Де росте «екологічне м’ясо»?

Три години від Денвера у глиб штату Колорадо. Пригальмовуємо у маленькому містечку. Якщо взяти ліворуч по ґрунтовій дорозі, то виїдеш на широченні загони випасу худоби. Оком не осягнути, за яким пагорбом закінчується колючий дріт. Перед нами вільно й неквапно щипає траву ... «ідеальне екологічне м’ясо».

Так називає корів цієї ферми її менеджер Тімоті Ларсен. Цілий рік худоба пасеться під відкритим небом, умови її утримання наближені до природних.

— Наше втручання полягає тільки в додаванні вітамінно-мінеральних комплексів. Та ще у періодичному огляді тварин ветеринаром, — розповідає Тімоті Ларсен. — Корови навіть отелюються самі, без допомоги людини, у природних умовах. Щеплення робимо тільки раз, після народження. Ми не застосовуємо антибіотиків, антигельмінтних чи інших фармакологічних препаратів.

Задоволені життям корови довірливо підходять до Тімоті, беруть з його рук траву. За всієї своєї прив’язаності до підопічних він знає, що настане час відправляти худобу на забій. Потім м’ясо потрапить до мережі спеціалізованих супермаркетів, де продається тільки екологічно чиста продукція.

Найближчий такий магазин — у двох годинах їзди від ферми, у містечку Колорадо-Спрінґс. На полицях не тільки м’ясо: продають фрукти, овочі, хліб, сир, масло й олію. Продукти тут коштують у півтора-два рази дорожче, ніж у звичайному супермаркеті. Я попросила зважити два персики, вони потягнули на два з половиною долари. На вигляд і смак — цілком звичайні. Але клієнти крамниці переконані, що платять за якість харчів. Власники магазину навіть не думають їх дурити. У США занадто жорсткі закони: за фальсифікат на супермаркети накладають багатотисячні штрафи, їх можуть навіть закрити.

Українські фахівці, аналізуючи побачене в США, вважають, що нам зарано мріяти про мережі екологічних супермаркетів.

— На жаль, законодавча база нашої держави недосконала, — переконаний Дмитро Масюк, заступник декана факультету ветеринарної медицини Дніпропетровського державного аграрного університету. — Необхідно ухвалити низку законів, які б дали змогу підняти на певний рівень виробників сільськогосподарської продукції та дали б можливість контролювати технології виробництва. Більшість громадян навіть гадки не мають, що споживають. На деяких продуктах уже з’явилися позначки «екологічно чистий продукт», але більшою мірою — це рекламний хід виробників. Адже споживачеві ніхто не розповів, що являють собою «екологічно чисті продукти», в яких умовах їх мають виготовляти. Про це рідко пишуть і в пресі. Для виробництва органічної продукції нам треба створити спеціалізовані сільськогосподарські підприємства, які б відійшли від застосування інтенсивних технологій. На зразок тваринницької ферми у штаті Колорадо.

Тим часом існують у Сполучених Штатах господарства іншого спрямування, де застосовують біотехнології. Одне з таких ми відвідали неподалік столиці штату Каліфорнія — Сакраменто. Проїхавши поля з генетично модифікованим ріпаком та соєю, ми зупинилися біля дослідної станції. Науковий співробітник Бен Колфілд веде нас повз теплиці до ангарів, що виблискують на сонці. Усередині все заставлено інкубаторами, в яких викидає перші паростки нове покоління генетично модифікованих бобів. Під штучним сонцем ці рослини виглядають безрадісними, хоча й цілком здоровими.

— Коли вони підростуть, ми зможемо висадити їх у теплиці, — пояснює Бен Колфілд. — Там зручно досліджувати їхній розвиток. І хоча вплив ГМО на людський організм до кінця не досліджений, ми раді запропонувати споживачам овочі та фрукти, альтернативні тим, що вирощені з застосуванням пестицидів.

Однак такі продукти смакують не всім. За вечерею у волонтерки Шеррі Сміт, що запрошує до себе гостей з-за кордону, нам довелося скуштувати генетично модифікованої кукурудзи. Досконала на вигляд, неприродно солодка на смак — після другого качана всі з нашої групи відчули дискомфорт у шлунку. Шеррі Сміт — пенсіонерка. Зрозуміло, вона економить і по покупки ходить до звичайного супермаркету. За законами США маркування продуктів необов’язкове. Хіба що якийсь виробник захоче позначити, що його виріб екологічно чистий.

