Вийти на вулицю в темний час доби для більшості наших співгромадян задоволення сумнівне. По собі суджу. Зробиш, бувало, кілька кроків із під’їзду — і в калюжу ногою. Адже на ліхтарних стовпах добре, якщо світить кожна третя лампочка. І так по містах усієї країни (про села і не згадую) — центр освітлений, а сусідні квартали, не кажучи вже про віддалені, у напівтемряві, а то й у темряві. Тому, напевно, непросто пересічному українцю усвідомлювати, що в розвиненому закордоні (де темні вулички старанно пошукати треба) є активісти, які борються за... темне небо над головою. І роблять вони це не просто задля дивацтва.
Про новий вигляд забруднення нашого багатостраждального навколишнього середовища першими повідомили астрономи. У містах, особливо багатонаселених, їм стало неможливо ночами спостерігати за зірками. Причина — потужне освітлення мегаполісів. Адже з настанням сутінків запалюються і до ранку не гаснуть тисячі різних світильників, не лише ліхтарі, а й ілюмінація кафе, барів, цілодобових супермаркетів... Потерпають від «світлової експансії» не лише астрономи. Пересічні жителі західних міст можуть роздивитися на небі лише кілька десятків зірок замість того, щоб побачити дві з половиною тисячі. Проведені опитування підтвердили: дві третини жителів Землі жодного разу в житті не бачили справжнього нічного неба. В Європі та США таких 99%. Кожний п’ятий землянин (серед європейців — кожний другий) не може спостерігати Чумацький Шлях.
Проте неможливість милуватися зірками виявилася не найгострішою з проблем, яку створює надмірна освітленість міст. Набагато прикріше, що штучне світло змінило до гіршого життя безлічі істот. Навколо ліхтарів і рекламних вогнів рояться тисячі комах і, спантеличені, забувши про пошук їжі та продовження роду (адже на це в багатьох видів є лише кілька годин у їхньому короткому житті!), масово гинуть. Австрійські вчені підрахували, що одна невеличка світлова реклама за рік убиває кілька сотень тисяч комашок. Масово гинуть і птахи, особливо перелітні. Сотні їхніх видів летять багатовіковими маршрутами не лише вдень, а й вночі, орієнтуючись за сузір’ями. І якщо шлях зграї проходить над урбанізованими територіями, яких на планеті дедалі більше, то міське світло збиває системи пташиної навігації. І тоді вони можуть змінити курс і розбитися об висотні будівлі, маяки, вишки і просто об землю. Все це — не домисли заклопотаних «зелених». Так, восени 1996-го жителі німецького Марбурга спостерігали, як світлова реклама нічної дискотеки збила з курсу зграю журавлів, які летіли на південь. Втративши орієнтацію, птахи кілька годин даремно кружляли і, втрачаючи сили, опустилися в сади городян. Уранці знайшли сотні мертвих і вмираючих журавлів. Обурені городяни натиснули на місцеву владу, і власнику дискотеки заборонили проводити світлові шоу пізньої осені.
Є й інші проблеми. Так, збільшення періоду фотосинтезу, викликаного застосуванням штучного світла, веде до ненормального ритму росту рослин і зміщення фази цвітіння. Навіть дерева в оточенні сильних джерел світла скидають листки пізніше, ніж у природній темряві. Надмірне штучне освітлення змінює звички харчування і режим розмноження тварин. Та й на здоров’я людини штучне світло впливає зовсім не благотворно. Збиваються біологічні ритми, відповідальні за сон, що негативно впливає на психіку. А це, у свою чергу, веде до безсоння (чи навпаки, сонливості), стомлюваності та депресії городян.
