Симпатична молода жінка розповідає телерепортерові каналу «Євроньюс», як вона зуміла зекономити домашній бюджет за рахунок оплати щоденного вивезення побутових відходів. Для цього потрібно не кидати у відро для сміття все підряд, а збирати в один пакет — скло, в другий — папір і картон, у третій — полімерну упаковку, у четвертий — метал, а в п’ятий — харчові відходи. Якщо дотримуватися цих простих правил, муніципалітет невеличкого містечка в Голландії значно знижує сім’ї тариф за вивезення домашнього сміття. А у випадку невиконання — відчутно штрафує.
Підходи до відходів
Рано чи пізно звикати до такої системи збирання й переробки побутових відходів доведеться і нам. І краще рано, аніж пізно, оскільки нині Україна — європейський лідер за кількістю відходів на душу населення. Звичайно, це стосується не лише побутового сміття, хоча воно й становить близько 10% загального обсягу. Є ще великотоннажні відходи промислових підприємств, шахт, агропромислового комплексу, наукових, медичних, торгових закладів тощо. Загалом обсяг складованих відходів в Україні становить нині близько 25 мільярдів тонн, зокрема близько 20 мільйонів тонн — високотоксичних (I і II класів небезпеки) та радіоактивних.
Усього в країні під сміттям різного виду і походження зайнято 160 тисяч гектарів земельних угідь. Виникла навіть наука про смітники — техногенна геологія. Модуль техногенного навантаження на одиницю площі нашої країни становить 41391 тонну на квадратний кілометр, відповідно на одного жителя — 480 тонн. Це позамежні цифри. Україна — одна з найбільш забруднених і екологічно напружених країн світу. Для порівняння: техногенне навантаження на одиницю площі в нашій країні вдесятеро перевищує таке в Росії. Порівняння з передовими країнами світу просто некоректне, оскільки в них утилізація промислових відходів здійснюється на 65—80% поточного виходу. Надію вселяє той факт, що ще років 15—20 тому ситуація в більшості країн була приблизно такою самою, як сьогодні в Україні: відходи в основному відправляли на смітники, полігони для поховання або спалювали. Переоцінка цінностей сталася на початку 80-х років ХХ ст., коли розвинені країни зрозуміли, що стосовно відходів метод «як з очей, так і з думки» проблеми не вирішує.
Людство дійшло висновку, що потрібно принципово змінювати підхід до побутового сміття як такого. По-перше, змінити властивості товарної продукції, щоб відходів утворювалося якнайменше вже у процесі її виробництва й використання. По-друге, вилучати з відходів якнайбільше залишкових корисних компонентів і після переробки використовувати повторно. І, по-третє, звернутися по підтримку до населення. Таким чином, поводження з побутовими відходами з традиційного «прибирання сміття», що є одним із завдань муніципальних служб, перетворюється нині на один із провідних аспектів економічного розвитку, технологічного передбачення та соціально-політичної сфери країни в цілому.
«Співробітництво для розв’язання проблеми відходів» — так називалася конференція з міжнародною участю, що відбулася в Харківському державному економічному університеті. Назва точно відбиває її мету — організувати зустріч і ділове спілкування фахівців різного профілю, причетних до проблеми відходів. Прагнення до співробітництва для розв’язання проблеми відходів об’єднало на конференції понад 300 учасників із України, Росії, Словаччини, Іспанії, Франції. Організувало її громадське об’єднання «ЕкоІнформ» за фінансової підтримки Посольства Канади в Україні й за сприяння Харківського державного економічного університету, УкрНДІ екологічних проблем та інших організацій. Конференція стала, по суті, масштабним оглядом об’єднаних сил із боротьби з промисловими та побутовими відходами.
Фенікс із сміття
Давня легенда розповідає про чарівного птаха Фенікс, який у старості спалював себе, а потім знову відроджувався молодим і оновленим. Як засвідчили виступи учасників конференції, аналогічне завдання ставлять перед собою і фахівці з відходів — вони шукають і знаходять безпечні, зручні й економічно вигідні способи утилізації відходів та виробництва з них нової продукції. Зацікавили як доповіді загального характеру про відповідну законодавчу і нормативно-правову базу, менеджмент на регіональному рівні, екологічне страхування, співробітництво міст, ринкові механізми управління відходами, впровадження міжнародних стандартів, — так і конкретні розробки фахівців.
