Буковину заливає. За чотири червневі дні розверзнуті небеса видали місячну норму опадів. Зливи не припиняються. Гірські річки, збожеволівши, вийшли з берегів. Область тоне і сповзає цілими вулицями внаслідок численних зсувів, що активізувалися. Райцентр Новоселиця перетворився на буковинську Венецію.
До всіх бід, Сторожинецький, Глибоцький, Вижницький, Путильський райони можуть на невизначений термін залишитися без електроенергії, а кілька сіл, поблизу яких проходить, перетинаючи річку, високовольтна лінія електропередачі, опинилися під загрозою удару струмом страшної сили. Стрімкий і повноводий Прут на очах розмив чималий шмат берега біля села Стрілецький Кут Кіцманського району, й одна з металевих анкерних опор, що тримає дроти великої напруги, зависнувши над водою, ось-ось упаде. Прут запарує, як від гігантського електрокип’ятильника.
До катастрофи, тобто від краю берега до опори, лишилося два кроки. Ще рік тому було двадцять. Проблема не набула б такої гостроти, якби в серпні минулого року обласна прокуратура не заборонила на цій ділянці річки руслоочисні роботи. «Чернівціводгосп» разом із держуправлінням екології і природних ресурсів у Чернівецькій області так і не наважилися оскаржити в суді нічим невмотивований прокурорський припис, чудово розуміючи його наслідки, які не забарилися…
Острів поблизу Стрілецького Кута утворювався не один десяток років. На ньому вже виросли верби і пасуться кози. Гірська річка тут трохи сповільнює плин, залишаючи пісок і гравій, що несе з верхів’я Карпат. Острів збільшувався, перекриваючи течію й дедалі сильніше відбиваючи її до лівого берега. Берег почав обвалюватися. Прут «пішов гуляти», змінюючи русло. Процес цілком природний, але загрозливий для розташованих на березі об’єктів — їх просто змиє. До всього, вигинаючись, річка поглинає орні землі.
Коротко кажучи, «Чернівціводгосп» (для того і створений, щоб не допускати руйнації берегів та орних земель) давно той острів мав прибрати. Якщо не з власної волі, то за вимогою інших державних інстанцій — управління екології, приміром, яке контролює виконання природоохоронних заходів, районної і обласної держадміністрацій, рад місцевих рівнів. Особливо гучно бити на сполох в таких випадках повинна сільська рада. Коли ж до всіх цих поважних структур з якихось причин не доходить серйозність ситуації, своє вагоме слово каже прокуратура на захист Водного і Земельного кодексів, а також підрозділи МНС, для яких запобігати катастрофам не менш важливо, ніж їх героїчно ліквідовувати.
Усі — як води в рот набрали. Уже змило сільську дорогу, велику ділянку поля — острів стоїть. Наприкінці 90-х «Чернівціводгоспу» він взагалі став не під силу. Акціонувавшись, спеціалізовані водгоспівські пересувні механізовані колони, озброєні сучасними бульдозерами й екскаваторами, під приводом відсутності бюджетного фінансування закинули руслоочисні, меліоративні, берегоукріплювальні роботи й успішно перепрофілювали свою діяльність на будівельний ринок приватних замовлень. Там гроші текли рікою. Згодом у невідомому напрямку «змило» майже всю техніку водгоспу, що належала державі. Гарні, треба сказати, були машини…
Хоча й очистка русла — справа досить прибуткова. Забраний у такий спосіб гравій і пісок іде «на ура» серед будівельників. Отак, поєднуючи приємне з корисним, «Чернівціводгосп» цілком міг приносити користь собі й іншим, навіть перейти подекуди на самофінансування. Принаймні стрілецькокутський острів точно себе окупив би продажем гравійно-піщаної суміші. Але керівництво водного господарства країни звикло жити не ринковими, а колишніми радянсько-соціалістичними мірками по всій своїй управлінській вертикалі. Окрім бездіяльності, такий спосіб життя й мислення передбачає пошуки крайнього. І коли вода почала загрожувати високовольтній лінії електропередачі, в ролі «невістки» опинилося «Чернівціобленерго». (Між іншим, аналогічні аварійні ситуації виникли ще в кількох населених пунктах області.)
