Скорочення поставок води по Північно-Кримському каналу та низька якість місцевих ресурсів призвели до серйозного дефіциту питної води на Кримському півострові, стверджують екологи. Ситуація ускладнюється значними втратами води у застарілих та несправних водогінних мережах.
«Ще кілька років тому Крим вирішував свої проблеми за рахунок води Північно-Кримського каналу: зокрема, 80% цієї води йшло на зрошення. Але часи змінилися. Замість 4 млрд. кубометрів нам надходить трохи більше одного мільярда», — констатує голова Кримської асоціації «Екологія і світ» професор Віктор Тарасенко.
При тому споживати воду з каналу для пиття не завжди безпечно для здоров’я — влітку вона перенасичена органікою. «Щоб уникнути поширення інфекцій, застосовують гіперхлорування. Як наслідок — зростання кількості онкологічних захворювань, зокрема, це видно на прикладі Керчі», — пояснює еколог.
Іще 500–700 мільйонів кубометрів води вдається добути з місцевих ресурсів. Проте якщо для поливу та технічних потреб така вода придатна, то санітарно-гігієнічним нормам для питної води вона не відповідає.
Особливо небезпечна ситуація склалася у Північному Криму. «Підземна вода тут високомінералізована, є райони Північного Криму, де мінералізація сягає 3–3,5 г/літр, при нормі до 1 г/літр. Люди не можуть приготувати нормальну їжу, «садять» собі нирки. Особливо чутливі до цього діти», — розповідає Тарасенко.
Водночас значна частина питної води втрачається через погану інфраструктуру. За словами заступника голови Бахчисарайської райради Заміра Хайбуллаєва, третина водопровідних мереж району зношена на 90–95 відсотків і потребує негайної заміни. Лише на першочергові заходи з нормалізації водопостачання району потрібно 30–40 мільйонів гривень, яких у районному дотаційному бюджеті немає.
Подробиці про критичну ситуацію із питною водою в Криму читайте у статті Олега Листопада «Бахчисарайський неФонтан» у свіжому номері «ДТ».