Загалом питання про те, яку продукцію купувати — органічну, традиційну, із застосуванням хімікатів, чи генетично модифіковану, американці вирішують залежно від своєї поінформованості та вмісту гаманця. Потужні асоціації харчовиків проводять роз’яснювальну роботу серед населення. Вони діляться результатами наукових досліджень з відповідними спеціалістами, викладачами, держслужбовцями. Головним рупором таких громадських об’єднань є ЗМІ. Потужні асоціації, як-от Американське фермерське бюро, взагалі мають власну телестудію і свої передачі транслюють на Аграрному каналі. Є серед організацій і такі, що спеціалізуються на лобіюванні певного різновиду продуктів. Одна з найвідоміших — Міжнародна рада з інформації про продукти харчування. Назва не видає інвестора асоціації — відомого виробника ГМ-продуктів компанію «Монсанто». Однак про джерела фінансування нескладно здогадатися, послухавши, як нахвалюють ГМО представники організації.

Україна ще не скоро наблизиться до альтернативної системи харчування, як у США, однак дедалі більше наших громадян цікавляться, які продукти вони споживають.

— Українці позбавлені вибору, отже населення й не інформують про плюси та мінуси традиційної продукції, — розповідає Дмитро Масюк. — А нашим громадянам не завадило б знати, що за останнє десятиріччя безсистемне застосування великої кількості хімічних агентів у виробництві харчових продуктів (у рослинництві — пестициди, нітрати, у тваринництві — імуностимулюючі препарати та антибіотики) завдає більше шкоди, ніж користі, що відбивається насамперед на здоров’ї людини. Візьмімо, наприклад, молоко. Останні дослідження показали, що у переважній більшості молока знаходять залишкову кількість антибіотиків, які призводять до дисбактеріозів та розладів травлення у людей, особливо у дітей. Нітрати, важкі метали та пестициди, що накопичуються у продуктах рослинного походження, спричиняють алергії, на які страждає велика кількість населення.

З огляду на це багато фахівців харчової сфери наполягають на створенні науково-дослідних установ, які б за підтримки держави розробляли ГМО як найбільш перспективний напрям досліджень на сьогодні. На їхню думку, це дозволить державі зайняти відповідний сегмент світового ринку. Олег Гузеватий, завідувач сектора агробіотехнології Української академії аграрних наук, вважає, що генетично модифіковані харчові продукти — це передусім наше майбутнє, але водночас уже й об’єктивна реальність.

— На жаль, у нашій країні поки що відсутня законодавча база з цього питання, — розповідає Олег Гузеватий. — Хоча нині до другого читання у Верховній Раді України готується проект закону про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні та практичному використанні генетично модифікованих організмів. Сьогодні біотехнологія є стратегічним напрямом науково-технічного прогресу у світі, а здобути лідерство в цій галузі — одне з головних завдань економічної політики розвинених країн світу. На думку провідних економістів, до 2010—2015 рр. обсяги біотехнологічної продукції в загальній масі товарообігу на світовому ринку становитимуть не менше ніж 20%. Країни, уряди яких не вживуть своєчасних заходів щодо розвитку вітчизняних біотехнологій, зокрема агробіотехнологій, опиняться серед тих, хто буде вимушений купувати таку продукцію за кордоном і витрачати на це валютні запаси держави.

Проте вчені й досі не беруться прогнозувати, як споживання ГМО може позначитися на здоров’ї наступних поколінь. Уже тепер в Україні є господарства, що вирощують органічну їжу. Опитування фахівців показують: чимало українців згодні платити дорожче за огірок, який пахне грядкою і виріс, «споживаючи» енергію землі.

Найкращий варіант вирішення державою питання альтернативного харчування — це надати можливість українцям вибирати. Кожен має вирішувати сам: споживати продукцію, вирощену на полях із застосуванням агрохімікатів, генетично модифіковану чи екологічно чисту, або, як її називають у США, органічну.