8 жовтня 2004 року, під час проведення офіційної щорічної зустрічі Глобальної мережі екологічного маркування, в Японії (Токіо — Сендаї) світовій спільноті було представлено Програму розвитку екологічного маркування в Україні та включення її до міжнародного реєстру.
Ця подія дуже важлива для України на шляху інтеграції до Європейського Союзу та вступу до Всесвітної організації торгівлі, що сприятиме підтримці вітчизняних підприємств та організацій, які включають екологічні пріоритети в стратегію свого розвитку.
Екологічне маркування — це добровільний метод сертифікації відповідно до міжнародного стандарту ISO 14024.
Міжнародна організація зі стандартизації (ISO) визнала три розширених типи добровільних видів екологічного маркування. Програма розвитку екологічного маркування в Україні відповідає першому типу — це добровільна програма, що базується на різних критеріях та здійснюється третьою стороною, яка нагороджує правом використовувати маркування на продуктах, інформуючи тим самим про екологічну пріоритетність продукції в рамках відповідної групи/категорії, виходячи з принципів аналізу всього життєвого циклу товару.
Впровадження екомаркування викликане зростаючим інтересом світової громадськості до проблем охорони навколишнього середовища. Такий інтерес знаходить своє відображення в економічному середовищі, забезпечуючи ринковими (економічними) перевагами певні визначені групи товарів і послуг. Тому з’явилися різні маркування, які наносяться на продукцію залежно від її характеру й місця на ринку (наприклад: натуральна, повторно використовувана, екологічно чиста, енергоефективна, виготовлена із сировини вторинної переробки продукції й т.д.).
Без відповідних критеріїв та досліджень незалежною третьою стороною споживачі не можуть бути впевнені в тому, що компанії, які впровадили знак екомаркування, гарантують: продукція або послуга дійсно є екологічно кращою. Ця умова разом з умовами надійності й об’єктивності привели до створення при Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України технічного комітету, одним з напрямів діяльності якого є ухвалення критеріїв життєвого циклу продукту, після чого можлива сама процедура сертифікації згідно з ISO 14024 тип 1.