Війна Росії проти України наочно продемонструвала вразливість глобальної економіки через її глибоку залежність від викопного палива. Енергетичний шантаж з боку країни-агресорки спонукав світ значно прискорити пошук виходів з енергетичної пастки. І якщо для інших країн енергетична незалежність — це можливість розвинути економіку чи досягнути кліматичних цілей, то для України це перш за все питання національної безпеки. Тому під час повоєнної відбудови забезпечення енергонезалежності має стати одним із пріоритетних завдань.
Найважливіше в цьому процесі — мислити стратегічно, а не втілювати чергові тимчасові рішення. Банальна заміна постачальника викопних палив не вирішує проблеми, а лише відкладає її на потім. Збільшення власного видобутку теж не є сталим рішенням, адже викопне паливо вичерпується, а його видобуток і використання виснажують і забруднюють довкілля. Україні необхідно, нарешті, взяти стратегічний курс на енергоефективність і розвиток відновлюваної енергетики.
На ЄС рівняйсь!
Дивно, але факт: в умовах постійної геополітичної небезпеки і залежності від імпорту енергії (майже 40% енергії імпортується) українці дозволяють собі використовувати енергоресурси вкрай неефективно. До кінцевого споживача доходить тільки 55% виробленої енергії. Решта ж втрачається під час трансформації та транспортування.
Споживаємо енергію ми також неефективно. Застаріле обладнання на підприємствах, низькі показники енергоефективності будівель, відсутність культури раціонального споживання ресурсів — усе це призводить до марних втрат енергії.
Натомість реаліями європейського життя є обов’язковий облік ресурсів, моніторинг споживання енергії, використання енергоефективного обладнання тощо. У Європейському Союзі енергоефективність розглядається як одна з найважливіших складових досягнення кліматичних цілей, а при формуванні енергополітики та прийнятті інвестиційних рішень максимально враховуються енергоефективні заходи — принцип energy efficiency first.
Україна сподівається на прискорене приєднання до ЄС, а тому повоєнну відбудову країни слід здійснювати за європейськими стандартами, кардинально перебудовувати економіку, знижувати її енергоємність і підвищувати рівень енергоефективності в усіх галузях.
Якомога менше тимчасового житла
Обсяг руйнувань, завданих РФ українській інфраструктурі, колосальний. Тому відбудову країни варто здійснювати поетапно і на кожному етапі враховувати аспект енергоефективності. Якщо говорити про житлові будинки, то можна виокремити три етапи:
- Вирішення термінових завдань, як-от розселення людей і відновлення пошкодженої критичної інфраструктури.
- Будівництво нового житла.
- Модернізація наявного житлового фонду для скорочення енергоспоживання.
Для розселення людей держава повинна передусім максимально використовувати потенціал наявного житлового фонду: викуповувати непродані квартири в новобудовах, добудовувати житлові об’єкти, що перебувають на фінальному етапі будівництва, облаштовувати гуртожитки, санаторії для тривалого перебування людей, використовувати можливості ринку оренди, стимулювати власників житла надавати притулок переселенцям.
Будівництво тимчасових прихистків слід розпочинати тільки після використання всіх перелічених можливостей. Адже підхід, що передбачає масове будівництво, не є ресурсоефективним, несе подвійні витрати на проєктування та зведення, а також залишає відкритим питання подальшої експлуатації таких будівель. Як відомо, не існує нічого більш постійного, ніж тимчасове. Аби не повторити помилок масового будівництва «хрущовок», треба враховувати, що «тимчасове» житло буде експлуатуватися щонайменше найближчі 50 років і тому має бути якісним і комфортним для людей.
Посилені вимоги до енергоефективності будівель
Будівельний бум, який чекає на Україну після перемоги, здатен зробити значний внесок у посилення енергонезалежності України. Згідно із чинним законодавством, при новому будівництві мінімальною вимогою щодо енергетичної ефективності будівлі є клас «С». Підвищення стандартів до класу «А» дасть можливість майже вдвічі скоротити енергоспоживання на опалення, відповідно, заощадити й енергоресурси, і майбутні витрати мешканців на оплату комунальних послуг, а також зменшити викиди парникових газів під час експлуатації будівлі.
Відповідно до Директиви 2010/31/ЄС про енергетичні характеристики будівель, починаючи з 1 січня 2021 року всі нові житлові будівлі в ЄС будуються за стандартами майже нульового споживання енергії (NZEB). Кожна країна ЄС розробляє власні критерії таких будинків, проте існує загальне визначення терміна NZEB — це будівлі, які споживають мінімум енергії, при цьому переважно з відновлюваних джерел.
