Очікує влада (всіх рівнів і гілок), чекає міліція, прокуратура і податкова, МНС разом із СБУ й екологи з водгоспом, коли нарешті буковинські ріки скує морозом. Бо лише природа хоч на якийсь час здатна подолати таке надприродне за розмахом і прибутками явище, як несанкціонований видобуток гравію й піску з прибережних водоохоронних зон, а то й прямо з русла гірських річок.
В управлінні економіки Чернівецької облдержадміністрації запевняють, що за мінімальними розрахунками у рік з Черемошу, Пруту, Сірету вибирається будівельних інертних матеріалів на 12 млн. грн. Із них лічені копійки надходять до державної скарбниці. Решта осідає на чорному ринку. При цьому екологічні збитки, спричинені руйнуванням річкового водотоку, берегових захисних укріплень через незаконні кар’єри, за три останні роки перевищили 24 млн. грн. 73 населені пункти області, де проживають 40 тисяч мешканців, під загрозою затоплення. Захистити від розкрадачів надра, села і бюджет нікому. Беззахисним виявився навіть державний кордон.
Наприкінці жовтня на адресу обласного виробничого управління з меліорації та водного господарства надійшов обурливий лист від західного регіонального управління Державної прикордонної служби України. Сухими рядками канцелярського офіціозу зі всією військовою прямотою змальована просто-таки анекдотична ситуація, за яку, відверто кажучи, окремі високі чини в зелених кашкетах мали б покласти на стіл погони.
Як з’ясувалося, нещодавно під час обстеження група офіцерів Чернівецького прикордонного загону виявила (отак раптом, до того ніхто нічого не бачив!) зміни в лінії державного кордону, викликані зміною русла річки Сірет, яка розділяє Україну і Румунію в районі буковинського села Тереблече. Комісія вважає, що це «сталося внаслідок вибору гравійної суміші в 500 м від лінії кордону з берегової відмілини Сірету, що призвело до змиття 8 м річкового берега якраз по лінії державного кордону разом з інженерними спорудами». «Оскільки (йдеться далі в листі) у межах прикордонної смуги й території прикордонних населених пунктів польоти всіх повітряних суден, гідротехнічні, меліоративні роботи можуть проводитися тільки з дозволу Державної прикордонної служби України, просимо погоджувати проведення таких робіт з начальником Чернівецького прикордонного загону».
Заковика в тому, що ніяких дозволів вибирати гравій на Сіреті (скільки ж його треба було вибрати, щоб від того змило інженерні споруди!) «Чернівціводгосп» нікому не давав. І таких кар’єрів на річках області — хоч греблю гати. Точна цифра широкому загалу невідома. Але як, приміром, запевняє заступник голови Новоселицької райдержадміністрації Світлана Скрикуляк (офіційне, зауважте, джерело інформації), лише дорогою від сіл Бояни і Зелений Гай вивозиться з Пруту до 30 машин гравію на день. І так з ранньої весни до пізньої осені. На жаль, влада спромоглася тільки на констатацію факту, нічого не зробивши для того, щоб зупинити незаконний потік завантажених по вінця ГАЗів і КамАЗів. «Руки ще не дійшли до цього питання», — зізнався голова Новоселицької райдержадміністрації Тодор Ревега.
Без сумніву, щоб поставити «лівий» гравійно-піщаний бізнес з його мільйонними прибутками на всі чотири колеса, що крутяться, не приховуючись, вдень і вночі, і бути при тому стовідсотково впевненими, що вийдеш сухим навіть із вод прикордонної річки, треба мати не тільки хороший технічний базис, але й залізний «дах». Про тих, хто його тримає, якось обмовився на прес-конференції начальник держуправління екології і природних ресурсів у Чернівецькій області Володимир Сівак. Рік тому його інспектори зупинили кілька приватних КрАЗів із річковим піском, що прямували в лише їм відомому напрямку без жодних дозвільних документів на вантаж. В ту ж хвилину пану Сіваку зателефонував один із заступників колишнього начальника ДАІ області (прізвище Володимир Карлович назвати відмовився) і наполегливо попросив відпустити з миром його машини.
Нині в правоохоронних органів краю нові начальники. Але справа їх окремих попередників дивним чином живе і процвітає. Чорний ринок річкового піску і гравію відкрито й навперебій пропонує свої послуги і незаконний товар на сторінках рекламних видань зі всіма прайсами і координатами. Так відверто порушувати закон і при тому нічого і нікого не боятися можуть або дуже наближені до правоохоронців структури, або самі співробітники силових органів, які той закон охороняють. Бо, як свідчить історія, ніхто ще сам себе публічно до відповідальності не притягнув.
— Можу запевнити, мої люди до цього бізнесу не причетні, — каже начальник УМВС України в Чернівецькій області Василь Василов. — В облдержадміністрації говорили якось про працівників місцевого СБУ. Ми перевіряли цю інформацію, але вона не підтвердилася.
