Буковина зі своїми лісами переживає класичну «трагедію загального» — так у світовій економіці називають ситуацію, коли суспільний ресурс, що є народною власністю і повинен слугувати збагаченню регіону, безкарно розбазарюється і розкрадається. При цьому державний бюджет ще й оплачує економічні та екологічні збитки від такого, з дозволу сказати, господарювання.
Що цікаво, жоден із давно випробуваних шляхів вирішення «трагедій загального» не спрацьовує. Держава не хоче віддавати ліси у приватні руки й водночас не планує ні запроваджувати в них розумні економічні закони, ні випроводжати з лісосік кримінал, що розквітнув там махровим цвітом. Про це свідчать перевірки обласної прокуратури.
Там, де панує владна безпорадність, суспільство саме намагається навести лад усіма можливими способами. Зокрема впливаючи на владу через вибори. Майже всі політичні партії і блоки, котрі пройшли до обласної ради, серед «рушійних сил економічного розвитку краю» називали «ефективне ведення лісового господарства та переробки». У разі своєї перемоги вони обіцяли піклуватися про нього, а задля наповнення місцевих бюджетів територіальних громад — присягалися розробити обласну комплексну програму розвитку лісової, заготівельної й деревообробної галузі на 2006—2016 роки.
Завершується 2006 рік, але своїх обіцянок депутати виконувати не поспішають — програми немає, і її не готують. Тим часом ліс на Буковині використовують справді по-варварському. Він гниє на корені й на складах. Причому цінні породи — черешня, явір, за кубометр яких італійські мебльовики дають 3 тис. грн. Про що з болем говорять лісівники, які вкладають чимало сил і грошей у догляд за лісом та розробку лісосічного фонду. Хоч як це дивно, держлісгоспи не знають, куди подіти продукцію лісозаготівель. Обласний ринок лісоматеріалів здатний забрати тільки 20% від того, що вони рубають, а це взагалі десята частина від того, що можуть рубати.
Однак і ця деревина не працює на вітчизняного товаровиробника. «У результаті заготовлену нами деревину отримують різні підприємницькі структури, що працюють переважно напівлегально, використовуючи наше недосконале податкове законодавство, ухиляються від сплати податків, — зазначає заступник начальника обласного управління лісового господарства Валерій Кашпор. — Вони переробляють сировину поверхово, в основному — перепродують лісосировину за межі області та на експорт». Які саме структури, і хто ними керує — пан Кашпор конкретизувати відмовився.
Деревообробна галузь області занепадає. Принаймні її офіційний сектор. Щоб якось урятувати ситуацію, держлісгоспи, якщо послухати їхніх керівників, буквально змушені виконувати невластиву їм роботу й нарощувати на своїх здебільшого примітивних, енерговитратних потужностях переробку деревини. Минулого тижня заступник голови Державного комітету лісового господарства Олексій Пристая, проїхавшись Буковиною, подивився на ту переробку і жахнувся: «Це страшний суд!» Про сучасні технології, відповідного рівня менеджмент і маркетинг говорити, на жаль, не доводиться. Тільки у двох держлісгоспах із п’яти дотримуються технологічного процесу.
— Хто ж браковану заготовку купить, кому вона потрібна? — запитував на робочій нараді з директорами держлісгоспів Олексій Дмитрович. — Це ж марнування деревини. А держлісгоспи, треба чесно про це говорити, беруть на свої виробничі потужності найкращий ліс. Якість же продукції низька. Потім дивуємося, чому вони збиткові.
Попри всі ці недоліки (які, відверто кажучи, повинні розглядатися й миттєво усуватися на виробничих нарадах, — скажімо, Красноїльської деревообробної дільниці, — а не на рівні заступника голови вищого галузевого органу виконавчої влади країни), Олексій Пристая, а також обласне лісове керівництво переконані, що держлісгоспи буквально приречені на переробку, бо ніколи не зможуть продати всієї заготовленої ними деревини. Зараз поза виробництвом залишається 400 тис. кубів у рік, майже стільки ж область ще може заготовляти без жодної шкоди для лісу. Однак на Буковині немає підприємств, які б працювали з цінною фансировиною з бука і дуба, виробляючи з неї шпон струганий, а також із техсировиною (250 тис. кубів якої щороку держлісгоспи не знають куди сплавити), переробляючи її на такий потрібний мебльовикам і будівельникам ДСП.
— Я особисто шукав скрізь де міг покупців на заготовлені нами лісоматеріали, — розповідав на згаданій нараді директор Чернівецького держлісгоспу Олександр Тимофєєв. — Ледь знайшов двох підприємців-деревообробників і умовив їх укласти з нами договори на дуже вигідних їм давальницьких умовах. На аукціони з продажу продукції лісозаготівель, які ми оголошуємо, ніхто не приходить. На нижніх складах лежать 4 тисячі кубів. Тому ми зобов’язані розвивати у себе глибоку переробку деревини. Це єдиний розумний вихід.
