Без удаваної скромності можна сказати, що відкриття, зроблене вченими фізико-технічного інституту Дніпропетровського національного університету і конструкторами ВО «Південмаш» у співдружності з фахівцями Національного центру аерокосмічної освіти молоді, дасть змогу радикально підвищити безпеку зберігання токсичних і радіоактивних відходів. Понад те — істотно знизить ризик профзахворювань у людей, які працюють у безпосередній близькості до рентгенівських та ядерних установок.
Власне, «Закономірність поширення рентгенівського випромінювання в полімері з металевими включеннями» (так зветься авторське посвідчення на відкриття, отримане дніпропетровськими вченими 19 червня нинішнього року під номером 208) уперше визначили двадцять років тому, розробляючи опорні шарніри для бойових ракет. Робота йшла важко, і багатошаровий пиріг з металевих та полімерних пластин ніяк не «випікався». Зрештою було розроблено рентгенівський метод контролю якості «пирога». При апробуванні методу фотоплівка зафіксувала зміну ходу рентгенівського променя, який повторює форму шарнірної опори. Спочатку це вважали помилкою. Але результати численних досліджень, здійснюваних наприкінці 90-х років в Арзамасі-16 під керівництвом академіка Харитона, підтвердили, що певні матеріали дозволяють змінювати прямолінійний хід рентгенівських та радіопроменів. Потім випробування продовжували в Одесі, Харкові та Жовтих Водах. Отримавши позитивні результати, технологію виготовлення суворо засекреченого матеріалу в Україні запатентували торік. Нині на базі відкриття здійснюється міжнародне патентування ще кількох розробок.
У розмові з кореспондентом «ДТ» один з авторів відкриття, директор фізико-технічного інституту Дніпропетровського національного університету Євген Джур підкреслив важливість нової розробки для створення екологічної безпеки в країні. Справді, контейнери для зберігання ядерних і токсичних відходів, виготовлені за новими технологіями, за багатьма параметрами, зокрема за вагою, габаритами й собівартістю, не мають аналогів у світі. Досить сказати, що українська ємність важить у кілька разів менше, ніж ідентичний за об’ємом американський контейнер, який тепер використовується на Запорізькій АЕС для транспортування відпрацьованих ТВЕЛів у Росію. До речі, довговічність цих тимчасових бетонних сховищ не перевищує 10 років, тоді як українські, за словами Євгена Олексійовича, дають гарантію, як мінімум, на п’ятдесят. Своїми захисними властивостями вони не поступаються сталі, а за низкою параметрів навіть перевершують їх. Нові технології дозволяють здійснювати захисне просочення від радіації тканин, будівельних матеріалів, нарешті, навіть фарби.
Проте все ж таки акцент насамперед робиться на створенні захисних контейнерів. Лише в Дніпропетровській області, за даними МНС, їх потрібно, щонайменше, 35 тисяч. Організувати виробництво планують на ВО «Південмаш», яке, власне, й фінансувало роботи з відкриття та створення нових технологій і матеріалів. До того ж, не секрет, що величезні виробничі площі для монтажу ракет нині не затребувані. Якщо розроблену під виробництво нових захисних матеріалів державну програму доведуть до логічного завершення, виробничі потужності «Південмашу» буде завантажено на десятиріччя. Споживачами нових конверсійних виробів вітчизняних ракетників стануть, вважає Євген Джур, передусім країни Євросоюзу та Північної Америки.