Масовий спалах гепатиту зафіксовано днями в Житомирі на вулиці Андріївській. Дванадцять її мешканців, серед яких і діти, з діагнозом цього важкого вірусного захворювання госпіталізовано в інфекційне відділення місцевої лікарні. Причиною стало вживання недоброякісної питної води.
Як з’ясувалося, ще років чотирнадцять тому мешканці Андріївської й інших прилеглих до неї вулиць мікрорайону Крошня, забудованого здебільшого приватним сектором, де відсутні побутові зручності, писали скарги до міських комунальних служб з приводу незадовільного технічного стану каналізаційних мереж. Хоча, поклавши руку на серце, ніяких мереж тут немає. Є вигрібні ями, які з часом почали руйнуватися (належної уваги на це ніхто не звертав) і забруднювати воду в колодязях. Коли лише нині, у зв’язку із спалахом гепатиту, перевірили нарешті ті колодязі, практично в усіх вода виявилася зараженою.
Зважаючи на загрозливість ситуації, житомирський міськвиконком провів екстрене засідання за участю керівного й інженерного складу комунальних підприємств міста, санітарно-епідеміологічної та екологічної служб, співробітників МНС. Поруч із розробкою термінових заходів із знезараження питної води, розчистки переповнених фекаліями вигрібних стоків, мер міста Георгій Буравков зажадав провести розслідування і з’ясувати: хто і за яких обставин підписав акти про передачу будинків на Андріївській у комунальну власність без попереднього наведення у них елементарного порядку з каналізацією і водопостачанням, як те мало б бути.
Розібратися з цим і покарати винних не важко, хоча, звичайно не завадить. Набагато складніше кардинально вирішити проблему, аби в принципі не допускати подібних випадків. Адже хлорування колодязів, підвезення до приватних будинків чистої води — лише тимчасові заходи. Необхідно чимшвидше розпочинати будівництво водогону й прокладати централізовані каналізаційні мережі. А це, по-перше, чотири мільйони гривень, яких у міському бюджеті немає. По-друге, технічно це зробити надзвичайно складно, оскільки доведеться перекривати на невизначений термін (завершення подібних будівництв спрогнозувати, тим більше спланувати, дуже важко) одну з найпотужніших міських транспортних магістралей, де під дорожнім покриттям знаходиться складна система багатьох комунікаційних мереж, включаючи лінії міжнародного спецзв’язку.
Зрештою, найголовніше. Чи не здається вам, що запитання: «Чому усе частіше поштовхом для вирішення планових «водостокових» справ стають трагедії?», — перетворюється у сучасній Україні на риторичне?