— Судячи з численних фактів й офіційних джерел, у тому числі й повідомлень вашого управління щодо проведених на території області цільових заходів із запобігання незаконного видобутку корисних копалин, несанкціонований вибір гравійно-піщаної суміші з річок області є економічним злочином із важкими соціальними й екологічними наслідками, який чинять добре організовані структури — одна чи кілька. Навряд чи можна вважати їх «тіньовими» — усе на диво прозоро і відкрито. Що говорять з цього приводу ваші управління по боротьбі з економічною й організованою злочинністю?
— Наскільки мені відомо, вони цим не займалися. У нас є більш важливі справи…
Податкова також спустила проблему на гальма. В цьому відверто зізнався головний податківець області Олександр Фищук. Хоча закон вимагає від суб’єктів господарської діяльності не тільки плату до бюджету за кожний видобутий кубометр корисних копалин, але й штраф у п’ятикратному розмірі від суми податку за об’єми, взяті поза квотою.
Не цікавить фіскальний орган і таке, приміром, недругорядне питання, куди насправді йде офіційно взятий із річок гравій і пісок від руслорегулюючих робіт, які з дозволу облради проводять з десяток усіляких організацій. Чи справді гравійно-піщана суміш використовується ними лише на виробничі потреби, а чи реалізується на тому ж «чорному» ринку й весь «лівий», зрозуміло, неоподаткований прибуток осідає в кишенях їх керівників? Як показали перевірки управління екології та природних ресурсів, чимало самовільних кар’єрів на Пруту відкрито автодорожніми організаціями, які під маркою законно отриманого дозволу видобувають гравій, де і скільки заманеться. Певно, відповіді могли б допомогти буковинським податківцям виконати доведений їм державою план збору бюджетних платежів.
Холоднокровно, якщо не сказати відморожено, поводиться МНС. Про підтоплення значних територій та населених пунктів уже йшлося. Окрім того, спеціалісти-гідрологи стверджують, що незаконний й масовий вибір гравію з Пруту поблизу Боян, Мамаївців, Чернівців уже й так значно поглибив його русло, від чого понизився рівень плеса. Це у свою чергу призвело до порушення сталого рівня ґрунтових вод прибережної зони. Змілілі криниці — не найгірше, що є і може бути. Ланцюг причинно-наслідкових зв’язків продовжують сумнозвісні чернівецькі зсуви.
Навіть прокуратура, включаючи природоохоронну, розгублено розводить руками перед розкрадачами природних покладів на річках, запевняючи, що не має на них ніякої управи. (Зате з неабиякою енергією усіх своїх нерозтрачених сил кинулася закручувати гайки відносно дозволеного рішенням облради вибору річкового гравію і піску, вимагаючи дотримання не те що букви — коми закону в цій цілком контрольованій, більш-менш упорядкованій і кількісно невеликій частині загальної проблеми.)
— Тих, хто без усіляких дозволів вантажить піщано-гравійну суміш на наших річках, ми можемо притягнути хіба до адміністративної відповідальності, — каже природоохоронний прокурор області Іван Телешман. — А це мізерні штрафи, які власники машин й екскаваторів ладні сплачувати хоч щодня, хоч із кожної ходки. Вантажівка річкового піску коштує 500 гривень і більше. То що таке штраф 51 гривня? Конфіскувати транспортний засіб не маємо права. Застосувати статтю 240 Кримінального кодексу про порушення правил охорони надр — також, бо вона не розповсюджується на загальнопоширені корисні копалини, до яких і належить пісок, галька, гравій.
— А 186-ту статтю про грабіж чужого, наразі державного майна, ще й у великих розмірах із спричиненням значної шкоди? Погодьтеся, те, що діється на річках краю, інакше не назвеш. Реальна можливість потрапити за грати на вісім років із конфіскацією майна отверезила б багатьох.
— Для цього є одна умова — майно має бути облікованим. Як можна облікувати гравій чи пісок у річці взагалі і незаконно видобутий зокрема? Тому єдиний вихід — зробити більш жорсткими покарання за адмінпорушення.
Це означає, що незаконний видобуток в найближчому майбутньому триватиме, ще й прискореними темпами. Схоже, правоохоронці, незворушно розписавшись у своєму безсиллі, умили в річці руки. Врешті-решт, оперативно-слідчі дії ще ніхто не скасував, а завдяки їм не тільки можна за наявними методиками обрахувати об’єми поцупленого з річок гравію, але й вирахувати організаторів і виконавців усього незаконного виробничого процесу від завантаження на річках до реалізації через газетні оголошення. Було б бажання…
Взагалі, скидається на те, що якби не прокуратура, проблема з дармовим річковим гравієм і всіма її катастрофічними наслідками вже давно була б вирішена. Наприкінці 2002 року Чернівецька обласна рада ухвалила рішення: всі роботи з розчистки та регулювання русел річок на території краю, в тому числі з одночасним видобутком гравійно-піщаної суміші, здійснювати винятково силами виробничого управління з меліорації і водного господарства. Тільки «Чернівціводгосп» мав право завести на річку свою техніку. Ніхто інший до водоохоронної зони і близько не підпускався. Так, між іншим, зробили сусіди-румуни і скоро забули про незаконний видобуток. Тим більше що у них штраф за машину викраденого піску — півтисячі євро з конфіскацією транспортного засобу. Охочих гратися з мокрим (в усіх відношеннях) піском немає.
