Міжнародні експерти, які займаються моніторингом довкілля, нанесли на карту Європи об'єкти, що загрожують здоров'ю не лише нинішніх, а й майбутніх поколінь. На превеликий жаль, у цю чортову дюжину входить і Калуський район Івано-Франківської області, який прогримів на весь світ як "зона надзвичайної екологічної ситуації".
Екологічні негаразди у промисловій зоні на Калущині накопичувалися десятиліттями, ще з часів СРСР. На початку 2010 р. зірки на небі і в політикумі зійшлися так, що нарешті висвітлили земні рельєфи - хвостосховища, полігон з гексахлорбензолом (ГХБ), Домбровський кар'єр, провалля на місці сільських садиб. Відтоді за екологічними проблемами Калуша та довколишніх сіл пильно стежать держчиновники з уряду та Івано-Франківської ОДА, яких уже змінилося чимало. І, як вони запевняють, докладають усіх зусиль. До чого? Кожен, хто знає про калуські біди, має свою відповідь на це запитання.
"Щоб вибити якомога більше коштів з держбюджету і "правильно" їх освоїти, - вважає калушанка Ольга Сікора, яка багато років займається проблемами довкілля. (Будучи народним депутатом у парламенті попереднього скликання, працювала в комітеті з питань екології. Не лише сама приїжджала, а й привезла делегацію парламентарів, щоб ті на власні очі побачили, що відбувається у зоні екологічного лиха.) - Для вирішення екологічних проблем Калущини всі докладали зусиль - громадськість, місцеві екологи, журналісти. Інформаційна хвиля докочувалася до Києва, була реакція влади. А коли доходило до виділення коштів з бюджету, наперед виходили чиновники, щоб усе перетворити, як у нас кажуть, на "качалку", таку собі помпу для викачування грошей.
- Скільки коштів пішло на подолання екологічних проблем за останні роки?
-Один мільярд 270 мільйонів гривень! Це ще при курсі вісім гривень за долар.
Ситуація з гексахлорбензолом, якій приділяється так багато уваги, - це одна з ланок великої афери під назвою "Калуш - регіон екологічного лиха".
Усім відомо, що найбільша небезпека для нашого краю - це Домбровський кар'єр. Одначе всю увагу переключили на вивезення гексахлорбензолу, чим займалася спочатку українська, а потім ізраїльська фірма.
Ми з калуськими журналістами якось поїхали подивитися, як іде цей процес. На відкритих машинах везли білі мішки, падав дощ, уся та хімія стікала з кузова на дорогу, а звідти - у ґрунти і т.д. Я зверталася з депутатськими запитами і до Міністерства екології, і до ГПУ. Представник ізраїльської фірми "С. І. Груп Консорт ЛТД" запевняє, що все відбувалося згідно із законом. А наші правоохоронні органи стверджують, що так і не отримали підтвердження ні з Великобританії, ні з інших країн, що гексахлорбензол з Калуша туди таки прибув і в якій кількості. Навіть немає підтвердження, що фірма, яка взялася за утилізацію, зареєстрована в Англії. Не виключено, що її взагалі не існує. Як і куди пішли сотні мільйонів гривень? Хто допоміг ізраїльській фірмі виграти всі суди і вимагати гроші від держави? Дивно, що правоохоронці ніяк не можуть цього з'ясувати".
У березні нинішнього року у парламенті було створено "ТСК з питань розслідування обставин розкрадання державних коштів під час надання послуг зі збирання небезпечних відходів гексахлорбензолу в Калуському районі Івано-Франківської області у 2011-2014 роках". Чи вдалося щось дізнатися - депутати не оприлюднюють. Не надали відповіді і на журналістський запит DT.UA.
За словами місцевих екологів, які краще за інших знають ситуацію, гексахлорбензол з проблеми перетворився на щедру годівницю для влади і тих організацій, на які вона спирається. Попри те що останнє захоронення гексахлорбензолу відбулося після закриття виробництва ще влітку 2000 р., останнім часом у звітах чиновників його кількість збільшилася втричі і вже сягнула понад 30 тис. т.
"Достовірно відомо, що було вироблено і захоронено 11 тисяч тонн гексахлорбензолу, - стверджує відомий еколог голова ГО "Зелений рух "Карпати" Михайло Довбенчук. -Цифра не викликає жодних сумнівів - саме стільки його виробили.
Після закінчення інституту я працював на комбінаті саме на тій дільниці, де отримували ГХБ. Це був французький проект з випуску гербіцидів, який мав дуже великі недоліки. Гексахлорбензол отримували як побічний продукт, з якого планували виготовляти гербіциди для обробітку насіння, але так і не змогли. Фасувати його у бочки почали ще 1973 року, і за наказом дирекції три роки поспіль закопували біля лісу за містом. Тепер на тому місці вже виросли дерева, ніхто й не підозрює, що там сховано під землею.
