Ангола — не перша країна, що відмовилася приймати як гуманітарну допомогу зерно генетично модифікованих рослин. До неї подібні рішення прийняли уряди Зімбабве, Замбії, Малаві та Мозамбіку. Проте саме ангольська ситуація привернула пильну увагу міжнародної громадськості. Адже ГМ-заборона була підписана 17 березня нинішнього року, коли в країну, два мільйони жителів якої в результаті посухи опинилися під загрозою голодної смерті, уже доставили 19 тисяч тонн зерна зі США. Формально цей закон ще не став чинним, і доля американського вантажу наразі залишається незрозумілою.
З африканських країн, що вже заборонили ввезення на свою територію ГМ-зерна, повністю від його вживання в їжу відмовилася лише Замбія, яка стверджує, що його безпеку для здоров’я не доведено. Інші держави побоюються: якщо завезене зерно посіють, національна сільгосппродукція вважатиметься «ГМ-забрудненою». Тому уряди цих країн повністю від американської допомоги не відмовляються, і згодні приймати зерно в перемолотому вигляді. Зерно ж, призначене для Анголи, доведеться, судячи з усього, перемелювати на місці. При цьому всі млини країни, що працюють із максимальним навантаженням, зможуть переробити вже доставлене зерно лише за одинадцять тижнів. Та це ж — лише місячний запас зерна, покликаний врятувати від голодної смерті кожного восьмого жителя країни...
Чи провадитимуться подальші постачання гуманітарної допомоги до Анголи, наразі не відомо. Оскільки міжнародні донорські організації надто стурбовані високим ступенем корумпованості місцевого уряду. Серед африканських країн Ангола займає друге після Нігерії місце за виробництвом нафти. Проте, за даними Human Rights Watch, 4,2 мільярда доларів — чверть усієї суми, вирученої від продажу «чорного золота» із 1997 по 2002 рік — безвісти випарувалися з національного бюджету.