Отримавши у встановленому чинним законодавством порядку квоту на видобуток гравійно-піщаної суміші під час руслорегулюючих робіт та протипаводкових заходів, «Чернівціводгосп» мав право ту суміш реалізовувати. Отримані кошти акумулювалися на спецрахунку і використовувалися знову ж таки тільки на руслорегулюючі роботи, які держава фінансує вкрай незадовільно — на чверть від потреби. Усе законно, чесно і прозоро. А головне — ніякої шкоди довкіллю.
— Річ у тім, що гравій і пісок із наших річок не тільки можна, але й необхідно вибирати. Вчасно і, наголошу, з науково-технічним обґрунтуванням, — каже начальник Чернівецького водгоспу Михайло Віра. — А це може робити тільки спеціалізована організація, яка має відповідні дозволи, техніку, фахівців, а не кому заманеться, як зараз. Інакше піщано-гравійні наноси (у гірських річках так званий твердий стік є досить потужним), призводять до зміни русла. Річка починає «гуляти», підмиваючи береги, затоплюючи прибережні зони, з усіма наслідками, що звідси випливають, і які ми, на жаль, бачимо в селах Зелений Гай, Стрілецький Кут, багатьох інших, де Прут поглинає орні землі, підбирається до житлових будинків та високовольтних ліній. А вибраний у такий спосіб гравій і пісок, встановивши розумні фінансові правила, можна використовувати на будівельні, виробничі потреби.
Одне слово, рішення облради було цілком слушним. Однак обласна прокуратура його опротестувала, мотивуючи статтею 86 Водного кодексу, яка забороняє видобування піску, гальки і гравію з русел гірських річок. Хоча про промисловий видобуток не йшлося. «Чернівціводгоспу» за хронічної нестачі фінансів на руслорегулюючі роботи довелося йти на компроміс і запроваджувати своєрідний бартер з усілякими неспеціалізованими організаціями, дозволяючи їм брати гравій і пісок, де необхідно. Ті ще й беруть, де хочуть. Річка велика — піди прослідкуй. Процес став хаотичним і некерованим.
У результаті область має величезну проблему, яку не знає, як вирішити. Вона надалі збільшуватиметься як нанесений течією посеред Пруту гравійно-піщаний острів біля с.Зелений Гай Новоселицького району, через який великі біди. Адже попит на інертні будівельні матеріали тільки зростатиме. Приватне будівництво, яке останніми роками набуло на Буковині грандіозних масштабів, фінансово підживлюватиме їх нелегальний ринок.
Можна, звичайно, і навіть треба було б створити ринок легальний, наситивши його необхідними в будівництві піском і гравієм із кар’єрів поза межами земель водного фонду. Цим шляхом спробувала було йти влада, але, за словами начальника управління економіки облдержадміністрації Миколи Малярчука, він лише призвів до безвиході.
— На Буковині є значні поклади гравію і піску на мільйони кубометрів. Є закинуті кар’єри і нові розвідані родовища. Однак їх ніхто не хоче брати, — розповідає Микола Антонович. — Віднедавна Кабінет міністрів увів нові правила надрокористування. Ліцензія на цей вид підприємницької діяльності коштує 3% від планового балансу вартості кар’єру. Це дуже великі гроші, розлучитися з якими охочих немає, бо їх потім довго і важко відробляти. А отже, щоб вирішити проблемну ситуацію з вибіркою гравію на річках, треба, по-перше, впорядкувати видачу дозволів обласною радою на руслорегулюючі роботи і, по-друге, посилити роботу правоохоронних органів. Несанкціонований вибір надр — кримінальний злочин.
Навряд чи у правоохоронців найближчим часом зміниться світогляд і законодавча база. А тому разом з усіма зими чекає ще й відомий в області господарник Леонід Фукс, завдяки якому на Буковині зберігся і в правовому полі діє єдиний поза річками кар’єр гравійно-піщаної суміші поблизу Неполоківців. Колись таких було шість — і жодних проблем із гравієм і піском. З першими морозами до Неполоківецького кар’єру вишикується черга вантажівок. Тих самих, що навесні дружною бригадою знову поїдуть до Черемошу, Пруту й Сірету.