Близько 51%(!) ринку алкоголю становить фальсифікат. Щорічно понад десять тисяч чоловік помирають, отруївшись неякісною продукцією. Єдиний варіант розв’язати «підробкову» проблему — об’єднати зусилля держави та підприємців. Із цією метою і було засновано програму «Україні — безпечне харчування».
Підробляється все
Продукти харчування — найбільш споживаний вид продукції. Отже, на їхню частку припадає величезна кількість фальсифікату — майже 50%. За ними — засоби побутової хімії, особистої гігієни, ліки й БАДи.
— Загальний обсяг легального й тіньового ринку лікеро-горілчаних виробів становить приблизно 30—35 млн. декалітрів на рік, — розповідає менеджер із зв’язків із громадськістю концерну «Оверлайн» Інга Осетинська. — Нелегального алкоголю в нашій країні виробляється майже 18 млн. декалітрів щорічно.
Така ситуація пояснюється простим способом підробки цього виду продукції. Приміром, процес нелегального виробництва вина зводиться до того, що в бочку зливають велику кількість дешевого вина й додають барвник. Потім його розливають у ті самі пляшки, наклеюють інші етикетки й — «благородний» напій готовий.
Вигідні в плані підробки й молочні продукти. Передусім ідеться про йогурти та вершкове масло, фальсифікат яких дорівнює близько 30 і 50% відповідно. Крім того, багато цієї продукції не відповідає нормам і вимогам. Так звані йогурти, завезені в Україну з Німеччини й Росії, насправді не є такими, оскільки не містять певні біологічні організми. А «вершкове масло» виробляється із великими добавками олії, що також не відповідає технології виготовлення цього продукту. Підробляють сьогодні й чай, і кондитерські вироби (особливо шоколад), і консерви. Особливо паштети, шпроти. Окрема розмова — «кілька в томаті». Й у радянський час, коли контроль над якістю був вищий і фальсифікату практично не було, народ жартома називав ці найдешевші консерви «братською могилою». Для багатьох споживачів і сьогодні вони можуть забезпечити якщо не могилу, то як мінімум дуже сильне отруєння.
Упаковувати захищаючи
Ясна річ, держава з шахраями бореться. Цей обов’язок покладено на Державний комітет України з питань прав споживачів, Державний комітет регуляторної політики та підприємництва, МВС України й іще понад десяток інших організацій. На жаль, їхніх зусиль недостатньо. Компанії та підприємства змушені самостійно протистояти підробкам своєї продукції. І не лише організацією власних служб із виявлення нелегальних цехів, а й випуском продукту з кількома ступенями захисту.
Сьогодні в арсеналі виробників — приблизно двісті різноманітних методів і технологій захисту від підробок. Наявні системи захисту можна розділити на дві великі групи. Перша базується на створенні ексклюзивного дизайну упаковки, друга — на впровадженні додаткових (поліграфічних) елементів захисту в етикетку.
Мета захисту упаковки — створення умов, за яких підробка продукту стане економічно невигідною. У разі, якщо витрати виробництва й розповсюдження фальсифікату змушують «пірата» встановити на товар ціну, вищу від фірмової, завдання вважається вирішеним. Ліпшими є засоби захисту, які дозволяють споживачам без спеціальних приладів (тобто на місці) встановити справжність товару. Із погляду маркетингу, якісний захист упаковки є джерелом певних переваг перед конкурентами.
Основні способи захисту упаковки від підробок — надання їй індивідуальної форми, що запам’ятовується, та використання захисних наклейок. Приклад — склотара для алкогольних напоїв. Підробляти її, як правило, економічно невигідно, й єдиним шляхом для «піратів» залишається збирати використану упаковку, щоб повторно її використати. Але деякі підприємства не дають шахраям навіть цього шансу, скуповуючи свої ж пляшки й відправляючи їх у склобій. Часто на винних пляшках можна бачити прикріплений штопор. Підробити його — задоволення й важке, й витратне, виготовлення ж мільйонних тиражів обходиться виробникові в копійки.