«Я їм два роки втовкмачую — перенесіть свою опору, бо впаде», — каже начальник «Чернівціводгоспу» Михайло Віра.
«Це що — взяти її на плечі і поставити в інше місце? Доведеться переносити кілька кілометрів електромережі. Чим той водгосп думає, таке заявляючи?! — ледь себе стримував головний інженер «Чернівціобленерго» Костянтин Комов. — За Прутом давно ніхто не дивиться, от і дійшло до аварійної ситуації».
Тепер влада змушує енергетиків укріплювати берег. Їхньому обуренню немає меж. По-перше, вони на тому, певна річ, не розуміються. Для цього є спеціалісти в «Чернівціводгоспі». По-друге, не так давно, усвідомлюючи небезпеку, енергетична компанія профінансувала водгоспівцям ці роботи. Вони наліпили вздовж обриву якихось споруд із глини й соломи, котрі одразу позмивало. Останнім прутським карасям зрозуміло, що спочатку треба дати лад острову, який спрямовує на берег і посилює руйнівну силу течії. Особливо в дощі та весняні повені, коли прибуває велика вода.
За острів нарешті взялися. Обласна рада, зрозумівши безпорадність обласного управління водного господарства, на свій розсуд, але цілком законно (принаймні прокуратура її рішення не оскаржувала) запровадила систему безкорисливої допомоги «Чернівціводгоспу». Його спеціалістам залишалося тільки пальцем показати буковинським підприємцям, де й скільки копати, щоб розчистити нарешті Прут від гравійно-піщаних наносів у вигляді кос і островів, аби вода не руйнувала берегів і не завдавала нікому шкоди. Бо ситуація стала критичною. Як копати — визначали поважні проектні інститути. Їхні досить щедро оплачені підприємцями проекти затверджувало державне управління екології у Чернівецькій області, слідкуючи потім за їх дотриманням. Хтозна, можливо серед виведеної на Прут приватної техніки була й та, що колись належала водгоспу чи обласному батальйону швидкого реагування МНС, матеріальна частина якого (чого там тільки не було!) зникла без сліду десь між 2000—2002 роками. Але перефарбованому грейдерові під капот не дивляться.
Система виявилася досить ефективною. Торік дозвіл на руслоочисні роботи отримало 12 приватних підприємств. У тому числі й «Буковинаспецбуд», яке почало прокопувати сумнозвісний острів. Від берега до опори ЛЕП на 110 кіловольт тоді було понад 20 метрів. Аж тут проти підприємства постали окремі мешканці Стрілецького Кута. На малолюдних, але галасливих мітингах лунало: най та електроопора завалиться разом із берегом, але чернівецькі багатії не будуть з нашого Прута забирати наш гравій! Найображеніші мало не кидалися під колеса вантажівок.
Річ у тім, що вилучений під час руслоочисних робіт гравій і пісок облрада дозволила реалізовувати на ринку будівельних матеріалів. З одного боку, це була компенсація підприємцям за їхні чималі виробничі витрати, з іншого — своєрідна винагорода за те, що заощаджували бюджетні кошти й сили «Чернівціводгоспу». При цьому підприємці сплачували, як належить, державі податки у вигляді визначеної Бюджетним кодексом ціни за кожний куб, узятий відповідно до квоти. Квоту в кожному окремому випадку затверджувала сесія облради на підставі здійснених водгоспом розрахунків.