Згодом зробили полігон, збудували приміщення з вентиляцією, куди й звозили бочки з гексахлорбензолом. Захоронення відбувалися за правилами - викопували карти (міні-котловани), наповнювали бочками і засипали ґрунтом.
Всього на полігоні підприємства "Оріана-Галев" за регламентом було захоронено 11 тисяч тонн гексахлорбензолу.
У 2010 році влада відзвітувала про вивезення восьми тисяч тонн ГХБ з цього полігону. Після чого було складено і підписано акт про те, що на полігоні залишилося… 22 тисячі тонн ГХБ. На тому дива не скінчилися. З'явився новий документ, де вказано, що біля Домбровського кар'єру виявили, ні мало ні багато, - сім тисяч тонн ГХБ.
З виробництва його ніхто й ніколи сюди не вивозив. Звідки він узявся? Хто і як визначив його кількість? Кажуть, є якісь висновки якогось інституту з Дніпропетровська, але їх ніхто не хоче показати.
- Для чого, на вашу думку, така еквілібристика з цифрами?
- Мотивація ясна - гроші. Дуже сподобалося викачувати кошти
з держбюджету, процес триває вже кілька років поспіль, починаючи з 2010-го.
Ці маніпуляції дозволили Івано-Франківській ОДА підписати торік нову угоду з тією ж таки ізраїльською фірмою, яка взялася вивезти сім тисяч тонн ГХБ. Якого не існує взагалі!
Немає достовірних доказів, що його захоронили біля кар'єру та ще й у такій великій кількості. Хіба що з полігону хтось завіз машину ґрунту із залишками ГХБ, швиденько взяли проби і нарахували сім тисяч тонн.
А держава повинна за це заплатити. Почалися суди. Є вже й судові рішення, але не на користь ОДА".
У НДІ галургії, який базується в Калуші, розводять руками, коли запитуєш, звідки взявся гексахлорбензол на берегах Домбровського кар'єру. І документи, і розповіді колишніх співробітників комбінату свідчать, що захоронення проводилося на полігоні, для чого було підготовлено 12 карт. Повністю було заповнено і рекультивовано 1-9 карти. На десяту не вистачило відходів французького проекту - її заповнили приблизно наполовину, а дві останні взагалі залили водою.
Який сенс було везти ГХБ до кар'єру, коли на полігоні були вільні карти? Хіба що хтось колись вивіз туди кілька бочок випадково. Або на чиєсь прохання.
Те, чого не бачать місцеві науковці, раптом помітили столичні колеги. Керівництво Інституту геохімії навколишнього середовища НАНУ стверджує, що саме цей науковий заклад забезпечував науково-методичний супровід вивезення ГХБ. Було взято проби, в яких виявлено дуже високий вміст гексахлорбензолу. Про те, як саме вирахували, що там міститься 7 тис. т отрути, науковці розповідають лаконічно: за свідченням місцевих жителів, ГХБ звозили саме до кар'єру.
Це, мабуть, і стало підставою для того, щоб організувати чергове вивезення ГХБ з Калуша. Але вже не з полігону, а з кар'єру. Як відомо, ізраїльській фірмі знову пощастило - до виграних раніше на тендері 616 млн грн вона додала ще майже 400 млн бюджетних гривень.
У розпорядження DT.UA передали документ, який свідчить, що компетентні органи мають сумніви щодо об'єктивності та професійності т.з. науково-методичного супроводу. Незалежні експерти, яких залучила СБУ, проаналізували матеріали звіту, що увімкнув зелене світло для вивезення ГХБ з кар'єру.
Фахівці виявили не лише результати, які не відповідають дійсності, а й випадки пересмикування фактів. Про що зазначили у своїх висновках: "Виявлення у воді ГХБ у концентраціях, що перевищують його розчинність у 200-300 разів, вказує на те, що досліджували суспензію"; "дані про "вміст" хлору у ґрунті від 20 до 50% - не відповідають дійсності"; "вміст хлору у валовій пробі відходів ГХБ, затарених у бочки, становить 96% - це нонсенс. Такий вміст хлору у балоні з технічним хлором".
Зауважень вистачило на кілька сторінок тексту дрібним шрифтом.
Тепер черга за компетентними органами, які повинні з'ясувати, заради кого і чого готувався цей "науковий" звіт.
Небувало "ефективним" виявився закон, яким Калуш було визнано зоною надзвичайної екологічної ситуації, - він діяв усього три місяці, а гроші за його допомогою викачують уже п'ять років.
