ЗМІ останнім часом часто згадують Дніпропетровськ як місто, якому найбільше загрожують зсуви. Але ж проблема зсувів у Дніпропетровську виникла не сьогодні й навіть не вчора, а понад двадцять років тому. Щоб показати панораму лиха, необхідно розповісти про найважливіші події з історії зсувів Дніпропетровська.
1969 року будівельники почали освоювати новий житловий масив «Тополя-1». Проведені того самого року дослідження показали: води до 32 метрів глибини немає (це — нормальний показник). Запустили будівництво житлових комплексів. У 1972 р. відбулося перше заселення будинків. Але вже в 1986—87 роках сталися перші аварії. Було пошкоджено чотири дитсадки та дві «малосімейки». Через великі деформації фундаментів мешканців цих будинків розселили. Тоді в аварії звинуватили проектну організацію, яка розробляла будинки для ж/м «Тополя-1». Зняли з посади директора «Цивільпроекту», виключили з партії головного інженера, який через три тижні помер від інфаркту...
Під час перевірки рівня води встановили, що вона піднімається зі швидкістю один метр на рік.
Рівно через десять років, 6 червня 1997-го, на тій самій нещасливій «Тополі-1» трапилося ще одне лихо. Річ у тім, що комісія, яка вивчала першу катастрофу, не зробила правильних висновків, і за десятиліття під житловим масивом накопичилося майже 10 млн. кубометрів води. В результаті стався, якщо говорити по-науковому, гідравлічний прорив. Тобто на схилі балки вода вирвалася на поверхню зі швидкістю приблизно 80 метрів на секунду. Під будинками утворилася порожнеча, вони почали валитися. Внаслідок катастрофи під землю пішли два дитсадки, один житловий будинок і школа з госпдвором. Загальні втрати оцінювалися в 153 млн. доларів. Після стікання води ситуація трохи поліпшилася.
Міська влада створила комісію для з’ясування причин трагедії. З місця катастрофи по телебаченню та радіо майже щогодини передавали репортажі. На телеекранах люди бачили, як робітники розбирали завали, інженери проектували дренажні системи, а комісія намагалася знайти причину катастрофи. Але жоден телеканал не показав, як біля штабу МНС, розміщеного в 12-й поліклініці, з каналізаційного колодязя через верх виливалася вода з фекаліями, розносячи їх вулицями житлового масиву. Ніхто з керівництва не звернув на це уваги. А даремно. Пізніше, під час обстеження каналізаційної системи, виявили серйозні пошкодження, велику засміченість труб. Отже, вода не йшла у відстійники, а залишалася на тій самій «Тополі».
Що ж спричинило трагедію? Чому так катастрофічно швидко піднімається рівень води? Відповіді є вже давно, але про них не заведено було говорити вголос.
— Об’єм води збільшується за рахунок витікань із водогону, теплотраси й каналізації, — розповідає доцент кафедри основ і фундаментів Дніпропетровської державної академії будівництва й архітектури Микола Моторний, який входив, до речі, до складу комісії з розслідування аварії 1997 року. — Сьогодні значними темпами зростає швидкість підйому води. Це згубно позначається на забудові правобережної частини міста. Ситуація, подібна до тієї, що була на житловому масиві «Тополя-1», зараз складається на «Тополі-3».
Крім «Тополі-1,2,3» небезпечні у плані зсувів проспекти Кірова й Гагаріна, вул. Робітнича, Нагірний район, район лікарні ім. Мечникова. Тут можна побачити багато будинків, які просіли, мають тріщини. А це — сигнал тривоги.