Існують оптичні системи захисту упаковки від підробок із допомогою технології райдужної голографії (голограми). Її ефективність зумовлена тим, що голограма містить у собі комплекс елементів, здатних забезпечити захист продукції й водночас максимально задовольнити вимоги виробників і споживачів. Дуже популярним маркетинговим ходом стало використання кількох рівнів захисту.
Ахіллесова п’ята продукту
— Метою програми «Україні — безпечне харчування» є боротьба з фальсифікатом і підробками, — розповідає президент Української асоціації споживачів Олег Самчишин. — У її рамках плануємо реалізувати такий проект, як міжвідомча рада. Одне з її головних завдань — підтримувати загальнонаціональні цільові інформаційно-освітні програми.
— Як фінансуватиметься міжвідомча рада?
— Переважно за рахунок об’єднання виробників (до слова, добровільного). Частину коштів виділить держава.
— Рада сконцентрується лише на боротьбі з підробленими харчовими продуктами? Приміром, у Росії існує агентство, котре бореться з фальсифікацією будь-яких видів продукції.
— Спочатку треба вирішити найнагальніші проблеми, пов’язані з підробкою харчових продуктів. Пізніше, переконаний, зуміємо також протистояти й фальсифікації інших товарів.
Вельми важливо дати споживачеві інформацію про так звані товари ризику. Річ у тім, що в більшості наших співгромадян відсутнє уявлення про сам продукт. Років тридцять тому технічні умови та стандарти були загальними для всіх. Нині виробник створює технічні умови для себе сам. Яким має бути ідеальний продукт? Таким, що відповідає стандартам. Стандарти ж нині встановлюють загальні вимоги. Це, природно, не може задовольнити споживача.
— Що ви можете сказати про маркірування товару? Адже його «оцивілізовування» також входить у рамки програми.
— Маркірування, можна сказати, — ахіллесова п’ята якості продукту. А либонь це, по суті, головний спосіб спілкування виробника зі споживачем. «Маркірувальна» інформація має відповідати статті 7 Закону України «Про безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» та статті 18 Закону «Про захист прав споживачів». Насправді ж усе, на жаль, не так гладенько. По-перше, немає чіткої межі між рекламою й інформацією. По-друге, маркірування перевантажене непотрібною для споживача інформацією, читання якої забирає багато часу. Текст не може бути написаний занадто дрібно, та ще чорним кольором, скажімо, на темно-синьому тлі, мати рекламний характер. До того ж його не можна перевантажувати непотрібною інформацією на кшталт різноманітних хімічних термінів. Крім вичерпної інформації про продукт і виробника, яка обов’язково має бути, слід звернути увагу, як наклеєно етикетку. Вона має «сидіти» рівно та якісно (без патьоків клею). Крім того, якщо у вас з’явилася найменша підозра з приводу легальності походження товару, обов’язково вимагайте сертифікат.
Слід знати, що таке сертифікат відповідності. На упаковці він позначається як трилисник у колі. Він інформує покупця про те, що товар виготовлено з дотриманням усіх технічних норм, але не підтверджує, що кінцевий продукт відповідає заявленій якості. Тому система стандартів ISO 9000 не рекомендує вказувати знаки відповідності на продукті.
— Розкажіть, будь ласка, про систему стандартів ISO 9000.
— Сімейство стандартів ISO 9000 веде свою історію від 1987 року. Сама по собі сертифікація системи якості не може забезпечити її підвищення. Вона лише показує іншим суб’єктам ринку, що підприємство організовано відповідно до певних вимог і ефективно функціонує, забезпечуючи стабільну й високу якість продукції та послуг.
Стандарти ISO 9000 визнано в багатьох країнах. Існують перекладені на національні мови й адаптовані їхні версії, приміром, держстандарт та ISO 9000. Водночас сертифікація за ISO 9000 не є обов’язковою вимогою до виробників. Навіть у промислово розвинених країнах сертифікація за ISO 9000 обов’язкова (за законом) лише для постачальників військової та аерокосмічної галузей, а також у деяких галузях, що випускають продукцію, від якості якої залежить життя людей. Проте наявність сертифіката ISO 9000 часто є ключовим чинником успіху на багатьох ринках або «вхідним квитком» на них. Крім того, системи якості багатьох компаній вимагають наявності сертифікованих систем якості в їхніх постачальників.