"Це було не вивезення хімічних відходів, а виведення бюджетних коштів в особливо великих розмірах, - каже голова екологічної громадської організації "Грінпіс-Карпати" Роман Переймибіда. - Згідно зі звітами, вже вивезено 31 тисячу тонн гексахлорбензолу, на що витрачено понад 1,2 мільярда гривень. Кількість ГХБ легко підрахувати - я свого часу відпрацював на підприємстві майже 15 років і добре це знаю.
При виробництві чотирихлористого вуглецю на кожну його тонну припадає певна кількість гексахлорбензолу. Виходячи з кількості випущеної продукції, може йтися про 9-10 тисяч тонн ГХБ.
До 30 тисяч тонн його кількість збільшили лише для того, щоб вибити з бюджету максимум кошів на його утилізацію".
Гексахлорбензол спричиняє скандали не лише в Україні, а й за кордоном. Журналісти скандинавських і польських ЗМІ зацікавилися ситуацією у Гданську, де було виявлено звалені на купу, подекуди розірвані мішки з гексахлорбензолом, які вивезли з Калуша на утилізацію. Побачене розцінили як загрозу екологічній безпеці Балтійського регіону. Однак проведенні дослідження повітря, води й ґрунтів не показали перевищення ГДК, що трохи заспокоїло громадськість. Наші екологи вважають це ще одним доказом того, що на утилізацію вивозять не отрутохімікати, а ґрунт з незначним забрудненням. Бо звідки ж узяти десятки тисяч тонн ГХБ, якщо його виробили утричі менше? За інформацією Мінприроди, до Польщі було відправлено майже 21 тис. т гексахлорбензолу. Не дивно, що жителі прибалтійських міст забили тривогу.
Представники європейських екологічних фондів, журналісти, кінодокументалісти за підтримки міжнародного проекту SCOOP зацікавилися екологічними проблемами Калуша, які так налякали Європу. На місці ж виявилося, що найбільшу загрозу довкіллю становить не полігон ГХБ, а Домбровський кар'єр, який може отруїти життя не лише жителям Прикарпаття, а й сусідніх областей і країн, які беруть воду з Дністра.
"У Домбровському кар'єрі відкритим способом видобували калійні солі, поклади яких залягали дуже близько, майже на поверхні, - пояснює заступник директора НДІ галургії Юрій Садовий. - Поклади такі великі, що можна було б іще років 50 видобувати. Ми втратили цінну сировинну базу - легкодоступну, перспективну. Адже це була стратегічно важлива продукція для нашої аграрної країни.
З підняттям рівня води розсоли будуть розвантажуватися в бік нахилу водоносного горизонту, тобто в напрямку Калуша та водозабору на річці Лімниці. Багато солей, які стояли непорушно, вже промиті під відвалами, вони потрапили у водоносний горизонт.
- Чим це загрожує Дністру?
-Вода тече у водоносному горизонті із заходу на північний схід - у бік Дністра. Вона просочується, вимиває залишки солей, утворюючи нові канали. Процес інтенсифікується - сім років тому рівень був на 40 метрів нижчий!
Малі річки Сівка і Кропивник несуть свої води повз Домбровський кар'єр і хвостосховища. До річки Кропивник солі з хвостосховищ потрапляють уже півстоліття. За цей час до Дністра їх перенесено тисячі тонн.
- Чи ведеться спостереження за якістю води, яку споживають у Калуші й довколишніх селах?
- Системно цього ніхто не контролює. Криниць ми не досліджуємо, але у контрольних свердловинах у воді виявили ртуть та інші важкі метали.
- Коли виділяли кошти з держбюджету на подолання екологічних проблем, ішлося і про укріплення північної стіни Домбровського кар'єру. Допомогло?
-На кар'єрі сформувався борт, який десятки років стояв непорушно. "Рятувальники" кар'єру зняли з нього скальний ґрунт і насипали легший, що призводить до сповзання борту і появи тріщин. А на папері - збудовано дамбу, на яку витрачено колосальні кошти.
- Що необхідно зробити найближчим часом, щоб не сталося так, як колись у Стебнику?
-Облишити пошуки гексахлорбензолу, якого сюди не вивозили, і зосередитися на проблемах Домбровського кар'єру.
Колись річка Сівка протікала через кар'єр, її русло відвели вбік. Насамперед необхідно ізолювати стіну, крізь яку просочується вода з Сівки. І зайнятися переробкою розсолів. Ситуацію може врятувати поновлення калійного виробництва.
- Що призведе до нових ризиків і негараздів.
-Нині вже є технології, що дозволяють мінімізувати екологічні проблеми. Є інвестори, які цікавляться переробкою ропи з кар'єра, але вони й чути не хочуть про калійні солі. Вирішення питання гальмує парламент, бо депутати лобіюють завезення калійних добрив в Україну. Ми щороку інвестуємо понад вісім мільйонів доларів у чужу калійну промисловість. Та ще й витрачаємо мільйони гривень на імітацію зміцнення стінок кар'єру".
