Ваутер ван Ховен, професор університету Преторії, не робить таємниці з текстових повідомлень, які постійно приходять на його мобільний телефон. Сидячи, приміром, у пабі, він охоче дає пояснення, від кого прийшла чергова SMS — від леопарда, слона чи носорога. І провокаційних запитань про те, скільки було випито до отримання такого чергового послання, зазвичай не ставлять. Адже про роботу Центру з вивчення дикої природи в Африці знають багато людей.
Можливість зустріти в провінції Лімпопо бегемота з мобільним телефоном не набагато нижча, ніж такого самого, але без телефона. А ось побачити цей телефон набагато складніше. Адже його розміри — два сантиметри завдовжки й 0,3 міліметра завтовшки. До того ж він досить надійно «упакований» у спеціальний нашийник, що містить, крім іншого, батарею живлення, УКХ-передавач і прилад глобальної системи позиціонування. Через кожні шість годин нашийник посилає сигнал на супутник, завдяки чому вдається встановити точні координати місцеперебування тварини. Мобільний телефон із допомогою SMS розсилає цю інформацію основним учасникам проекту, а також відправляє на спеціальний веб-сайт, де на віртуальній карті реєструються всі переміщення четвероногих «об’єктів». Із допомогою цієї системи можна також надіслати SMS і самому леопарду — приміром, для того, аби вимкнути чи увімкнути щось із наявної на ньому апаратури. «Спілкуватися» з одним і тим самим леопардом по п’ять разів на день можна протягом двох років без підзарядки.
Стільникове покриття в Південній Африці — одне з найкращих у світі, і навіть дикі тварини в пустелі залишаються «на зв’язку». Зібрана в такий спосіб інформація дозволяє краще вивчити особливості поведінки рідкісних тварин, точніше знати їх чисельність, надійніше захистити від зникнення. Найбільшою мірою це стосується леопардів, бо спостерігати за ними в природних умовах украй складно. Тому три леопарди, що бігають нині по Африці зі спеціальними «мобільними» нашийниками, — для науки величезна цінність.