Останнім часом органи державного контролю в Україні затримують щорічно близько 11 тис. «мисливських» браконьєрів, 30 тис. «лівих» лісорубів та понад 100 тис. «рибних» браконьєрів.
Вступити до «брек-клубу»? Без проблем
Директор Київського еколого-культурного центру (КЕКЦ) Володимир Борейко вважає, що сучасне браконьєрство через його масовість, високу технічну озброєність, безкарність та лавиноподібний ріст становить серйозну загрозу національній безпеці України.
Можливо, відомий еколог перебільшує? Придивімось до проблеми пильніше. У 1966 р. в Україні було затримано 15 тис. «рибних» браконьєрів, у 1975-му — 30 тис., а в 2007 р. — 96,6 тис. Зростання масштабів незаконного рибного промислу — очевидне.
А ось підтвердження майже повної безкарності браконьєрів: з 9500 затриманих у 2006 р. «мисливських» браконьєрів тільки трьох (!) було притягнуто до кримінальної відповідальності, а сума штрафів у перерахунку на одного «мисливського» браконьєра становила в середньому аж… 28 гривень. Сума штрафів і позовів у перерахунку на одного «лісового» браконьєра в 2007 р. зросла в середньому до 73 гривень, а на одного «рибного» — 72 гривень. Як бачимо, «членські внески» в українському «брек-клубі» — просто копійчані. А ще ж є безліч «пільг». Так, попри величезну шкоду, завдану браконьєрами природі, та економічні збитки, яких зазнає від хижацького промислу держава, винуватці їх практично не відшкодовують. У середньому з «мисливських» браконьєрів стягується лише близько одного (!) відсотка суми завданих ними збитків.
Зрозуміло, що за таких умов браконьєрствувати можна хоч щодня. І браконьєрствувують. Щорічно в Україні вилучається близько 100 тис. браконьєрських знарядь. Але ще більше — залишається. За підрахунками Української коаліції «За дику природу», у руках тільки «рибних» браконьєрів — до 10 млн. заборонених снастей. Ними виловлюють близько 200 тис. тонн риби, тобто приблизно стільки ж, скільки добувають рибальські промислові підприємства.
400 тисяч незаконно добутих мисливських тварин — ось ціна, яку щорічно платить природа двоногим хижакам. Економіка України при цьому зазнає збитків на 50 млн. грн. На одного офіційно зареєстрованого українського мисливця припадає в середньому п’ять порушень правил полювання. Через незаконний промисел за останні 15 років чисельність оленів, лосів, козуль, гусей, качок зменшилася на 30—70 відсотків. Братів наших менших не в змозі захистити навіть Червона книга. Чисельність ведмедів за останні десять років скоротилася вдвічі, а зубрів — у 3,2 разу. За останні 15 років браконьєри вбили близько тисячі зубрів, однак за цей період було відкрито лише три кримінальні справи!
«Брек-армія» наступає
У багатьох містах України на ринках абсолютно безперешкодно продаються різні браконьєрські знаряддя лову. Незважаючи на те, що громадські організації (той-таки КЕКЦ, Громада рибалок України, «Печеніги», дружини охорони природи) в ході кампанії, яку вони ведуть, домоглися ухвалення міськрадами 85 міст рішення про заборону продажу браконьєрських знарядь, чиновники Одеси, Донецька, Львова та ще добрих двох сотень міст не хочуть наслідувати цей приклад.
В останні роки різко зросла не тільки кількість браконьєрів, а й їхня технічна озброєність. Вони використовують прилади нічного бачення, супутникові навігатори, комп’ютери, ехолоти, скорострільні карабіни, швидкохідні катери, всюдиходи, вертольоти і навіть БТРи.
Особливий вид браконьєрства — квітковий. Кожної весни «квіткові» браконьєри зривають для продажу близько 20 млн. занесених до Червоної книг пролісків та інших рідкісних первоцвітів. Існує налагоджена система збирання, доставки та продажу підсніжників, крокусів, цикламенів — з оптовими ринками, кур’єрами, мережею роздрібних торгівців.
Якщо українська влада і далі не звертатиме уваги на браконьєрство, невдовзі всі живі природні багатства України можуть бути просто знищені.
Державо! Розплющ очі!
За словами голови ГО «Земля — перш за все» Володимира Сесіна, браконьєрів — мільйони. При цьому викривають лише близько одного відсотка порушників природоохоронного законодавства. На нещодавній традиційній літній школі дружин охорони природи лідери низки екологічних громадських організацій сформулювали план першочергових заходів боротьби з браконьєрством. На їхню думку, потрібно обговорити проблему на рівні Ради національної безпеки та оборони і Верховної Ради, заборонити продаж браконьєрських знарядь в усіх магазинах і на ринках України, заборонити ввезення в Україну сіток із синтетичних матеріалів.