Чимало повідомлень було присвячено темі сортування твердих побутових відходів. Таке сміття буквально щогодини накопичується в житлових кварталах, місцях громадського користування, установах і організаціях, на підприємствах громадського харчування та в торгівлі. В одній тонні міститься близько 30% макулатури, а там ще є текстиль, скло, полімери, шкіра, чорні та кольорові метали й інші цінні та придатні для утилізації компоненти. Сортування сміття в обсязі лише одного сміттєвозу може дати близько 700—800 гривень прибутку замість нинішніх суцільних витрат.
Хоча успіхи у справі боротьби з відходами наразі мало помітні на загальному тлі забрудненої території України, перші кроки вже зроблено. Так, розроблений державний нормативний документ «Розміщення і проектування полігонів твердих побутових відходів». На базі підприємства «Харківкомуночиствод» створено дослідно-експериментальне виробництво повного циклу переробки побутових відходів. Фахівці УкркомунНДІпрогресу, за дорученням Держжитлокомунгоспу, підготували «Програму поводження з твердими побутовими відходами в Україні».
Та чи готове прийняти нову практику населення? Адже саме пересічним громадянам відводиться ключова роль у сучасних проектах комплексного управління твердими побутовими відходами. Фахівці з Черкас провели анкетування жителів у рамках проекту «Чисте місто». Виявилося, що, хоча всі прагнуть бачити своє місто чистішим, роздільно збирати своє домашнє сміття погодилися лише 77% опитаних, будівництво підприємств із переробки відходів підтримали 47%, а за підвищення культури населення у «сміттєвій справі» виступило всього лише 5%. Щоправда, жителі активно висували свої пропозиції, зокрема й цілком ринкові механізми боротьби за чистоту. Так, на думку городян, платити за утилізацію пакувальних матеріалів виробники продукції й торгуючі організації повинні, а до збирання сміття слід залучати на конкурсній основі приватні фірми.
Стало зрозуміло — питання побутових відходів потребує не тільки технологічних нововведень і фінансових вкладень, а й участі городян. Спробувати зламати стереотипи у «сміттєвій справі» було непросто навіть у дисциплінованих німців чи японців. Щоправда, нині у Японії населення окремо збирає навіть непотрібні телефонні картки, відео- і фотоплівки, з яких потім виготовляють килимові покриття, робочий одяг, ковдри та інші потрібні речі. Але з наявного у світі досвіду нам, мабуть, за менталітетом найближчий експеримент у Пущино.
Роби, як ми, роби краще за нас
Донедавна в цьому невеличкому місті під Москвою сміття звозили на полігон у яру, і питання відходів закривалося. Проте на середину 90-х років полігон майже заповнився. Що робити? Екологи запропонували — продовжити термін його експлуатації за рахунок відбору цінних компонентів для наступної утилізації і, отже, зменшення загальних обсягів побутового сміття. На підготовку громадської думки довелося витратити три роки, перепробувати всі види агітації та пропаганди: публікації в газетах, передачі на місцевому телебаченні, уроки в школах і лекції фахівців. Адміністрація спочатку займала вичікувальну позицію. 1999 року, з ініціативи громадськості, був організований перший пункт збору вторинної сировини при управлінні житлово-комунального господарства. Почав діяти і пересувний приймальний пункт: двічі на тиждень, відповідно до опублікованого в газетах графіка, містом їздив бортовий УАЗ і збирав вторинну сировину в усіх бажаючих. Таким чином упродовж півроку було зібрано понад 22 тонни макулатури, майже 300 кілограмів текстилю, 900 кілограмів скла, 34 кілограми алюмінієвих банок і майже півтори тонни акумуляторів. За здану вторинну сировину городянам платили невеличкі гроші, але більшість здавала її безплатно.
