Однією з найгостріших екологічних проблем в Україні є утилізація міського сміття. Місця його поховання займають уже понад 160 тис. га, що дорівнює площі Люксембургу. Притому, що сміття в Україні вже нікуди дівати, щороку його більшає на 1 млрд. тонн. Таким чином рік у рік зростає шкідливе навантаження на довкілля і здоров’я людини.
Порівнюючи європейський і вітчизняний досвід поводження з відходами, доводиться визнати, що ми на кілька десятиліть відстали від західних країн. У США та ЄС сміття позбуваються шляхом вторинної переробки 95—97% відходів. Лише 2% йде на утилізацію — надходить на екологічно безпечні полігони із поховання відходів або сміттєспалювальні заводи. На Заході давно зрозуміли, що правильна утилізація сміття може приносити чималу користь: зберігати первинні ресурсні джерела, заощаджувати енергію за рахунок переробки вторинної сировини й поліпшувати стан довкілля. Нераціональний підхід у поводженні з відходами матиме наслідком екологічну кризу та нестачу коштів на її ліквідацію.
Ми ж останнім часом керувалися успадкованою радянською практикою: складували сміття на полігонах або спалювали його. На переробку надходила лише незначна частина вторинних ресурсів.
У результаті в найгіршій ситуації опинилися міста-мільйонники. Так, щороку столиця України дає 1,2—1,5 млн. тонн відходів, 80% яких везуть на полігон №5 і 20% — на завод зі спалювання сміття «Енергія». Кількість відходів, які не доїжджають до місця призначення, на жаль, статистикою не охоплено.
Київський полігон №5, побудований 19 років тому з дотриманням усіх санітарних і екологічних вимог, певний час не пропускав фільтрат до грунту і грунтових вод. Але термін експлуатації сучасного колись устаткування вичерпався. Нині на полігоні утворилося ціле озеро фільтрату, з яким не може нічого вдіяти навіть нове обладнання. У результаті вміст токсичних речовин у грунті навколо полігону перевищує допустимі норми в сотні разів.
Як стверджує відомий київський токсиколог Володимир Шумейко, агресивний збір із важких металів і високотоксичних сполук давно вже «чатує» на нас на підступах до столичних мікрорайонів. Запах гниття, скупчення комах, гризунів, бродячих тварин — це також результат розкладання відходів на полігонах. До того ж смітники нерідко стають місцем самозаймання сміття. А якщо врахувати, що у твердих відходах тривалий час зберігаються збудники тифу, дизентерії, холери, то картина вимальовується зовсім невтішна. Проте законсервувати полігони влада не може, оскільки знайти місце під нові практично неможливо.
Що ж до сміттєспалювального заводу «Енергія», то жителі будинків на Харківському масиві постійно скаржаться на дим і неприємний запах. Київські екологи стурбовані тим, що завод — головне джерело викидів у повітря діоксину азоту, який торік перевищив свою норму вшестеро. А це призводить до розвитку цілого букету хвороб. Крім того, киян турбує антисанітарія в районах, де нелегально діють 400 пунктів прийому вторсировини.
Всього цього можна було уникнути, якби Україна вчасно перейшла на екологічно безпечну систему поводження з відходами (сортування, переробка вторсировини, брикетування). Лише за приблизними підрахунками, у твердих побутових відходах міститься близько 40% паперу та картону, 6 — текстилю, 5 — металів, 3 — деревини, 5% — полімерів, що могли б іти не на смітники, полігони і сміттєспалювальні заводи, а на вторинну переробку. Таким чином можна було б зберегти далеко не безмежні природні ресурси країни, мінімізувати небезпечний вплив на довкілля від спалення і поховання сміття. До того ж це економічно вигідно: при переробці вторсировини енергії витрачається на 80% менше, ніж при первинному виготовленні продукції зі скла, паперу тощо.
Схоже, Київ стане першим яскравим прикладом розв’язання сміттєвих проблем в Україні. Як розповів керівник відділу Головного управління комунального, готельного господарства і туризму КМДА Олександр Ващинський, у Києві з’явилася компанія «Укрвторресурси-центр», яка інвестує 8 млн. євро в будівництво сучасної сміттєсортувальної станції. Вже наприкінці літа вона відкриється у промзоні столиці дорогою до полігону №5.
На його думку, станція вирішить чимало міських проблем, на які постійно бракує бюджетних коштів. Насамперед це централізоване сортування відходів за межами міста, подовження, як мінімум, на десять років терміну експлуатації полігону №5, поліпшення екологічних показників столиці, мінімізація транспортних потоків. Тепер автоперевізникам не доведеться їхати зайвих 40 км до полігону, вони вивантажуватимуть сміття на сортувальній станції.
— Унікальність цієї станції полягає ще й у тому, що вона не лише відокремлюватиме вторсировину (макулатуру, полімери, брухт чорних і кольорових металів, скло, текстиль і деревину) від інших міських відходів, а й відправлятиме розсортовані тверді побутові відходи на переробні підприємства. Сміття, яке залишатиметься після сортування — а це в основному органіка, — пресуватиметься у прямокутні брикети, що дозволить забути про існування такого поняття, як фільтрат. Крім того, завдяки брикетуванню обсяг відходів зменшується вшестеро, а місткість полігону збільшується на 80—120%, — розповідає заступник голови правління ВАТ «Укрвторресурси-центр» В’ячеслав Орлов.
Якщо ж ситуація не зміниться, то, згідно з прогнозами міськадміністрації, полігон №5 зможе пропрацювати не більше трьох-чотирьох років. За попередніми підрахунками фахівців, уже на першому етапі правильної утилізації відходів в Україні за рік можна переробити майже 1 млн. тонн вторсировини й випустити з неї продукції приблизно на 1 млрд. грн. Сортування відходів обсягом лише в один сміттєвоз може принести близько 700—800 грн. прибутку замість нинішніх суцільних витрат.