У рослин-прибульців завдання таке саме, як і в будь-якого іншого агресора - чужопланетянина чи землянина: прийти, знищити аборигенів і використати ресурси захопленої території для забезпечення процвітання свого виду.
Один з них - червоний дуб, родом з Північної Америки. У нього гарне листя з глибоким різьбленням і загостреними лопатями, майже кулясті жолуді. Цей вид захоплює дубові й сосново-дубові ліси цілими гектарами, і незабаром не залишить нашим місцевим дубам ні клаптика життєвого простору. Причина - щорічне рясне плодоносіння дуба червоного, на відміну від нашого аборигенного виду - дуба звичайного, в якого насінні роки спостерігаються один раз на 10–12 років.
Удар чужорідних видів рослин по біорозмаїттю може зрикошетити по економіці
Україну, зокрема її поліську зону, атакують чужорідні (адвентивні) види. Вони приходять не без допомоги людей. Тому нам, людям, і боротися з ними. А якщо не боротися? За кілька років звичні ландшафти стануть незвичними - прибульці змінять їх під себе, витіснивши десятки видів місцевих рослин.
Про це розмовляємо із заступником директора з питань науки Поліської філії НДІ лісового господарства та агролісомеліорації Олександром Орловим.
Тісний кабінетик Олександра Олександровича завалений стосами старих газет. Вони всюди. Навіщо вони тут? Щоб на дозвіллі перечитувати?
- Це гербарії! - сміючись пояснює вчений. - Кращого за газету матеріялу для сушіння гербаріїв, мабуть, і немає. Старий спосіб, але виправдав себе протягом століть. Буде над чим попрацювати взимку. Буває, що й нові для нашого регіону та України види знаходжу…
- Ця гілочка портулаку - новий для регіону вид?
- Поки що не знаю. Та якщо я почав у чомусь сумніватися, імовірність того, що це щось цікаве, дуже велика. Адже це чужорідний вид давнього проникнення в Україну - археофіт.
Білорусь амброзію перемогти зуміла
Я прийшов у кабінет до Олександра Орлова, щоб поговорити про чужорідні (адвентивні, заносні) види рослин. Розмова почалася з амброзії полинолистої - найвідомішого в Україні адвентивного виду.
- Подивіться на фото. Це дорога з Житомира на Київ. Мільярди рослин амброзії на узбіччі! Але ж сусідня Білорусь зуміла здолати цього агресора. Заходи були жорсткі, переважно застосування гербіцидів.
- Звідки прийшла амброзія?
- З півдня Північної Америки. Це дуже показовий приклад адвентизації рослинного покриву, що є наслідком глобалізації.
- Що таке адвентизація?
- Проникнення чужорідних, адвентивних, видів у флору конкретних регіонів. Це явище характерне для всіх регіонів Землі - від півдня Африки до півночі Євразії.
- Але тоді глобалізація разом з адвентизацією розпочалася задовго до нашої ери, разом із розвитком морських і сухопутних торговельних шляхів!
- Загалом так. Але в сучасну епоху інтенсивність переміщень людей і товарів колосальні. А разом з ними переміщуються й розселяються по планеті неаборигенні, чужорідні види рослин і тварин. Деякі з них є об'єктами міжнародного карантину, у тому числі й амброзія.
- Наскільки давно вона з'явилася в Україні?
- Її українська історія досить коротка - близько 60 років. Потрапила вона разом із зерном зі США в порт Маріуполь. Карантинна служба СРСР її міцно утримувала на півдні України. Поступово амброзія почала проникати на схід і південний схід республіки, але на правому березі Дніпра, завдяки зусиллям карантинної служби, її довго не було.
- А як карантинна служба працювала - вогнеметами випалювала амброзію, чи що?
- Ну не вогнеметами…. Викошували, виривали вручну, поливали гербіцидами - йшла реальна боротьба. Але з розпадом СРСР, на жаль, колапсувала й карантинна служба. Амброзія, швидше за все залізницею, уже до початку 1990-х років дісталася Києва. Київ має радіяльні зв'язки з усією країною, і протягом 10 років амброзія заволоділа всією Україною. Вона росте практично в кожному населеному пункті (і навколо), розташованому поруч із залізницею або автодорогою.
- Якось із цим видом борються?
