У середу, 23 квітня, у Харкові відкриється міжнародний фестиваль екологічного плаката і графіки «4-й блок». Цей фестиваль — п’ятий, ювілейний. На відміну від більшості регулярних фестивалів, «4-й блок» — захід не щорічний, а проходить раз на три роки. У рамках конкурсної програми фестивалю на суд міжнародному журі подано більш як 400 робіт від двохсот із лишком художників із Росії, Німеччини, США, Японії, Китаю, Мексики, Англії, Португалії й інших країн. Журі складається з визнаних фахівців дизайну та графіки, чий смак можна вважати бездоганним, а думку — незаперечною: від Йонга Хіао з Китаю до Яцека Мровчика з Польщі та Сергія Сєрова з Росії.
Виникнувши 1986 року після чорнобильської трагедії, 2002 року триєнале «4-й блок» опинилося під загрозою закриття: у старих координаторів фестивалю, як годиться, вичерпалися і сили, і кошти для його підтримання. Ситуацію врятувала Олена Карін, директор відомої московської дизайнерської студії «Про-Образ». Ставши директором фестивалю, Карін узяла на себе і координаційні, і фінансові клопоти й уможливила проведення ювілейного «4-го блоку».
— Тема екологічної безпеки Землі й турботи про здоров’я людства не втратила своєї актуальності в сучасному мистецтві, — вважає Олена Карін. — Фестиваль зароджувався в Харкові після чорнобильської трагедії. Люди ох як добре тоді розуміли, що таке екологічні проблеми, — здавалося ж, що ось-ось з-під кущів полізуть лисі їжачки. І Олег Векленко, один з основоположників фестивалю, не припускав, що це буде справа на п’ятнадцять років. Але потім стало з’ясовуватися, що актуальність зберігається.
Невелика ретроспектива фестивальних робіт відбулася і в Києві, у галереї «Майстерня». Її проводив президент «4-го блоку», заслужений діяч мистецтв України, професор Харківської державної академії дизайну та мистецтв Олег Векленко.
—1986 року я був мобілізований у Чорнобиль, — каже Олег Векленко. — Там і почав малювати, машинально, щоб відволіктися. Сьогодні Чорнобильська станція закрита. Але небезпека для довкілля і проблеми, пов’язані з його охороною, із захистом людей, котрі постраждали в результаті чорнобильської трагедії, залишилися. Шляхів вирішення цих проблем досі не знайдено. А це вже політика. І власті намагаються забути, замовчати, не помітити їх.