Однією з нових можливостей для бізнесу є формування й освоєння світового ринку екологічних товарів і послуг, які швидко розвиваються. Поки що немає остаточної міжнародної класифікації цього ринку, чіткої статистики його розвитку. Та він існує і набирається сил, особливо в розвинених країнах.
Експерти одностайно оцінюють світовий ринок екологічних товарів і послуг як дуже місткий (як мінімум, у розмірі 500 млрд. дол.) і як найдинамічніший і швидко оновлюваний. Його щорічний приріст становить понад 5%, в окремих країнах темпи приросту прогнозуються ще вищими. Зокрема, у країнах Балтії — до 8% на рік, у Канаді — на рівні 10% у наступні п'ять років. Ринок екологічних товарів і послуг у країнах Східної Європи, включаючи СНД, оцінюється приблизно в 20 млрд. дол., його середньорічний приріст — понад 1%.
У першій половині XXI століття, згідно з прогнозами, до 40% світового виробництва становитиме продукція і технології, пов'язані з екологією та енергетикою. Отже, компанії, які раніше за інших усвідомили й заклали у свої стратегії нові можливості використання екологічної складової бізнесу, отримають реальні переваги.
Економічна ефективність екологічних інвестицій
У світовій практиці дедалі більше утверджується розуміння: охорона навколишнього середовища — явно економічна інвестиція. Для утворення тресту технологій охорони навколишнього середовища в США інвестори менше, ніж за два тижні зібрали 128 млн. доларів, оцінивши це починання як надто вигідне. Заходи щодо охорони навколишнього середовища безпосередньо сприяють зниженню витрат виробництва завдяки скороченню затрат, мінімізації втрат і переробці відходів. Можна навести чимало прикладів із зарубіжної преси про одержання підприємствами грошей «із сміття» чи «із повітря».
Довести потенційну можливість досить високого прибутку на прикладі українських підприємств за нинішньої не досить розвинутої та жорсткої законодавчої бази, відсутності дійового економічного механізму стимулювання природоохоронної діяльності досить складно. Хоча й тут є дуже красномовні приклади. Зокрема, понад десятирічний досвід природоохоронної діяльності ВАТ «Запоріжсталь» демонструє її високу ефективність. Завдяки пуску аспіраційної установки реконструйованої доменної печі №3, що дозволяє вловлювати залізовмісний пил, який знову потім надходить у виробництво, вдалося отримати істотний результат. 25-річний досвід використання грунтозахисної системи землеробства й виробництва екологічно чистої продукції в господарстві «Обрій» Шишацького району Полтавської області переконливо свідчить про економічну вигідність інвестування в такі проекти: показник інноваційної привабливості — співвідношення чистого прибутку до суми інвестицій становить 1,3, інвестиції окупаються за три-чотири роки. Досвід СП «Роква» зі збору вторинної сировини показує: шикувати в цій сфері діяльності не доводиться, але поступово розвиватися можна, забезпечуючи нові робочі місця і регулярну зарплату працівникам.
Вирішення екологічних проблем часто може об'єктивно сприяти появі нових можливостей і одержанню підприємствами нових вигод.
1. Перед компаніями відкриваються додаткові можливості для розвитку ділової активності, що в остаточному підсумку підвищує їх конкурентні переваги. Фірми та країни, які раніше за інших здійснили капіталовкладення в екологічно чисті технології, стають лідерами на світовому ринку. Технологічна першість на противагу залученню до нових технологій як такому забезпечує більший обсяг доданої вартості й монопольне становище у світі бізнесу. Приміром, Німеччина, де діють найжорсткіші екологічні стандарти, збільшила частку експорту екологічних товарів при ослабленні позицій на ринку промислової продукції в цілому. На цю країну припадає 43% екологічних патентів на товари, які отримали міжнародне визнання.
Лідерство серед автовиробників останнім часом багато в чому визначається здатністю вирішувати екологічні проблеми, дотримуватись екологічних норм, що дедалі посилюються. У виграші опиняються компанії, що знаходять нові альтернативні види палива, створюють економні, екологічно чисті двигуни, зокрема гібридні — електродизельні, дизельно-газові, розробляють легкі матеріали для виробництва авточастин.
Примітно, що для вирішення певних екологічних проблем об'єднують зусилля і уряд, і бізнес. 2000 р. на автошоу в Детройті й Вашингтоні провідні компанії «Форд», «Дженерал моторс» і «Даймлер-Крайслер» представили дослідні зразки еко-ефективних транспортних засобів: Ford Prodigy (72 миль/гал.), GM Precept (80 миль/гал.,) Daimler Chrysler ESX3 (72 миль/гал.). Загалом середня паливна ефективність автомобілів зросла вже сьогодні до 21,4 миль у галон проти 13,4 у 1970 р.