- Переважно на папері. Єдина організація, яка з нею бореться, хоча й не зовсім правильно і не дуже успішно, - залізниця. Періодично обкошуються території уздовж колій і між коліями. Але коса зрізує лише верхівку рослини, яка натомість випускає бічні пагони. Вони зацвітуть і дадуть плоди або пилок. До речі, амброзія - рослина дводомна, вона має чоловічі й жіночі екземпляри. Одна жіноча рослина дає до 100 тисяч насінин. Цим можна засіяти гектари!
- У чому небезпека амброзії, крім того, що пилок чоловічих рослин - алерген?
- Так, алерген вона справді сильний. Пилинка амброзії всіяна шипами, чимось нагадує мікроскопічного морського їжака. Потрапивши на слизову дихальних шляхів, такий "їжак" спричиняє чимало мук алергікам, аж до анафілактичного шоку. Крім того, в цієї невеликої рослини величезний транспіраційний індекс, а це цілком реальні економічні втрати.
Амброзія з великою швидкістю здійснює транспірацію, тобто поглинає з ґрунту вологу й викидає її в атмосферу. Невеличка на вигляд рослина висушує ґрунт і знижує врожаї соняшнику й кукурудзи в середньому на 30 відсотків. Це великі економічні втрати. Можна приплюсувати до них також виплати алергікам за лікарняні.
Із цим карантинним видом ніхто ефективно не бореться!
Олександр Орлов зазначив також, що, крім скромного десятка видів рослин міждержавного карантину, є й інші види рослин-агресорів. Їх усі бачать, але з ними також ніхто не бореться.
- Це, зокрема, гігантські борщівники, родичі кропу, моркви, петрушки - рослин родини окружкових. Вони проникають у природні екосистеми, особливо заплавні, і руйнують їх, заполоняючи площу й витісняючи аборигенні види. А от у Білорусі з борщівниками борються як з особливо небезпечними видами. Переважно борються лісгоспи, на чиїх територіях ростуть борщівники (два види: Сосновського й Мантегацці). Однак і фізичних осіб, на землях яких ці види ростуть, також зобов'язують видаляти борщівники. За невиконання приписів - чималий штраф.
Ситуація з такими видами в Україні змінюється дуже повільно. Як позитивний приклад наведемо Закарпатську область, де з подачі наукових співробітників Інституту ботаніки ім. М.Холодного НАН України Закарпатська обласна рада ухвалила спеціяльне рішення, яким затверджено перший в Україні список адвентивних інвазивних видів рослин, що потребують контролю. Другий приклад - Житомирська область, де за підтримки Житомирського управління екології та природних ресурсів 2019 року вивчено видовий склад адвентивних видів рослин области, виділено карантинні, особливо небезпечні інвазивні види, які потребують контролю, підготовлено проєкт відповідного рішення сесії облради.
- У чому суть проєкту рішення?
- Зобов'язати землекористувачів прибрати зі своїх ділянок карантинні й особливо небезпечні види адвентивних рослин. Так, як це цілком успішно роблять у Республіці Білорусь. Досвід максимально дієвий.
Україні потрібна "Чорна книга"
- В Україні що - взагалі ніяк не борються з "прибульцями"?
- Україна поки що пасе задніх у сенсі підтримки з боку держави. Але перші кроки все-таки зроблено. На початку 2018 року при Мінприроди було утворено міжвідомчу робочу групу з вивчення адвентивних інвазивних видів. Ваш покірний слуга - член цієї групи. Уже запропоновано кілька варіянтів списків адвентивних інвазивних видів, з якими необхідно боротися. Але нам потрібна повноцінна "Чорна книга", в якій були б докладно описані агресивні рослини-прибульці. Такі книги підготовлено в Росії та Білорусі. Ми теж готові це зробити. На це потрібно виділити щонайменше грант, а для початку - зрозуміти важливість цієї роботи, її необхідність для України.
Якщо говорити про видання добре ілюстрованої "Чорної книги", то це приблизно тисяч 300–400 гривень, плюс робота кількох кваліфікованих груп учених протягом не менш як року.
Трансформери переробляють оселище під себе, витісняючи аборигенні види
- Наскільки довгим виходить список агресивних "прибульців"?
- У світі узвичаєна така практика: є топсписок з 30 видів, є топдесятка. Це інвазивні й дуже небезпечні види, які, безумовно, потребують уваги вже сьогодні. До речі, інвазивні - це види, які бурхливо розповсюджуються завдяки особливим пристосуванням.
- Які рослини сюди належать, наприклад, окрім амброзії?