Екологічні проблеми Калущини експлуатують хто як може. Якось перед черговими виборами один з кандидатів пафосно заявив, що ніяких коштів не шкода заради благополуччя калушан - тому й вивозять гексахлорбензол аж до Англії.
Відтоді там жартують, що така високорозвинена держава як Україна може собі дозволити витратити мільярд гривень на вивезення бочок з ґрунтом, забрудненим ГХБ, на утилізацію до такої відсталої країни, як Великобританія.
"Гексахлорбензол - дуже цінна хімічна сировина, - нагадує завідувач лабораторії гігієни ґрунту та відходів Інституту гігієни та медичної екології ім. О.Марзєєва доктор медичних наук Валерій Станкевич. - Для чого її вивозити? Існують методи переробки ГХБ, які можна застосувати у нас, в Україні. Гроші, що їх викинули на перевезення, можна було використати набагато ефективніше. Бензол - це та сировина, яку активно використовують в органічній хімії.
- Заводи, які утилізують гексахлорбензол, його просто спалюють чи вміють переробити на хімічну сировину?
-Для чого спалювати те, що так важко добувати чи виробляти? Є технології, які дозволяють розділити ГХБ на складники і використати як сировину.
У Калуші знову ставлять питання про вивезення ГХБ. Дослідження показують, що максимальні рівні хлорбензолу у пробах ґрунтів становлять максимум 20 грамів на кілограм. Хлор нескладно нейтралізувати, досить просто перемішати з вапном. А для бензолу можна використати нафтодеструктуючі бактерії або інші вітчизняні препарати.
Тривогу викликає Домбровський кар'єр. Не виключено, що це найнебезпечніше місце на екологічній карті України. В ньому накопичилося близько
20 мільйонів тонн концентрованої ропи. Щороку рівень розсолів піднімається на два-три метри, їхня кількість збільшується на два-три мільйони тонн.
Розсоли потрапляють у підземні води, розчиняють борти кар'єру. Стебник, порівняно з Домбровським кар'єром, як сірничок проти ватри. Проби ґрунту з кар'єру містять ртуть, кадмій, миш'як. Їх уже "виловлюють" і в криницях.
У пробах води зі спостережуваної свердловини виявляють ртуть, про яку чомусь усі мовчать. Технологія калуського комбінату, де вироблявся гексахлорбензол, аналогічна тій, яку застосовували на київському заводі "Радикал" - за часів СРСР виробництво було типовим. На "Радикалі" було накопичено близько 200 тонн ртуті, проблем з якою вистачило на багато років. А куди поділася ртуть з Калуша? Скільки я про це не запитував - ніхто не знає.
- А може, не хоче знати?
-Якщо у пробах води з криниць є ртуть - цією проблемою слід займатися серйозно. Мій учитель академік І.Трахтенберг багато років досліджував вплив ртуті на живі організми. Вона викликає незворотні процеси. Проблему не можна замовчувати чи відкладати на потім, бо це призведе до трагічних наслідків".
У Калуші є люди, які переймаються проблемами Домбровського кар'єру. Але чиновники, від яких залежить ухвалення рішень, не бачать ніякої загрози. Можливо, через те, що не вдається вибити мільярд гривень на вивезення ропи, як це було з гексахлорбензолом, а без цього втрачається мотивація?
"Спілкуючись з науковцями, ми сподівалися знайти цікаві ефективні пропозиції, - каже Ольга Сікора. - Є фахівці, які пропонують випарювати розсоли, але дуже багато перепон на цьому шляху.
"Найоригінальнішою" була пропозиція співробітників львівського "Гірпрому", які запропонували облаштувати на Домбровському кар'єрі… курорт. На кшталт мертвого моря в Ізраїлі. Ще й переконували, як це буде вигідно - звідусіль приїжджатимуть люди, купатимуться в ропі, іще й гроші за це платитимуть.
І все це обговорювалося не де-небудь, а на нараді у голови Івано-Франківської ОДА. Буквально перед тим керівник Інституту нафти і газу розповідав, скільки всього небезпечного (ртуть, свинець) для здоров'я людей і для довкілля накопичилося в кар'єрі.
- Як ви гадаєте, чи реально вирішити це питання так, щоб урахувати інтереси жителів Калущини і врятувати довкілля?
-Боюся, що ні.
Коли стояв Майдан, почалася АТО, ми тимчасово відклали екологічні проблеми. Сподівалися, що виборемо нову країну, у владні кабінети прийдуть нові люди - усе зміниться, заживемо по-новому. А виявилося, що екологічні негаразди, проблеми людей, які від цього страждають, нікого не цікавлять".