Був період, коли здавалося, що театр абсурду під назвою «Канал «Дунай — Чорне море» по гирлу Бистре» вже закінчився. Пущено на вітер або, точніше, безрезультатно втоплено в каламутній дунайській воді 100 мільйонів гривень. Однак ті, хто приймав рішення про злочинне будівництво, хто його лобіював, хто будував, кладучи собі в кишені величезні гроші, сьогодні не тільки не відповіли за скоєне, а й далі наполягають на продовженні будівництва. Винні відбулися легким переляком. Так, поновлений на попередній посаді головний будівельник каналу керівник ДП «Дельта-лоцман» В.Бездольний, проти якого свого часу було порушено кримінальну справу. При цьому суд ухвалив рішення виплатити йому середню зарплату за 14 місяців «вимушеного прогулу». Скільки б ви думали? Не повірите — 2 мільйони 364 тисячі 446 грн. Тобто його офіційна місячна зарплата становила 168 889 грн. Це на державному підприємстві!
Неістотним виявився й офіційний висновок Рахункової палати України про неефективне використання 71 млн. грн. На негативні оцінки закордонних спеціалістів, серед яких і Європейська економічна комісія ООН, — теж нуль реакції. Втім, як і на висновки Національної академії наук. Учені НАНУ, серйозно вивчивши проблему, дали категорично негативну оцінку проектові з гирла Бистре. Але замовники будівництва, заручившись висновком слухняних «проффесорів», почали рити. Не допомогло й негативне ставлення РНБУ, тодішній голова якої Євген Марчук заявляв: «Ми Академію наук ламати через коліно не дозволимо». Таки зламали.
Днопоглиблювальні роботи розпочали у травні, у пік нересту. Скільки мільйонів малька дунайської риби загинуло — важко порахувати. «А ми всі втрати компенсуємо — із держбюджету, зрозуміло», — заявляли каналокопачі. І напередодні президентських виборів 2004 року канал із помпою відкрили, пропіаривши, між іншим, одного з кандидатів у президенти.
Потім трапилося те, що й прогнозували спеціалісти. Переживши зо два дунайських паводки, канал перестав існувати. Наймутніша, найбільш замулена річка Європи зробила свою справу. Там, де рік тому глибина становила 8,5 метра, канал замулився до 1,5 метра. Це місцями навіть менше, ніж до початку будівництва. А Бездольний, що засидівся у «вимушеному прогулі», вже мріє про те, як би спустити в канал ще 250 мільйонів бюджетних гривень. При цьому не втомлюючись обвинувачувати у злодійстві тих, хто стоїть на варті державних інтересів і законів — співробітників Дунайського біосферного заповідника. У яких тільки смертних гріхах не обвинувачували екологів. Навіть у шпигунстві на користь сусідньої держави. Перевірки, що було припинилися, відновилися з новою силою. Тижня не минає в заповіднику без якоїсь комісії з району, області або столиці.
Крах же свого проекту Мінтранс і ДП «Дельта-лоцман» пояснюють, бачите, підвищеною водністю Дунаю у 2005—2006 роках, що сприяло замуленню каналу. Як це нагадує скарги на несприятливі погодні умови радянських колгоспників, які згноїли врожай! Метушня навколо каналу асоціюється із ще однією ідеєю фікс часів СРСР — проектом повороту назад сибірських річок. Нещодавно з’явився і обговорюється варіант каналу між містами Ізмаїл та Рені. Його задумали прокопати для того, аби підвищений об’єм води промив мілководдя гирла Бистре. При цьому не враховується, що більший об’єм води принесе й додаткові мільйони тонн мулу.
А ось ще приклад бездарного планування і відсутності державного підходу. Коли проходив по інстанціях проект каналу, його лобісти запевняли, що більшість іноземних суден підуть по гирлу Бистре в обхід Румунії. Проте наскільки реально можна буде чинити так із Румунією, яка ось-ось стане повноправним членом Євросоюзу й увійде в єдину грошову, митну, прикордонну системи ЄС?
Навколо каналу вже стільки говорено-переговорено, наведено стільки аргументів, поламано стільки списів. За високопрофесійне відстоювання інтересів Дунайського біосферного заповідника український юрист Ольга Мелень навіть була нагороджена екологічною премією Голдмана, яка прирівнюється до Нобелівської премії у сфері захисту довкілля і вручається один раз на рік одному представникові від кожного континенту. Але Бездольному і компанії не звикати порушувати і свої, і міжнародні закони. Головне, щоб прем’єр дав добро. І знову почали працювати землечерпалки у гирлі Бистре. Знову потекли в Чорне море народні мільйони...