От слово «квота» дуже не сподобалося (хоча, швидше, навпаки) заступникові голови облдержадміністрації Віталієві Усику. «Якщо є квота, значить під виглядом руслоочисних робіт триває видобуток гравію та піску з гірських річок, що заборонено Водним кодексом. Отож усе, що робилося досі на річках області, є незаконним і потребує змін», — зробив далекоглядний висновок Віталій Сергійович. Його колега начальник головного управління економіки Микола Малярчук зайшов іще далі: «Вилучену при руслоочисних роботах гравійно-піщану суміш узагалі треба висипати назад у річку в іншому місці»…
Говорити чернівецькі чиновники могли що завгодно. Але не в їхній силі змінити рішення сесії облради. Тоді, за щирим зізнанням пана Усика, облдержадміністрація пішла іншим шляхом. Як результат — 18 серпня 2005 року з’явився припис обласної прокуратури, за яким «Чернівціводгосп» та обласне управління екології мусили терміново призупинити дію своїх дозволів на руслоочисні роботи, оскільки під їхньою маркою, бачте, вибирався гравій. Звісно, вибирався — іншого способу прибрати острів чи косу просто немає!
Віталій Усик навіть не приховує, що прокурорський припис був потрібен для того, щоб запустити на річки області інших підприємців, які попередньо мали пройти сито тендера і сплачувати тепер на спеціально відкритий рахунок водгоспу 5 грн. за кожний видобутий кубометр піску та гравію. Тобто той же видобуток, проти якого раптом виступила прокуратура, але уже з подвійним відкатом. «Чернівціводгосп», не замочивши рук у воді, заробляв у такий спосіб на підприємцях щороку «шарових» 2 млн. грн.
На виконання припису, в серпні минулого року руслоочисні та руслорегулюючі роботи були згорнуті й поновлені з дозволу прокуратури тільки зараз. Тліюча катастрофа з опорою ЛЕП — лише один із наслідків такого кроку. Розірвана дамба біля Чернівців — з того ж переліку. Цілком очевидно, що припинення руслоочисних робіт суттєво погіршило протипаводкову ситуацію. Зменшилася пропускна спроможність Прута, який при цих літніх зливах не зміг прийняти в себе малі річки. Рокитна розлилася Новоселицею, Потіт і Задубрівка накрили хвилею Садгору й половину чернівецького Калинівського ринку з усім його крамом. Збитки шалені. (Хоча незайве розібратися з новоселицькою і чернівецькою міськрадами, які давали дозволи на забудову у водоохоронній зоні, що категорично заборонено законом. Дивно, але тут прокуратура як мовчала, так і мовчить).
Між іншим, підприємство «Буковинаспецбуд» єдине, яке звернулося до судової влади з проханням захистити від, на його переконання, необгрунтованих і упереджених рішень і дій влади виконавчої. Адже всі необхідні дозволи і погодження в нього були. Хоча ці рішення і дії зачіпали інтереси, подекуди життєво важливі, не лише зігнаних з річок підприємців, а й багатьох владних структур (зокрема МНС), а також територіальних громад міст і сіл, розташованих уздовж Прута. Господарський суд області, розглядаючи цю унікальну справу, не знає, що сказати. Ні судді, ні відповідачі — а це екологи з водгоспівцями — не можуть зрозуміти зміст і сенс того прокурорського припису, який, до всього, рясніє перекрученнями і неправдивими даними. Жодної вказаної в ньому статті закону не порушено. Про що ще рік тому стурбовано зазначав головний еколог Буковини Володимир Сівак у досить жорсткому листі до першого заступника прокурора області Віталія Поцілуйка.
Зате всім тепер зрозумілі його наслідки. Торік берегоукріплювальні роботи біля Стрілецького Кута вимагали близько мільйона гривень (руслоочисні взагалі були за кошт «Буковинаспецбуду»). Сьогодні сума збільшилась утричі. Якщо, боронь Боже, електроопора впаде, обсяги фінансування з державного бюджету одразу зростуть на порядок. (Як сказав начальник наглядово-профілактичного блоку обласного підрозділу МНС Олександр Мілецький: «От тоді ми й займемося проблемою Стрілецького Кута».)
Прокуратурі ж доведеться витрачатися хіба що на новий мундир. Старий червневі зливи добряче підмочили.