Не секрет, що забруднення довкілля двигунами внутрішнього згорання (ДВЗ) — одна із найболючіших тем не тільки автовиробників, а й усього світового співтовариства загалом. Проте якщо, наприклад, у Європі з цією бідою борються вже давно і вперто прийняттям відповідних законів та жорстким контролем за їх виконанням, то ми програємо цю битву.
У світовій практиці передусім приймаються закони, які жорстко регламентують кількість шкідливих викидів, що зобов’язує конструкторів ДВЗ удосконалювати свої розробки. Лідерами серед екологічно чистих машин є гібридні моделі не тільки з електромотором, а й суміщені — газобензинові. Що стосується вже працюючих машин, то проблема забруднення довкілля токсичними викидами дедалі більше загострюється. Причому особливо актуальна вона для таких країн як Україна. Це пов’язано з тим, що понад 80% машинного парку зношено. Ввезені авто теж не нові, поповнюється парк машин із класичним ДВЗ або дизелями. Зі зношенням двигунів ці машини найближчим часом стануть причиною ще більшого забруднення.
Віктор Суртаєв |
«Нетрадиційність підходу полягає в тому, що робиться спроба примусити двигун внутрішнього згорання класичної конструкції працювати як очисна споруда й при цьому не втручатися в жоден агрегат автомобіля й не змінювати традиційне паливо», — каже Віктор Суртаєв.
Стаття професора Базарова «Привод двигуна ДВЗ» (1937 р.), в якій описувалося застосування впорскування води у вигляді пари, наштовхнула Віктора Михайловича на думку про застосування аналогічної технології й у своєму агрегаті. Що ж становить собою активізатор горіння — нейтралізатор вихлопних газів, як називає його сам винахідник? Прилад складається з трьох основних частин — барботера з адсорбуючою мембраною для очищення картерних газів, ємності для рідини нейтралізатора або води питної якості з насосом і блоку автоматичного керування подачі рідини-нейтралізатора в барботер. Додамо, що всі деталі дешеві й легкі у виготовленні. Що ж дає застосування нейтралізатора? Передусім, це поліпшення процесів спалювання паливної суміші в системах із класичною (контактною) системою запалювання. Для чого доцільно встановити електронну систему запалювання з октан-коректором, панель керування від якої слід розмістити в салоні машини.
Які результати застосування некаталітичного високотемпературного нейтралізатора? Ось приклад перевірки, проведеної відділом аналітичного контролю Криворізької регіональної екологічної інспекції Мінекоресурсів України з участю начальника ДАІ Криворізького міськуправління МВС від 23 січня 2003 р.
На випробування був наданий автомобіль «Опель Омега А» 1988 р. випуску з робочим об’ємом двигуна 1,8 л, обладнаний нейтралізатором вихлопних газів. Машину було заправлено бензином марки АІ-92 замість 98РОН (супер) відповідно до інструкції автомобіля.
Висновки комісії такі: при вмиканні нейтралізатора кількість СО зменшилася на 50%, СН на — 40%. Фактично, двигун «Омеги», будучи по первинних показниках Євро-1, після застосування нейтралізатора почав видавати Євро-3! Слід зазначити, що це випробування 2003 р., а сам агрегат уперше поставили на машину понад десять років тому.
Першим автомобілем, на якому Віктор Суртаєв застосував свій агрегат, був «Москвич-2140». «На цьому старенькому «Москвичі» їхали одного разу в Крим, — розповідає Віктор Михайлович. — І ось плетемося потихеньку, дорога гірська, не розженешся. Попереду пост ДАІ. Ну кого їм зупиняти? Звичайно, мене, мовляв, машина стара, димить, — а ви знаєте, на в’їзді в Крим стоять такі собі екологи у формі. Даїшники, може — в надії поживитися, роблять виміри на СО тощо. Замірювання показало: вихлоп двигуна щодо забруднення нижчий, ніж для нового «Москвича». Бачили б ви їхні обличчя...» — закінчив свою розповідь винахідник.
Природно, перш ніж подати патентну заявку на винахід, Віктор Суртаєв випробував свій агрегат у різних умовах і на різних типах машин. За ці роки каталізатор прокочували на ВАЗі й ЗАЗі. У машини заливали бензин різних марок. До суб’єктивних оцінок цих випробувань можна зарахувати таке: зростала прийомистість двигуна, збільшувався крутний момент, при візуальному огляді відзначалося зниження забруднення деталей клапанного механізму, циліндропоршневої групи й карбюратора. Надалі, за результатами проведених вимірів, викид бенз/а/пірену і сажі зменшувався на 90%! Таким чином, за екологічними показниками старий двигун набував нового життя.
Застосування цієї технології дає багато переваг. Ринкова вартість агрегату — близько 50 у.о. Пристрій можна встановлювати на вантажівки й автобуси. Він не потребує переробки основних вузлів і агрегатів двигуна. За словами Віктора Михайловича, якби агрегат використовувався у масштабах Кривого Рогу, токсичні викиди від роботи авто зменшилися б на 50%!
Здавалося б, ось і розв’язання проблеми, але... Всі звернення Віктора Суртаєва в державні органи на сьогодні не дали результатів, а заплановані свого часу виробничі випробування спільно з «АвтоЗАЗ-Деу» зависли через, як казали на заводі, брак коштів. Тобто поки що немає жодної практичної зацікавленості у винаході ні в держави, ні у виробників.