Данія, приміром, є лідером вітроенергетики (вона становить 8% усієї виробленої електроенергії в країні), тут виробляється близько 50% усіх вітротурбін, забезпечуючи щорічно близько 1 млрд. дол. доходу. Провідні місця в цій сфері займають також Німеччина, Іспанія, Індія.
2. З ринку ідуть конкуренти, нездатні витримати високі екологічні стандарти. У практиці розвинених країн є приклади, коли найбільші компанії ініціювали прийняття певного законодавства й стандартів, зокрема на захоронення відходів у США на початку 90-х років, оскільки вони сприяли тому, що з ринку пішло багато діючих компаній і перешкоджали появі нових конкурентів.
3. Передовий екологічно зорієнтований бізнес захищений від іноземної конкуренції. Скажімо, заборона використовувати імпортні одноразові питні контейнери під приводом обмеження обсягів сміття в Данії сприяла усуненню зарубіжних конкурентів, яким складно й дорого транспортувати продукцію в скляній упаковці при відносно невеликому обсязі ринку. До речі, переробка пляшок та інших скляних ємностей у Данії становить 99,6% — рекордний рівень у світі. У Швейцарії з 1 листопада 1990 р. діє заборона на виробництво й імпорт полівінілхлоридних пляшок і упаковок.
Маркетинг екологічного ринку
Зрозуміло, що попит на екологічні товари та послуги, який поки що в Україні невеликий, визначає відповідну пропозицію. Проте й саме по собі зростання екологічного ринку може формувати відповідний попит внаслідок ефективних, дешевих, практичних екологічних рішень, запропонованих виробниками.
Чимало вітчизняних підприємців уже усвідомили, що використання теми екологічності їх товарів у маркетингу може принести певні вигоди в конкурентній боротьбі за ринки збуту. Фраза «Фірма пропонує екологічно чисту продукцію» дедалі частіше зустрічається в рекламних виданнях. Та поки не вироблено чітких критеріїв екологічності для багатьох зразків продукції і немає механізму її присвоєння, твердження про «екологічну чистоту» є не більше ніж рекламним трюком. Водночас, широке використання цієї теми в маркетингу, що можна спостерігати, свідчить про поступове входження екології в ринок. Отже, необхідно створити сприятливі умови для тих, хто справді бореться за екологічність своїх товарів.
Передбачається активізувати розвиток національної екоіндустрії та екологічного ринку, виходячи з таких об'єктивних обставин.
Процес приєднання України до ЄС. Європейський Союз висуває до країн-кандидатів високі екологічні вимоги, отже, екологічна реформа неминуча. Необхідно буде, насамперед, заповнити прогалини в природоохоронному законодавстві, наблизити його до вимог Європейського Союзу, для чого потрібно буде прийняти понад 200 законодавчих актів. Це означає, що закони стануть жорсткішими, а правоохоронні заходи — суворішими. До речі, одним із трьох пріоритетів президентства Швеції в Європейському Союзі в першому півріччі 2001 р. поруч із «розширенням ЄС» і «повною зайнятістю» визначене й «навколишнє середовище».
Безсумнівно, важче забезпечити фінансування екологічних заходів. У середньому заходи, необхідні для дотримання природоохоронного законодавства ЄС, оцінюються в 95—145 дол. на душу населення в рік (за оцінками експертів ОЕСР). Це капіталовкладення й експлуатаційні витрати станцій очищення стоків, контроль за забрудненням повітря, експлуатаційні витрати на контроль відходів.
В Україні ж капіталовкладення природоохоронного призначення і поточні природоохоронні витрати становлять, за нашими розрахунками, тільки близько 15 дол. на душу населення. Та ще й видно тенденцію їх скорочення. Нинішні країни-кандидати теж починали процес приєднання до ЄС при незначному фінансуванні природоохоронних заходів. Приміром, Словенія — 74 дол. на душу населення, Естонія — 54 дол. (завдяки відносно сприятливому стану економіки країни та фінансовій допомозі Фінляндії), інші країни Балтії — лише близько 10 дол., Болгарія — 14, Румунія — 9 дол. (дані за 1996 р.). Заслуговує поваги їх здатність знаходити й концентрувати фінансові ресурси для вирішення цієї проблеми.
