООН Василь Толкачов. — Сподіваємося, що ця ініціатива стане щорічною, і фестиваль проводитиметься в різних заповідних куточках України».