Проте є й інший, набагато кращий: відповідно до сировинної бази створити в області розвинену виробничу базу, де проблем, на які нарікав Олексій Пристая, не було б і близько. І хай би тоді держлісгоспи та держспецлісгоспи, скинувши з шиї важку колоду (не лише, між іншим, переробки, а й лісозаготівлі), займалися виключно своїм прямим завданням — доглядали й охороняли ліс, готуючи його до промислового використання, побічно випалюючи на лісосіках деревне вугілля, приймаючи у своїх зелених володіннях туристів, мисливців, збираючи і переробляючи, як раніше, гриби, ягоди, березовий сік та лікарські трави. Для того їх і створювали десять років тому. Переробка деревини, тим більше поглиблена, — не їхня справа. А зважаючи на те, як держлісгоспи проводять цю переробку, їм узагалі треба суворо заборонити брати на свої допотопні виробництва лісосировину (вони її, до речі, не купують), аби не псували народне добро. У тепличних умовах виробництва, маючи дешеву й найкращу сировину, нероздільно пануючи на лісосіках, держлісгоспи торік отримали всього 160 тис. грн. чистого прибутку.
Створення в області виробничої інфраструктури для якомога ефективнішого промислового використання лісосировинного ресурсу через залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій — завдання органів влади. Як виконавчої, так і представницької. Безпосередньо — управління промисловості облдержадміністрації Олександра Соломка, до функцій якого входять, зокрема, розробка і впровадження економічних механізмів раціонального використання природних ресурсів. Його заступник Любов Луценко (Олександр Іванович до розмови не опустився) довго і докладно переповідала статистичні дані про деревообробні й меблеві підприємства області. Про те, що обсяги виробництва промислової продукції з деревини, порівняно з минулим роком, зменшилися на 21 відсоток (парадоксально, але головне управління економіки запевняє, що спад стався через... відсутність сировини!), на 20% — чисельність працівників. Питома вага продукції мебльовиків у загальному обсязі промислового виробництва області становить якихось два відсотки (деякі з них при цьому працюють на імпортованій сировині), а за півроку інвестицій тут було освоєно аж 648 тис. грн. Однак так і не сказала, яких же заходів вживає управління промисловості для якомога ефективнішого використання лісокористувачами лісоматеріалів, аби економіка Буковини збагачувалася через поглиблення переробки деревини на виробничих потужностях її підприємств, що створювало б нові робочі місця і давало б додаткові бюджетні надходження. Або це державна таємниця, або сказати нічого.
Нічого не може повідомити і голова постійної комісії облради з питань промислової політики та розвитку підприємництва, депутат облради від «Регіонів» Франц Федорович. Хоча ця тема йому дуже близька — він давно займається деревообробним бізнесом, на мольбертах Франца Карловича пишуть картини мало не всі сучасні великі і малі голландці. Порушити владне мовчання, а точніше — владну бездіяльність, мало б головне управління економіки облдержадміністрації: для того і створене, щоб піклуватися про дохідну частину бюджету, нові робочі місця та інвестиції. Однак його начальник Ігор Сідляр переконаний, що не причетний ні до лісу, ні до деревопереробної та меблевої галузей, ані до розробки обласної програми їх розвитку. «Цими питаннями має займатися управління промисловості і лісового господарства, звертайтеся до них», — відрубав Ігор Анатолійович.
Але, схоже, скоро всі проблеми і спірні питання в лісовій та деревообробних галузях будуть зведені до мінімуму. Якщо взагалі не зникнуть — разом із самим лісовим господарством та лісозаготівлею. Активізувались екологи і прихильники перетворення Буковини на суцільну рекреацію. Все йде до того, що буковинські ліси стануть одним великим заповідником, тишу якого не порушуватиме вищання бензопил. Дерева там, безумовно, рубатимуть, як рубають їх час від часу (зокрема і з порушенням законів) у Вижницькому національному парку. Однак до сторонніх вух те не доходитиме.
До бюджету — також. Як повідомили в обласному управлінні лісового господарства, зі створенням національних природних парків Черемоського в Путилі, Хотинського, Сторожинецького, з розширенням Вижницького сплата податків і платежів тільки через систему держлісгоспів зменшиться на 4 млн. грн. у рік, на 13,5 мільйона зменшаться обсяги реалізованої продукції, 426 працівників втратять роботу, заготівля деревини від рубок головного користування недорахує 100 тис. кубів, а лісове господарство — 7 млн. грн. на свій розвиток. Із ним тоді взагалі можна буде попрощатися.
Однак серед усіх бід буковинського лісу чи не найбільша – крадіжки деревини. Як кажуть правоохоронці, крадуть по-різному. Держлісгоспи занижують офіційну кубомасу на лісосіках, подекуди – на третину. А цьогорічні втрати від самовільних рубок становлять 1300 м3. Із них знайшли лише 200 кубів. Решта зникла в невідомому напрямку.
У довідці обласної прокуратури про 25 кримінальних справ, порушених за фактами вчинення природоохоронних злочинів, «невстановлені особи» трапляються підозріло часто. Ясно як білий день, що «наліво» рубають ліс цілі бригади чорних лісорубів із бензопилами та лісовозами. Причому правоохоронці чудово знають, куди йде крадена деревина: на нелегальні пилорами під підробленими документами. Однак серед винних завжди чомусь опиняються «стрілочники» — рядові лісники й лісничі. Увесь підпільний виробничий ланцюг ніхто встановлювати не поспішає.
Схоже, мав рацію колишній губернатор Буковини Теофіл Бауер, кажучи, що найпочеснішим видом транспорту в області є лісовоз: жодну іншу машину не супроводжує такий великий міліцейський ескорт...