Проблеми охорони природи за часів Радянського Союзу не сприймалися серйозно, а оприлюднення об’єктивної інформації про стан навколишнього середовища жорстко обмежувала невмолима цензура. На час здобуття незалежності екологічний стан території України залишався, м’яко кажучи, несприятливим. Так, на загальній площі близько 3% території колишнього Радянського Союзу було зосереджено 25% усього промислового потенціалу з відповідним накопиченням близько чверті всіх відходів і забруднювальних речовин колишньої супердержави. Техногенне навантаження на природне середовище в Україні в чотири–п’ять разів перевищувало аналогічний показник не тільки інших республік колишнього Союзу, а й розвинених країн Європи. Розораність земель досягала 80% площ сільськогосподарських угідь і 57% загальної території країни. При цьому площа всіх заповідних об’єктів в Україні становила лише 2,1%, що у 8–10 разів нижче від оптимальних параметрів. Крім того, станом на 1991 рік споживання енергії на одиницю національного продукту у 6–8 разів, а води у 12 разів перевищувало потреби тогочасних технологій.
На жаль, за 15 років незалежності «совкове» ставлення до природи в Україні мало змінилося.
Загальновідомо, що основою народногосподарського комплексу Кривбасу є залізорудна промисловість, яка базується на одному з найбільших у світі родовищ залізної руди. До промислового комплексу регіону входять гірничодобувна і переробна галузі, а також допоміжні підприємства.
За кілька десятиліть Кривбас перетворився на своєрідний епіцентр екологічних проблем, які потребують негайного вирішення. Тому Державна екологічна інспекція Міністерства охорони навколишнього природного середовища тримає ці регіони на особливому контролі.
Видобуток і переробка залізної руди завжди пов’язані з використанням великої кількості води.
Водогосподарська ситуація гірничорудних підприємств Кривбасу характеризується надлишком зворотних вод. З метою забезпечення безпечних умов відпрацювання рудних покладів шахтні і кар’єрні води відкачуються.
Сьогодні у зворотних циклах гірничо-збагачувальних комбінатів і досі діє схема використання шахтних вод із накопиченням її надлишків і щорічним скиданням їх у річки Інгулець і Саксагань та обов’язковою подальшою промивкою цих річок прісною водою. Ці скидання протягом останніх років негативно впливають на стан річок.
Щорічно в Кривбасі відкачується 20—22 млн. м3 високомінералізованих шахтних вод (з мінералізацією від 5 до 96 г/л при середній мінералізації 30 г/л, в основному це хлоридні води з високим вмістом хлорид-, сульфат-, натрій, калій-, магній- та кальцій-іонів, що перевищують гранично допустимі концентрації для поверхневих водних об’єктів) і майже 18—20 млн. м3 кар’єрних вод.
У скиданнях надлишків зворотних вод у різні роки брали участь ВАТ «Північний ГЗК», ДП «Кривбасреструктуризація», ВАТ «Інгулецький ГЗК». Скидання здійснювалося відповідно до розпоряджень Кабінету міністрів України та згідно з «Регламентами скиду надлишків зворотних вод гірничорудних підприємств Кривбасу».
У 2005—2006 роках скидання високомінералізованих зворотних вод у річки Інгулець та Саксагань проводили ВАТ «Північний ГЗК» та ДП «Кривбасшахтозакриття» в обсязі 13,3 млн. м3 (при дозволеному регламентом 18,4 млн. м3). При цьому загальний обсяг прісної води для промивки річок склав 70,2 млн. м3.
Забруднення басейну річки Інгулець зворотними водами підприємств Кривбасу відбувається не лише у міжвегетаційний період під час регламентних скидань, а й протягом року, внаслідок скидань з обвідного каналу.
У рамках водогосподарської системи водообвідного каналу з 1957 року працюють ВАТ «Кривий Ріг Цемент», ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг», ВАТ «Південний ГЗК», Довгинцівський район м. Кривий Ріг. Проте питання щодо власника каналу до цього часу не вирішено.
Внаслідок скидання високомінералізованих вод у Миколаївській області засолено та деградовано 58 тис. га зрошуваних земель, у Херсонській області — 1,5 тис. га. Щорічно на 1 га скидають понад чотири тонни різних солей, у тому числі одну тонну хлоридів.
Як показали останні перевірки Держекоінспекції Мінприроди України, скидання надлишків зворотних вод гірничорудних підприємств Кривбасу протягом останніх років і далі негативно впливає на стан річок Саксагань та Інгулець.
Природоохоронні програми щодо поліпшення водогосподарської ситуації Кривбасу не виконуються. Утилізація високомінералізованих шахтних вод стала проблемою не тільки Криворізького басейну, а й усієї України. Вирішувати цю глобальну проблему потрібно сьогодні. Завтра може просто не настати…