Спочатку основна робота лягла на плечі громадськості. Причому активними борцями за чистоту свого міста стали школярі; вони писали оголошення, оповіщали жителів про приїзд машини, допомагали людям похилого віку віднести вторинну сировину на пункт збору тощо. Група активних городян придбала в кредит прес для первинної обробки картонної тари, знайшла підприємців, які захотіли купувати пресовану макулатуру, і домовилася з міською владою про виділення в безоплатну оренду ангара для накопичення вторсировини. Справа швидко стала давати дохід — кредит повернули за рік. Роздільне збирання сміття — особливо ПЕТ-пляшок, алюмінієвих банок, макулатури та дрантя — жителі міста засвоїли порівняно швидко. У результаті лише за рахунок збирання пакувальної тари впродовж 1999—2003 років на місцевий полігон надійшло відходів на 350 тонн менше, ніж звичайно.
Можна і потрібно, — переконані фахівці. Україна повинна перейти на ресурсо- й енергозберігаючі технології в повному циклі «сировина—продукція—споживання—відходи». Крім іншого, це відкриє принципово нові можливості створення робочих місць і розвитку малого та середнього екологічно і соціально зорієнтованого підприємництва.
Світ відходів — світ доходів
— Анатолію Івановичу, з чого, на ваш погляд, слід починати всю цю роботу? — запитую одного з організаторів конференції, заступника директора об’єднання «ЕкоІнформ» А.Попова.
— Нині одна з головних проблем — нестача систематизованої інформації. Тому наша організація, за підтримки Посольства Канади в Україні та інших закордонних організацій, створила інформаційний Інтернет-ресурс — сайт «Світ відходів» (//www.waste.com.ua),який розвивається вже понад п’ять років. Усі зацікавлені підприємства, організації та просто фізичні особи можуть тут безплатно і розмістити, і знайти найрізноманітнішу інформацію. Наприклад, які є відходи і хто їх може взяти на переробку, які існують вітчизняні й закордонні технології та устаткування для утилізації, скільки коштують послуги у сфері поводження з ними, а також про нові видання на «сміттєву» тему й відповідні заходи. Користувачі знайдуть на сайті і розділ, присвячений відповідному законодавству.
Інформаційний проект «Світ відходів» — це перша в Україні спроба використання Інтернету у сфері управління відходами на національному рівні. До вільного обміну інформацією дедалі більше залучаються не лише регіони України, а й інші країни. Нині на сайті опубліковано електронну версію матеріалів вищезгаданої конференції, куди входять тези доповідей, а також деякі їх повні тексти і, що особливо цінно, дані про авторів із зазначенням їхніх контактних телефонів, поштових та електронних адрес для зв’язку з ними зацікавлених фахівців із різних регіонів.
— І багато у вас користувачів?
— Наприкінці травня 2004 року статистика така: щодня сайт відвідують у середньому 130 користувачів із різних країн світу. Загальна кількість відвідування досягла 120 тисяч. У рейтингу Rambler у розділі «Технології» наш сайт стабільно займає 30—50-те місце. Електронна розсилка «Новини сайту «Світ відходів», яку можна безплатно одержувати, звернувшись за адресою //www.subscribe.ru/catalog/tech.waste, налічує на сьогодні 1190 передплатників. Ми вже допомогли багатьом підприємствам і організаціям розв’язати їхні проблеми, встановити корисні контакти, знайти партнерів в інших містах і країнах. Проект нагороджений дипломами конкурсу Світового банку «День інноваційних ідей», дипломами спеціалізованих виставок України, Росії, Казахстану.
— Сайт, конференція... Що далі?
— Ми створюємо в Харківському державному економічному університеті постійно діючу робочу групу, щось на кшталт «клубу переробників відходів», куди ввійдуть зацікавлені фахівці з екології, інформаційних систем, оподаткування, аудиту, менеджменту, лізингу, логістики. У нашому вузі є фахівці з екології та економіки природокористування, нещодавно відкрито нову спеціальність — екологічний моніторинг.
Нашим фахівцям буде дуже корисно ознайомитися з досвідом роботи закордонних колег, вникнути в нюанси законодавчих, фінансових, технологічних і організаційних аспектів функціонування аналогічних компаній у реальних умовах ринкової економіки. У свою чергу, українські фахівці, наприклад Центр управління промисловими відходами в Харкові, можуть запропонувати західним колегам свої цікаві розробки.
Ми не зможемо на рівних увійти до європейської співдружності країн, не зробивши генерального прибирання своєї території.