Вони були виявлені на глибині трьох кілометрів (приблизно двох миль) у сірчаному середовищі за наявності єдиного джерела живлення — радіації. Як твердять автори публікації в журналі Science від 20 жовтня 2006 року, бактеріям, виявленим 2003 року в африканській золотодобувній шахті, 3,5 мільярда років. Власне, вивченням мікроорганізмів, яким для життєдіяльності не потрібне сонячне світло та які одержують живильні речовини за рахунок хемосинтезу (на відміну від фотосинтезу), учені займаються вже не перше десятиріччя. Щоправда, життєдіяльність такої живності завжди грунтувалася на продуктах розпаду живих істот. Ось чому опис мікроорганізмів, спроможних протягом тривалого часу використовувати для підтримки своєї життєдіяльності мінерали, воду та радіацію, змусив учених переглянути свої погляди.
Згадані мікроорганізми, зараховані до типу Firmicutes, але поки що не удостоєні власного біологічного «ім’я — по батькові», на думку своїх першовідкривачів (міжнародної команди дослідників під керівництвом Тулісса Онстонта з Принстонського університету), мають цілком унікальні властивості. Наприклад, молекула води під впливом природної радіації розщеплюється на водень, кисень і перекис водню. Дві останні сполуки вступають у хімічну реакцію з піритом, із якого і складається переважно гірська порода, з утворенням водню, кисню і сульфату заліза. Слідом за цим до процесу підключаються все той самий водень, а також мікроорганізми, які отриманий сульфат доводять до стану сульфіту, але при цьому підживлюють енергією, що визволилася, свої АТФ-бактерії. І все це за рахунок радіоактивного випромінювання, в очікуванні якого архаїчні клітини можуть перебувати до 300 років без жодних ознак життя.
Як припускають учені, представники цього типу мікроорганізмів першими з’явилися на нашій планеті. Щоправда, від подальшої еволюції всього живого вони були згодом відчужені. Зате на Марсі, супутниках Юпітера та Сатурна і нині спостерігаються умови, достатні для зародження і розвитку таких мікроорганізмів.