Україна зобов’язалась імплементувати цю директиву в своє законодавство, але нинішні плани передбачають спорудження таких будинків лише з 1 січня 2028 року. Немає жодного сенсу зараз будувати колосальну кількість житла за застарілими стандартами, щоб через кілька років знову вкладати гроші в його модернізацію.
Масштабна термомодернізація будівель
Нове будівництво, як і модернізація наявного житла потребують великої кількості фахівців, а також будівельних матеріалів і техніки. Тому, вочевидь, ці два етапи не можуть бути реалізовані одночасно. Аби оцінити обсяг робіт, що чекає на будівельників країни, варто інвентаризувати пошкодження, визначити кількість діючих підприємств із виробництва будматеріалів, можливості повторного використання залишків зруйнованих будівель, кількість фахівців, готових долучитися до робіт, тощо.
З іншого боку, перед Україною як ніколи гостро стоїть завдання швидко скоротити споживання енергоресурсів, тому деякі заходи з модернізації наявного житла, які дадуть ефект уже в наступному опалювальному сезоні, доцільно впроваджувати паралельно з відбудовою пошкоджених будівель. Уже зараз слід розпочати такі роботи з термомодернізації:
- масове обов’язкове встановлення лічильників;
- масове встановлення індивідуальних теплових пунктів (ІТП) у будинках із централізованим теплопостачанням, а також налаштування та належну експлуатацію раніше встановлених ІТП;
- утеплення внутрішньобудинкових систем централізованого опалення та гарячого водопостачання;
- балансування стояків опалення.
Ці заходи можуть бути впроваджені за 2–3 місяці і дадуть змогу скоротити витрати енергоносіїв на 10–20%. Їх можна реалізувати в рамках програми «Енергодім» Фонду енергоефективності або з допомогою інших інструментів.
Не варто також забувати про приватний сектор, який є значним споживачем газу. Під час повоєнної відбудови необхідно впроваджувати програми лізингу чи пільгового кредитування для придбання енергоефективного обладнання, яке допоможе покрити власні потреби домогосподарств і зменшити залежність від газу, — теплових насосів, сонячних систем для нагріву води тощо. Як використовувати теплові насоси, які їхні технічні особливості та наскільки вони економічно доступні, читайте тут.
Перші енергонезалежні міста України
На жаль, в Україні є багато міст і громад, зруйнованих ущент. Та саме такі населені пункти мають шанс за підтримки міжнародних донорів та експертів стати першими енергонезалежними містами України як пілотні проєкти з відбудови. Адже планування їх з нуля дасть можливість закласти принципово нові системи тепло- та електропостачання, в яких джерела енергії мають бути максимально диверсифіковані.
Світовий досвід показує, що найбільш ефективними та екологічними системами теплопостачання є централізовані. Щоб зменшити втрати при транспортуванні енергії в таких системах, а також забезпечити енергонезалежність громади, необхідно використовувати потенціал місцевих джерел енергії: тепло шахтних вод, скидне тепло найближчих підприємств, енергію сонця, вітру, біомаси тощо. Наприклад, розташування Маріуполя на узбережжі дасть можливість розглядати морський тепловий насос як одне з джерел енергії для забезпечення міста теплом після перемоги (за прикладом Стокгольма чи міст Японії).
Енергоефективні підприємства
Унаслідок війни зруйновано чимало підприємств, у тому числі об’єктів важкої промисловості, які є найбільш енергоємними. Взагалі рівень енергоємності економіки України (тобто витрати первинної енергії на одиницю ВВП) найбільший серед країн Європи. Виробляючи один і той самий товар, українське підприємство споживає вдвічі більше енергії, ніж, наприклад, польське. Така ситуація призводить до перевитрат ресурсів, збільшення викидів парникових газів, неконкурентоспроможності української продукції на світових ринках. Очевидно, що відновлювати морально застаріле виробництво в його довоєнному вигляді недоцільно. Має бути розроблена система стимулювання відбудови підприємств із використанням виключно енергоефективних технологій та обладнання.
Після перемоги на Україну чекає тривалий процес відновлення та відбудови. Європейські партнери досить чітко дали зрозуміти, що фінансова підтримка цього процесу можлива тільки за умови впровадження реформ і дотримання курсу на євроінтеграцію. Нині Україна має історичний шанс стати енергоефективною країною, зробити великий крок назустріч декарбонізації економіки, енергонезалежності та кліматичній нейтральності.
Більше статей Ольги Почеп читайте за посиланням.