- Клен американський, біла акація, ірга колосиста…
- Біла акація з такими милими пахучими квіточками?
- Аби ви бачили, що вона виробляє! Вкорінюючись у лісах Полісся й інших регіонів, цей вид повністю змінює оселище. Безперечно, це - вид-трансформер. У наших лісах нижні яруси замінюються нітрофілами, такими як кропива, чистотіл. Природне біорозмаїття аборигенних видів різко знижується. Залишається видів десять, які з погляду обивателя - бур'яни. Види, що змінюють оселище, віднедавна називають "трансформерами". Вони проникають у природну спільноту, бурхливо розвиваються, повністю змінюють вигляд спільноти: рослинний покрив, біохімічні зв'язки тощо. Ландшафт кардинально змінюється.
- Наведіть найбільш яскравий приклад.
- Є така, здавалося б безневинна, рослина - ехіноцистис шипуватий, який іще недавно прикрашав огорожі садиб, а тепер займає гектари природних біотопів, заміщаючи аборигенний рослинний покрив. Вам напевне він траплявся - це витка рослина з білими пахучими суцвіттями і плодами, що спочатку нагадують шипуватий огірок, а після висихання - невеличке мочало. Це північноамериканський вид. Потрапив він до нас як шпалерна культура. Потім вирвався у природне середовище. Я бачив ділянки в кілька квадратних кілометрів, де, крім цього виду, практично нічого не росте. Ці зарості видно навіть з космосу - величезні білі плями.
- З якими видами-трансформерами потрібно починати боротьбу насамперед? Назвімо їх іще раз.
- Ехіноцистис шипуватий, клен американський, амброзія полинолиста, ірга колосиста, череда листяна, ценхрус (трава з дуже колючими плодами), борщівник Сосновського й борщівник Мантегацці, розрив-трава залозиста, дівочий виноград - далекосхідний вид. Крім того, багаторічні американські айстри, які, потрапляючи з наших клумб у заплави річок, утворюють щільні зарості, повністю витісняючи аборигенну флору.
- Як переконати чиновників розщедритися на боротьбу з інвазивними видами? Думаю, це непросто - переконати, що з рослинами з гарними квіточками й витонченими листочками треба боротися. Війна - це гроші. Гроші, як правило, давати не хочуть…
- Маєте рацію. І не допомагають аргументи, на кшталт: на цьому лузі було 30 видів рослин, залишилося два-три… Але якщо показати, як адвентивні види б'ють по економіці, можна й достукатися.
- Є якісь підрахунки?
- У нас в Україні ніхто не займався комплексними підрахунками збитків, яких завдають адвентивні види. Хіба що в сільському господарстві, та й то однобічно. Але таку роботу провели у Великій Британії та країнах Британської Співдружности. Підрахували, що інвазивні адвентивні види рослин цуплять в економіки Співдружности півтора мільярда фунтів стерлінгів на рік. Тобто близько двох мільярдів доларів втрачаються на рівному місці. У нас же дуже показовий збиток, якого завдають лісовому господарству біла акація і дуб червоний.
Біла акація вже зараз утворює щільний другий ярус у соснових лісах, особливо приміських. А після рубок, планових і законних, на місці сосняку швидко піднімуться акацієві джунглі, які можна побороти тільки гербіцидами!
Що стосується червоного дуба, то він приваблює лісівників більш швидким ростом, ніж аборигенний дуб звичайний, а ще гарною текстурою деревини й високою щорічною продуктивністю жолудів. Але, висаджуючи цього "американця" у вигляді кількох одиниць у складі деревостою, ми тим самим знищуємо наш дуб. Інша річ - створення цільових плантацій дуба червоного з коротким оборотом рубки. Тут його й контролювати легше, і економічний ефект від його вирощування високий.
Ми прогулялися з Олександром Орловим у лісочок поруч з інститутом, і я побачив загарбника-трансформера навіч - на ділянці росло всього п'ять дорослих дерев дуба червоного, а на площі приблизно пів гектара під ногами був густий трирічний його самосій, до 110 штук на 1 кв. м, і більше нічого не могло пробитися через його багряне листя…
Для довідки: усі заносні види рослин діляться на дві групи: занесені в Україну до відкриття Америки, тобто до початку XVI століття - археофіти, і після її відкриття - кенофіти. Більшість найнебезпечніших видів, занесених на територію України, - це північноамериканські види-кенофіти.