Для дослідників чуток — їх появи, розвитку, розквіту — Хмельниччина благодатний край. Воно й не дивно, адже сусідство з атомною електростанцією після страшного чорнобильського лиха — сприятливий каталізатор найрізноманітніших домислів і буйних фантазій! Кожен напад мігрені в подолян супроводжується судомними пошуками хоча б одного працюючого табло з показами радіаційного фону: не інакше як викид на станції, бо з чого б тій голові ще боліти?
Працівники Хмельницької атомної спростовують ці версії вже добрих півтора десятка років, однак радіофобія все не вщухає. І, либонь, таки є для того підстави, бо повідомленнями про планові й непланові зупинки, ремонти, дрібні й більші аварії рясніє преса. Рядовому обивателю ніколи розібратися, що з цього переліку обов’язкове й неминуче, а що — наслідок зношеності обладнання, недбалого ремонту чи просто — звичайнісінького нехлюйства. Бо все це, на превеликий жаль, останнім часом, як кажуть, має місце.
Вранці одного лютневого дня на Хмельницькій АЕС виявили протікання трубопроводу (діаметром 108 мм) подачі води з реакторного відділення на установку спецводоочистки №4 — з естакади спецкорпусу на територію проммайданчика. В результаті сталося радіоактивне забруднення близько 30 квадратних метрів проммайданчика АЕС. Забруднення склало близько 240 мікрорентгенів — удвадцятеро більше звичайного природного стану, і сталося в місці, де проходять люди. Звісно, як тільки пошкодження виявили, протікання ліквідували, забруднену територію огородили та розпочали її дезактивацію. Згідно з офіційним повідомленням інформаційного центру ХАЕС, опромінення персоналу та населення немає, вплив на радіаційну обстановку за межами проммайданчика відсутній. Над встановленням причин пошкодження працює комісія, до складу якої входять представники «Енергоатому», ХАЕС, відповідальних служб.
Про це повідомили журналістів на нещодавно проведеній прес-конференції. Директор ХАЕС В.Софіюк та головний інженер В.Макєєв запевнили кореспондента «ДТ», що цей випадок і не аварія зовсім, як одразу ж сповістили ЗМІ, а, за прийнятою в атомній енергетиці класифікацією, інцидент чи відхилення — незначне, словом, порушення. Відповідні служби станції спрацювали оперативно й професійно. І взагалі ймовірність пошкодження, яке трапилося, надзвичайно мала. Але ж треба — сталося. На трубопроводі, якому вже 15 років. На тупиковій ділянці. Чи є в тому чиясь конкретна вина? Звісно, є. Комісія розбереться, чия.
Здавалося б, усе владналося. Навіть «зелені» чи екологи не встигли зреагувати, як інформаційна служба ХАЕС вже випередила сплеск чуток і вимислів. І хоч дехто з високих посадовців станції навіть не намагався приховати роздратування, викликаного журналістською настирливістю, все ж допитливі представники ЗМІ отримували відповіді практично на всі питання. Крім хіба що одного: чи нормально, що подібні речі, як би ніжно їх не називали — інциденти, відхилення чи ну дуже незначні порушення, — практично стали нормою на наших атомках?