Давно назріло об’єднання (такі спроби були, але невдалі) всіх державних природоохоронних інспекцій — рибної, мисливської, лісової, екологічної — в одну природоохоронну інспекцію. З однією лише засторогою: за умови збереження фінансових, людських та матеріальних ресурсів цих інспекцій. Бо якщо знайдуться любителі «зекономити» — ефект від об’єднання буде нульовий.
Слід також посилити юридичну відповідальність за браконьєрство, розпочати підготовку кадрів державних інспекторів з охорони живої природи у ВНЗ (сьогодні такої спеціалізації немає). А природоохоронних інспекторів, які вже працюють, спорядити, як у Білорусі, — сучасною технікою, пальним, уніформою, зброєю. Також, за прикладом Росії, у системі МВС потрібно створити екологічну міліцію.
Таємна зброя мисливствознавця Гриня
А ще маємо повернути громадським рибним, мисливським та екологічним інспекторам право складати протоколи за ст. 85 Адміністративного кодексу (порушення правил полювання і риболовлі). Це право такі інспектори мали ще всього десять років тому. Громадськість відчутно допомагала державним інспекторам. Я можу це засвідчити як безпосередній учасник антибраконьєрських заходів. Наприклад, в одному з рейдів на річку Стугну група громадських інспекторів вилучила в браконьєрів сімнадцять острог. Зазубрені шпичаки цієї зазвичай іржавої зброї на кожну добуту ікряну щуку смертельно калічать добрий десяток тих, яким вдається втекти. Коли добровільні дружинники здавали «здобич» у Київській регіональній інспекції, усі вільні від вахти державні рибінспектори збіглися на це подивитися.
А іншого разу мені довелося чути, як мисливствознавець Київського обллісгоспу Василь Гринь, який свого часу був куратором громадських мисливських інспекторів області, пообіцяв керівництву одного з районних відділень УТМР (Українського товариства мисливців та рибалок): «Не наведете порядок самі, нашлю на вас хлопців з дружини охорони природи». І це вплинуло, бо принциповість та професіоналізм громадських інспекторів, які входили до ДОП, були добре відомі.
Так тривало доти, допоки у 2001-му Кучма не підписав указ про скасування права громадських інспекторів складати протоколи на порушників. Збулася заповітна мрія численних вельмож, які давно точили зуби на незговірливих громадських стражів екологічного порядку. Адже ще наприкінці 1989-го у Вінницькій області громадські інспектори заскочили на полюванні в заказнику обласне партійне начальство. На пропозицію порвати протоколи інспектори відповіли відмовою. Спалахнув скандал, хвилі якого докотилися до ЦК КПУ. Подейкують, що ще тодішнього голову Держкомприроди Діну Проценко запросили у високий кабінет і попросили розібратися в ситуації. Так це було чи ні, але тоді «вкоротити руки» громадським інспекторам не вдалося. Попереду були ще аж одинадцять років ефективної роботи.
Час відновити народний контроль
Сьогодні політики багато говорять про демократію, про самоврядування, потребу залучити громадян до управління державою. Але як тільки доходить до конкретики, весь «демократичний» запал куди й дівається. Уже двічі громадські організації ініціювали внесення на розгляд ВР законопроекту, яким би було поновлено роботу екологічних громадських інспекторів. Але далі комітетів законопроект не пішов. «За нашими даними, — говорить п. Борейко, — поновлення роботи громадських екоінспекторів «рубають» два нардепи: Дмитро Шенцев (це він минулого року був разом із Кушнарьовим, коли того смертельно поранили на «полюванні») та Володимир Сівкович. Останній — не тільки затятий мисливець, а й активний пропагандист кривавих розваг. За це він потрапив до так званого «Чорного списку трофейних убивць», який понад три роки ведуть громадські природоохоронні організації колишнього СРСР. У ньому фігурують такі апологети трофейного полювання, як Віктор Черномирдін, який, зокрема, брав участь у полюванні, під час якого «поклали» тридцять кабанів за раз, Ігор Бакай, власник (колишній?) регіонального парку «Трахтемирів», де влаштовувались полювання з автоматами на напівручних звірів та інші.
І Сівкович, і Шенцев — заступники голови профільного Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, саме того комітету, який, за нашими даними, і «зарізав» наш законопроект. До речі, вони також, услід за нашим першим законопроектом, «зарізали» й аналогічний законопроект, який підготувало Мінприроди і який подавали від Кабміну за підписом Юлії Тимошенко»...
Сьогодні проект закону про внесення змін до Кодексу про адміністративні порушення (щодо посилення заходів із боротьби з браконьєрством) (№ 3003 від 22.07.2008), підписаний депутатами Бевзом, Голубом і Зайцем, знову почав свій довгий шлях коридорами законодавчого органу України. Хочеться сказати — успішний шлях. Але поки що бачимо, що щира допомога сучасних «дідів Мазаїв», готових рятувати звірину у свій вільний час і часто-густо за свої ж гроші, нікому не потрібна.