Дунай тече територією десяти європейських країн. Пам’ятним знаком позначений струмочок, з якого починається велика ріка в горах Шварцвальда. Молоді ентузіасти із заповідника поставили знак, де Дунай впадає в Чорне море, — Нульовий кілометр. І одразу ж Нуль на очах почав обростати символічними прикметами. Стрибнув через овал юний студент — і твердо повірив, що «кругла п’ятірка» на екзамені йому забезпечена. З переходом крізь магічне коло поважний службовець додасть до своєї зарплати такий бажаний нуль. Обережно переступаючи через ваблячий Нуль, молоде подружжя вірить, що ось-ось «округлиться» дружина і подарує чоловікові очікуваного нащадка. А нещодавно в заповідник залетів кореспондент німецького журналу «Штерн» і одразу ж давай розпитувати: покажіть та й покажіть йому Нульовий кілометр, про який розповідають стільки «стародавніх легенд». Тепер ми знаємо, як народжуються легенди…
Історичне значення Задунайської Січі настільки велике і так добре відомий її внутрішній лад, що це дає змогу відтворити частково, а згодом і повністю все козацьке поселення. Хай не в самому Дунавці, оскільки селище лежить за прикордонною смугою, на території Румунії. Задунайську Січ можна спорудити на одному з островів дельти, — і козацьке селище, яке складатиметься з куренів, паланки з титарнею, церкви й — куди подінешся від хмільної пам’яті — шинку, вабитиме туристів, особливо зарубіжних, у Дунайський біосферний заповідник. Так, я не помилився, сьогодні екологічна заповідність у дельті Дунаю розумно поєднується з господарською діяльністю й туристичними маршрутами. А в дунайських плавнях, з яких 150 тисяч гектарів належать Україні, є що зберігати для нащадків, є де ощадливо господарювати і є чим помилуватись туристові. Могутній Дунай щороку нарощує в море дельту на 400 метрів, приріст наймолодшої землі Європи становить 70 гектарів щорічно. А який турист із перетехніченого, задимленого і засміченого Старого світу не захоче обережно ступити на нову європейську землю — стати першопрохідцем? Король дельти — нескінченний очерет. А скільки того птаства в заплавах, єриках, на плавнях — лебеді, гуси, качки, рожеві пелікани, білохвості орлани, баклани, чаплі великі й малі… А який сторожкий звір у заповіднику: видра і норка, лисиця і лісовий кіт, кабан і косуля, єнотовидний собака і горностай… А скільки живого срібла в дунайських водах та морській затоці — дунайський оселедець, карась, лящ, сом, сазан, судак, кефаль, камбала, ставрида, осетрові риби…
Колосальну цінність дельти Дунаю, врешті-решт, зрозуміли Україна і світ. 19 липня 1994 року уряд України підписав угоду зі Світовим банком, який виділив 1,5 мільйона доларів США для реалізації проекту «Збереження біорізноманіття дельти Дунаю». Указом Президента України від 10 серпня 1998 року на базі природного заповідника «Дунайські плавні» було створено Дунайський біосферний заповідник Національної академії наук України. За лічені роки заповідник — а це понад 46 тисяч гектарів площі з протоками і внутрішніми водоймами та двокілометровою смугою в акваторії Чорного моря — реформувався й перебудувався. З’явився новий триповерховий адміністративний корпус із мікроготелем. Збудовано три дерев’яних будиночки для єгерів на островах Циганка, Кубану та Полуденному, а також спостережний комплекс за птахами на Курильських островах (є й такі в заповіднику!), створено візит-центр, придбано сучасні транспортні засоби, комп’ютерне обладнання й багато іншого.
…Чудового літнього дня по біосферному заповіднику, по його гирлах і каналах, водних єриках і кутах — замкнутих озерах, рясно порослих чилімом — водяним горіхом, по єгерських кордонах мене провели, а точніше промчали швидкісним катером мій давній і добрий знайомий, у минулому голова риболовецького колгоспу, а нині мер Вилкового Іван Соловйов і молодий ентузіаст заповідної справи, заступник директора заповідника Олег Семенюк. Цим теплим спомином із газетних нотаток і світлин я хочу хоч на крихту віддячити за ту душевну радість, за той приплив творчих сил, які вони подарували мені, моєму журналістському подивуванню, і заодно по-дружньому нагадати про майбутню зустріч у заповіднику в травні — коли дельта забуяє сонцем, птаством, цвітом. До зустрічі, друзі!