Зрештою є пряма залежність між надмірним освітленням і низкою екологічних проблем. Адже джерела світла в переважній більшості живляться електроенергією, отриманою переважно на термічних і атомних електростанціях. Вони ж щорічно викидають в атмосферу мільярди тонн вуглекислого газу (що викликає парниковий ефект), двоокису сірки (основа кислотних дощів), двоокису азоту (складова частина смогу), створюють мільйони тонн промислових відходів і величезну кількість радіоактивного бруду. При цьому третина споживаної «світлоіндустрією» енергії витрачається практично даремно, оскільки йде на закриті на ніч супермаркети та стадіони. Безліч освітлювальних приладів узагалі світять вгору й убік, не освітлюючи нічого, що потребує освітлення. Таке марнотратство обходиться Землі в суму, еквівалентну 6 мільярдам тонн вугілля чи 100 мільйонам тонн нафти щорічно.
Явище, що створює всі вищеописані й багато інших проблем, назвали світловим забрудненням (Light pollution). Воно вже прийняло глобальні масштаби, про що свідчать спостереження з космосу. Звідти в темний час доби видно всю берегову лінію Європи і Південно-Східної Азії, обидва узбережжя Північної Америки, півострів Індостан, південний край Африки, Перську затоку. У природній темряві залишаються наразі простори Сибіру, майже вся Африка, частина Латинської Америки, Австралія, Гренландія та Антарктида. З’явилися в явища і супротивники — другий десяток років зі світловим забрудненням бореться «Міжнародна асоціація за темні небеса», що базується в США і має філії по всьому світу. Зайнята вона в основному просвітницькою (може, тут доречніше сказати — затемнувальною?) роботою. Причому зовсім не закликає людство зануритися в темряву чи повернутися до каганця (в останньому малограмотні чи зашорені обивателі люблять звинувачувати екологістів), а пропонує конкретні кроки до усунення проблеми. Наприклад, заміна агресивних ртутних ламп на м’які натрієві може на 90 відсотків знизити приманювальну дію світильників на комах. Дуже важливо використовувати відбивачі, що спрямовують світло вуличних ліхтарів униз, — світлими мають бути вулиця і тротуари, а не небо. Світлову рекламу «темнонебесники» пропонують обмежити й обходитися мінімумом світла для освітлення закритих на ніч закладів. Ще борці з зайвим освітленням рекомендують фокусувати світло й робити його фрагментарним — щоб різні світлові плями не розпливалися в одне. Асоціація підкреслює: для боротьби зі світловим забрудненням потрібні не стільки гроші та відмова від благ цивілізації, скільки розуміння проблеми й бажання її вирішити.
В асоціації вже є певні успіхи. Після їхньої агітації Агентство по захисту навколишнього середовища США (аналог Міністерства охорони навколишнього природного середовища України) розробило програму Energy Star, що має допомогти населенню і компаніям різко знизити споживання енергії на освітлення. Цим же агентством прийнята програма із захисту птахів, відповідно до якої, зокрема, у періоди міграції заборонено включати нічне освітлення висотних будівель. У сусідньому канадському Торонто цього правила дотримуються з 1996 року. У Венеції з приводу світлового забруднення зібрали міжнародну конференцію, учасники якої зажадали від ЮНЕСКО проголосити небозвід надбанням людства. Першою країною, що законодавчо обмежила світлове забруднення, стала Чехія. Всі освітлювальні прилади в цій країні мають бути спрямованими вниз чи паралельно землі — у такий спосіб знижується рівень світла на автотрасах і в спальних районах.
А тепер повернемося до нашим темних міст. Як і багато в чому іншому, маємо шанс вивчити досвід чужих помилок і перейти до світлого життя, не наступивши на чужі граблі. Адже не вчить життя. Євроремонтом у нас називається, як правило, заміна натуральної дерев’яної столярки токсичним пластиком, оздоблення домівки гіпсокартоном і штучними килимами. Під маркетингом розуміють повальний перехід до полімерної упаковки, у результаті вічне (оскільки практично не розкладається в природі!) сміття шарудить під ногами. З таким ставленням до життя з темної зони ми, якщо постараємося, виберемося — та хоч би до зони світлового забруднення не потрапити...