Доповідь про масштаби зміни клімату в Арктиці — результат чотирирічної роботи 250 учених із Канади, Данії, Фінляндії, Ісландії, Норвегії, Російської Федерації та США — була готова ще у вересні. Проте тоді надбанням громадськості вона не стала. Як запевняють учені, через прагнення уникнути «накладки» на публікацію результатів іншого наукового проекту. А на думку журналістів The New York Times — через тиск із боку американської адміністрації, яка хотіла уникнути чергових нарікань напередодні виборів. Редакція газети отримала електронну версію доповіді з європейських (!) джерел, які висловлювали сумнів, що офіційну версію доповіді буде оприлюднено й після виборів. Проте на офіційному сайті Arctic Climate Impact Assessment 9 листопада текст доповіді все-таки з’явився. І справив сильне враження не лише наведеними в ній фактами, а й першою спробою подивитися на тенденцію оптимістично.
З одного боку, температура в Арктиці протягом останніх 20—30 років справді стрімко підвищується. Це загрожує виживанню унікальної флори й фауни, зокрема білих ведмедів і тюленів, а танення льодовиків може спричинити підвищення рівня води у Світовому океані, внаслідок чого значні території можуть опинитися під водою. Але!.. Потепління арктичних вод розширює базу для промислового рибальства, а звільнення морської поверхні від крижаного покриву відкриває нові літні маршрути з Європи до Азії. Поліпшуються умови для видобутку нафти з морського дна (правда, те ж саме можна сказати й стосовно її видобутку в сибірській тундрі, що, втім, також схильні розглядати як добру звістку).
Та й узагалі, після ратифікації Росією Кіотського протоколу американське «неприєднання» до нього вже не відіграє вирішальної ролі. Тим паче що, як вважають учені, зупинити глобальне потепління можна лише набагато радикальнішими методами, ніж це передбачено міжнародними домовленостями, які вже існують, але ще не набрали чинності. Отож, якщо потепління не уникнути, можливо, варто постаратися отримати від нього бодай задоволення?