З досвіду випливає, що екологічний блок у країнах-претендентах значно відстає від вимог ЄС. Зокрема, за нашими оцінками та з досвіду інших країн-претендентів, Україні потрібно буде суттєво вдосконалити національне законодавство по контролю за відходами — ступінь відповідності природоохоронним вимогам ЄС у цій сфері найнижчий, — а також по хімічних речовинах, промисловому ризику та біотехнології. За рівнем забезпеченості системами каналізації і водопостачання, переробки відходів Україна значно відстає від країн — членів ЄС і країн-претендентів. Якщо в Угорщині 55% населених пунктів мають каналізаційну систему та систему водопостачання, то в Україні лише 26% населених пунктів оснащені водопроводом і значно менше (6%) каналізацією. Відповідно до європейських вимог, каналізаційною системою має бути охоплено не менше 90% населених пунктів.
Вітчизняному бізнесу необхідно підготуватися до жорстких правил світової торгівлі, одним із яких є дотримання екологічних норм і вимог. Українські підприємства, які піклуються про свій імідж і хочуть експортувати продукцію, вже усвідомили (деякі реалізували) нагальну потребу сертифікації за системою управління якістю ISO серії 9000. Також визнана в усіх країнах світу Міжнародна система управління навколишнім середовищем ISO серії 14000. У червні 1997 р. в Україні затверджені міжнародні стандарти екологічного менеджменту (ЕМS як Державні стандарти України (ДСТУ). Пряме застосування їх як добровільних для організацій, органів, підприємств незалежно від виду діяльності та форми власності введене з 1.01.1998 р.
Впровадження системи управління середовищем (EMS) звичайно випливає після впровадження системи управління якістю (QMS). Тим самим підприємствам, які лише починають упровадження системи управління якістю, доцільно паралельно розробляти й впроваджувати систему управління навколишнім середовищем.
Підвищення ролі природоохоронних стандартів зумовлюється наміром України найближчим часом приєднатися до Генеральної угоди по тарифах і торгівлі (ГАТТ) і вступити у Всесвітню організацію торгівлі. При цьому, відповідно до «Кодексу стандартів ГАТТ», національні стандарти варто гармонізувати з міжнародними, у т.ч. і в сфері охорони навколишнього середовища.
Таким чином, тиск із боку ринку, поки що зовнішнього, посилюється. Отже, активізуватиме попит на екологічні товари та послуги.
Базуючись на аналізі розподілу інвестицій останніми роками, пріоритетними напрямами (сегментами) подальшого розвитку національного екологічного ринку були й у недалекому майбутньому будуть:
1. Охорона водних ресурсів (приблизно 62% спільних інвестицій);
2. Охорона атмосферного повітря (16%);
3. Охорона надр і раціональне використання мінеральних ресурсів, земель, заощадження природно-заповідного фонду (12%);
4. Раціональне використання, утилізація і переробка відходів (10%).
Створення сприятливих умов для розвитку екологічної індустрії
Для розвитку малого і середнього екологічного бізнесу і поліпшення умов його діяльності уряду необхідно:
— спеціальними фінансовими і кредитними важелями стимулювати виробництво екологічних товарів і розвиток сфери екологічних послуг;
— стимулювати ефективний попит на екологічну продукцію та послуги насамперед політикою державного придбання. Забезпечувати полегшений доступ підприємствам, які виробляють екологічну продукцію, до послуг, наданих урядовими структурами; безпосередньо брати участь у маркетингу та демонстрації зразків екологічних технологій;
— сприяти «позелененню» банків (приміром, упроваджувати програми оцінки банками впливу проектів на навколишнє середовище чи врахування необхідності інвестицій в охорону навколишнього середовища). Як відомо, розробка екологічного блоку питань є дуже важливою для отримання кредитів міжнародних фінансових інститутів, зокрема ЄБРР;
— видавати періодичний інформаційний бюлетень, який міститиме постійно оновлювану інформацію про можливості для проектів, розвиток природоохоронного законодавства, а також національний каталог «Зелені сторінки», який включатиме перелік екологічних підприємств і вироблені ними продукції і послуги, відкрити відповідну сторінку в Інтернеті. До речі, таку інформацію з інших країн, зокрема, Чехії, Угорщини, Польщі, Словаччини, можна отримати з «Довідника екологічного бізнесу», що видається регіональним екологічним центром для країн Центральної і Східної Європи, по Росії — із нещодавно виданих «Зелених сторінок»;
— створювати спільні екологічні підприємства з західними компаніями та покращувати експортні можливості: місцеві компанії краще знайомі з умовами і правилами місцевих ринків, а зарубіжні досвідченіші в сфері маркетингу та менеджменту, мають великий доступ до фінансових ресурсів і сучасних технологій;
— створювати додаткові цільові фонди для інвестування екологічної індустрії, які б сприяли забезпеченню відповідних підприємств стартовим капіталом і фінансуванню їх на ранніх стадіях розвитку, або ж виділяти для цього частину вже існуючих урядових фондів, приміром, фондів розвитку підприємств, для фінансування постачальників екологічних товарів і послуг.