Рішучі заяви президента США Джорджа Буша щодо невизнання ним пріоритетів Кіотської угоди із запобігання глобальному потеплінню потішили багатих республіканців і засмутили решту населення Землі. Проте навіть у стані противників чинного президента лунають окремі голоси на його підтримку. Зокрема, записаний у Кіотському протоколі намір скоротити викид парникових газів на 7 відсотків нижче рівня 1990 року дуже багато експертів визнають нереальним. Адже від 1997 року, коли цей протокол було прийнято, не лише не зафіксовано бодай якогось зниження обсягів викидів цих газів, а навіть навпаки, відбулося значне їх зростання. Зокрема, вже нині їх обсяг зріс на 10 відсотків, і швидкість його щорічного збільшення становить 1,2 відсотка.
Щоправда, така ситуація простежується не в усіх країнах. Приміром, Росія й Україна, які теж погодилися «заморозити» свої викиди на рівні 1990 року, насправді скоротили їх на 40 відсотків. Не через любов до природи, а внаслідок одіозної перебудови, яка плавно перейшла у затяжну розруху. Хоч як би там було, але з цього факту, вважають зарубіжні фахівці, вигоду можуть мати як Росія та Україна, так і промислово розвинені країни Заходу. Зокрема, побутує думка, що найбагатшим країнам світу не має потреби знижувати обсяги викидів парникових газів (що здебільшого те саме, що й зниження обсягів виробництва), якщо це за них і так уже зробили не дуже багаті країни. Чи не простіше було б купувати в останніх спеціальні емісійні кредити і забруднювати спільну атмосферу за себе й за Україну. До речі, така думка дедалі частіше лунає не лише в Сполучених Штатах, а й у Канаді, Австралії і Японії. І, напевно, в Україні ця ідея теж може сподобатися багатьом, якби не одне «але». Незалежно від того, платять нам за «недостатність» викидів парникових газів чи ми «недовикидаємо» їх безплатно, покататися взимку на лижах у Карпатах стає дедалі проблематичніше. Нині там на часі культивувати хіба що водні види спорту.