Професор Копенгагенської бізнес-школи Бьорн Ломборг спеціалізується в галузі статистики. Проте всесвітної популярності набув завдяки своїм статтям і книжкам з екології. Примітно, що починав свою кар’єру 42-літній датчанин в Америці, де здобув ступінь магістра політології, а також перейнявся природоохоронними ідеями. Молодий активіст Грінпісу поставив за мету спростувати аргументацію американського економіста Д.Саймона, котрий наполягав, що небезпека глобального потепління сильно перебільшена.
Сам факт глобального потепління Ломборг не заперечує. Проте стверджує, що традиційний рецепт розв’язання цієї проблеми — Кіотський протокол — не спрацює. А тільки ввергне людство в неефективні й украй обтяжливі видатки.
Природно, аргументацію датчанина першими на озброєння взяли американці. Співвітчизники ж Ломборга висунули проти нього офіційні обвинувачення в «науковому шахрайстві». Результати офіційного розслідування слушність таких обвинувачень не підтвердили, хоча й не реабілітували репутацію дослідника. Іншими словами, істинність тверджень переконаного вегетаріанця, велосипедиста, ініціатора так званого копенгагенського консенсусу має бути перевірена часом.
Важко, звичайно, зберегти наукову об’єктивність у процесі ознайомлення з офіційною статистикою, яка говорить, що літня спека 2003 року забрала в Європі 35 тисяч життів. Тим більше що розтиражовано її було всіма провідними ЗМІ світу. А от те, що зимова холоднеча забирає щорічно в сім разів більше людських життів (як через саме переохолодження, так і внаслідок викликаних ним захворювань), журналісти традиційно ігнорують. Як і те, що величезні кошти, потрібні для реалізації Кіотського протоколу, лише трохи вповільнять темпи розігріву нашої планети, наслідком чого є підвищення рівня Світового океану, затоплення, цунамі та інші стихійні лиха. Тоді як менші кошти, витрачені на установку кондиціонерів, зміцнення берегових ліній, створення системи оповіщення про стихійні лиха та інші блага цивілізації, принесуть набагато суттєвіший і негайний економічний ефект. І справді, хто ж такому повірить?