«Людина і наука — два ввігнутих дзеркала, що вічно відбивають одне одного». Слова Олександра Герцена, сказані ще в XIX столітті, але такі сучасні й нині, стали девізом прес-клубу «Наука та суспільство», який відкрився в Харкові. Це нове громадське утворення, засноване Північно-Східним науковим центром НАН і МОН України. На перше своє засідання прес-клуб зібрав журналістів і вчених міста в гостинному Будинку вчених.
Генеральний директор технопарку «Інститут монокристалів» Олег Шишкін докладно, з діаграмами та цифрами, розповів «акулам пера» про діяльність технопарків України, про перспективи розробки і впровадження високих технологій. Журналісти записали до своїх блокнотів і на диктофони солідну цифру «30» — саме стільки справ виграли технопарки в судах протягом останніх років. Учені не лише говорили про уперті «наїзди» фіскальних органів на практично єдину в країні систему роботи з інноваційними проектами, а й звернулися до ЗМІ по підтримку.
Кандидат біологічних наук, доцент Харківського національного університету Андрій Утевський — учасник Української антарктичної експедиції показав і прокоментував свій дослідницький фільм про підводний світ Антарктиди. Захопленим глядачам не вірилося, що цей фільм, яким могла б пишатися будь-яка країна, не показали на жодному українському телеканалі! Понад те, деякі харківські телестудії ще й вимагали, щоб учений заплатив їм за демонстрацію кілька сотень доларів.
Ситуація з фільмом послужила мимовільною ілюстрацією до нинішніх взаємовідносин науки та суспільства в нашій країні.
Загалом за останні 10—15 років ставлення людей до науки змінилося в усьому світі. Замість очікування відкриттів, захоплення торжеством розуму прийшло відчуття сторожкості. Наука стала надто складною, реалізація новітніх ідей дуже небезпечною. Населення розвинених країн стало навіть побоюватися стрімких досягнень науки й технологій, про користь яких ведуть дискусії самі вчені. Ядерні випробування, чорнобильська катастрофа, аварії космічних кораблів, генетично змінені продукти харчування, парниковий ефект, клонування... До чого все це може привести нашу цивілізацію?
Такі запитання виникають у громадян, такі проблеми обговорюють у ЗМІ. Враховуючи негативне ставлення громадян до науки, при англійському департаменті науки й технологій навіть створили спеціальну комісію, мета якої — роз’ясняти людям, що саме наука дозволяє Англії конкурувати на світовому ринку технологій і бути багатою країною.
В Україні ж діалог науки й суспільства через різні причини практично перерваний. Створюється враження, що він не потрібний ні вченим, ні владі, ні суспільству. Вчені, як правило, живуть своїм замкнутим корпоративним співтовариством. Влада різних рівнів найчастіше приймає рішення без наукової експертизи. А пересічні громадяни не можуть назвати жодного наукового нововведення, відкриття, досягнення, яке з’явилося в стінах вітчизняних НДІ чи ВНЗ. Це й зрозуміло — вони не бачать їх ні у своєму житті, ні на екранах телевізорів чи на сторінках ЗМІ.
Якщо діалогу між наукою і суспільством немає, виникають закономірні запитання.
Як платникам податків, тобто всім нам, довідатися, які саме наукові дослідження ми оплатили своїми грошима й що в результаті отримали?
Як суспільство довідається, наскільки науково вивірене та прораховане те чи інше владне рішення?
Яким чином дуже застаріла й поріділа наша наука збирається залучати до своїх рядів молодь?
Як суспільство виробить своє ставлення до нововведень, що вийшли з наукових лабораторій, і які зачіпають насущні життєві інтереси всіх людей?
Та чи вміє наше суспільство ставити ці запитання вченим? І чи вміють учені на них відповідати?
…За останній рік у Харкові виникли відразу дві громадські ініціативи, покликані відновити цей діалог — це I Український конкурс науково-популярних статей і прес-клуб «Наука і суспільство». Побажаємо їм успіху! Сподіватимемося, що активний діалог все-таки розпочався.