Шкоду - коли засмічувати ним середовище проживання та своє життя, а користь - коли правильно, грамотно його використовувати. На Заході, який ми звикли називати цивілізованим, це основа культури спільного проживання, приватного й колективного побуту. Суджу зі Швеції, де в Карлскруні, на південному сході країни, живуть мої давні друзі подружжя Вернерссон. Скільки не буваю в них у гостях, не втомлююся дивуватися чистоті й порядку в скандинавській країні, в будинку Елона й Біргітти на Хесте - одному з островів, на яких розміщене приморське місто.
При цьому шведи, як і інші народи, не народжуються з "комунальною" грамотністю в крові. Екологічна грамотність населення країни - результат постійної, наполегливої й масштабної просвітницької роботи, виховання культури співжиття та екологічної культури. У результаті, кожен швед багато знає про довкілля, переймається його збереженням, обізнаний про способи його захисту. І головне - звикає дотримуватися простих правил побутової гігієни, доведених до автоматизму.
Проте просвітницько-виховна робота не слабшає. Так, викидаючи харчові відходи, людина щоразу бачить інструкцію про те, як це робити. На паперовому пакеті в картинках і текстових коментарях розповідається, як користуватися самим пакетом і що в нього поміщувати (рештки їжі, рибні та м'ясні кістки, відходи овочів і фруктів, хліб та випічку, попкорн і шоколад, кавову й чайну заварку, паперові фільтри і серветки, квіти). Все це викидають у коричневий контейнер, який стоїть у дворі. Інший контейнер пофарбований у зелений колір, він призначений для неорганічних відходів. Коли контейнери наповнюються, господарі виставляють їх ближче до дороги. Сміття забирає комунальна машина, що проїжджає по п'ятницях. Натомість на бачку залишають нові паперові пакети. А на них, між іншим, крім правил використання, є й подяка від імені місцевої комуни за правильно викинуті відходи.
Як і весь світ, Швеція стурбована засиллям поліетиленових пакетів і бореться проти всілякої пластикової упаковки. Але в самій країні не завжди для збору сміття використовувався папір. Принаймні ще півтора десятка років тому харчові відходи збирали в поліетиленові пакети. Пам'ятаю це точно завдяки одному курйозному випадку. Одного разу Біргітта, лаштуючись на роботу (вона була медсестрою в місцевій клініці), похапцем викинула в контейнер свій бутерброд для кава-паузи, а такий самий пакет із відходами взяла з собою.
Тепер не переплутаєш, але потрібен час, щоб відучити людей від пластику. Напевно як перехідний варіант винайшли екологічно безпечний пластикбег. "I'm green" (Я - зелений) - повідомляє він покупцеві. А той знає, що зроблений із очерету пакет швидко розкладеться, якщо в нього покласти одне яблуко й один плід авокадо. Правда, охочих у цьому переконатися я не бачила: авокадо - дорогий продукт, навіть за шведськими мірками. Але в усіх супермаркетах "зелені" пакети (насправді вони безбарвні, прозорі) - на видному місці. Після використання шлях їм у коричневий контейнер.
Між іншим, і до екологічної упаковки шведи ставляться дбайливо. Велику паперову фірмову сумку улюбленого супермаркету, в яку складають покупки, зазвичай не викидають відразу після вживання, а використовують кілька разів.
Крім паперового, у шведському домі, зазвичай на кухні, є простий пластиковий пакет для неорганічного сміття. Також окремо збирають скло й харчову жерсть. Перш ніж викинути банки та пляшки миють і звільняють від етикеток. Миють і паперову упаковку з-під молочних продуктів та соків. При цьому пластмасові кришки від них ідуть у пакет для неорганічних відходів. Таким чином, у будинку є кілька ємностей для різного сміття. Викинути його можна й у великі контейнери, що стоять на майданчиках у затишних куточках міста. Деякі види сміття тільки там і збирають.
У багатоквартирних будинках на першому поверсі, поруч зі спільною пральнею, є приміщення для збору сміття (вхід у нього обов'язково окремий, знадвору). Поруч із кількома контейнерами для різних відходів - гірка вже знайомих нам паперових пакетів, яка весь час поповнюється.
Первинне, домашнє, сортування і обробка сміття - річ доволі клопітна. Дивлячись на сумлінних, дисциплінованих шведів, я, зізнатися, з труднощами уявляла на їхньому місці свого співвітчизника. Згадалася історія знайомого моїх друзів, їхнього співвітчизника, який одружився з красунею й розумницею киянкою. Вони розлучилися, вона поїхала у Стокгольм, а залишений чоловік усе намагався зрозуміти, чому відбувся розрив. Сподіваючись, що я зможу пояснити йому загадкову слов'янську душу, він допитувався, чому, наприклад, його Тетяна вперто не спресовувала коробочки з-під кефіру, перш ніж викинути їх у сміття…
Ну що тут скажеш, крім того, що одружуватися треба зі своїми? Так, ми такі, хоча пишатися тут нічим. Пригадую свою першу зустріч із Іспанією. Чекала її з особливим зацікавленням та хвилюванням. Зокрема тому, що багато чула про близькість наших національних характерів. Хотілося подивитися в іспанців, як у дзеркало. І ось ми перетнули іспанський кордон - і перше, що впало в око, - поліетиленові пакети на узбіччі. Після чистенької Франції та стерильної Австрії недивно було відчути себе вдома. Не можу забути, як поліетиленове сміття доводило до відчаю знаменитого нашого аграрія, Героя України світлої пам'яті Володимира Видобору. Через пакети з міського смітника, якими вітер засівав усю околицю, неможливо було працювати на приміських полях його рідної Старої Некрасівки: "захлинаючись" поліетиленом, виходила з ладу сільгосптехніка.
…Може, справді наша Таня самостверджувалася в чужій країні, ігноруючи деякі її побутові норми та правила? Але ж ми - вдома, і хотілося б жити хай не у шведському, але в порядку. Тим більше що паростки побутової культури вже дають свої сходи на чистих ізмаїльських вулицях, "пробиваються" контейнерами для сортування сміття в наших дворах. Давайте ж старанно і правильно ці ємності наповнювати, одночасно очищаючи своє життя від сміття та бруду!