Франко-швейцарський фотограф фламенко Рене Робер помер увечері 19 січня в Парижі у віці 84 років. Як повідомив у твіттері його друг журналіст та музикант Мішель Момпонте: «Якщо є якийсь сенс у цій жахливій смерті, то він полягає в наступному. Коли людина лежить на тротуарі, як би сильно ми не поспішали, перевіримо її. Давайте зупинимося на мить».
За словами Момпонте, фотограф вийшов на прогулянку Парижем близько 9 години вечора 18 січня. Під час променаду Робер знепритомнів і впав на тротуар, де пролежав до самого ранку, коли небайдужий бездомний нарешті викликав швидку допомогу.
Після прибуття лікарі виявили Робера у стані сильного переохолодження з травмою голови та кровотечею. Рятувальники оперативно доставили фотографа до лікарні, де він і помер, не приходячи до тями.
Момпонте стверджує, що його товариша вбила людська байдужість, адже ніхто не надав допомоги літній людині, що лежить на вулиці Парижа.
«Викличте швидку допомогу. Занадто пізно. Він був переохолоджений, і його не можна було повернути до життя. За 9 години жоден перехожий не зупинився, щоб подивитися, чому ця людина лежить на тротуарі. Ні одна» - написав Момпонте.
Рене Робер народився у Швейцарії 1936 року. Його захоплення фотографією почалося у 12 років. Після закінчення коледжу Робер поїхав навчатися фотомистецтву в швейцарську Лозанну, а потім до Парижа, де й познайомився з фламенко, який підкорив його серце.
«Робер залишив нам потужну та чутливу візуальну роботу, що охоплює понад 50 років, у якій мистецтво фламенко є його художнім компасом та естетичним центром тяжіння.
Те, що ім'я фотографа Рене Робера було мало відоме широкому загалу, пояснюється лише його легендарною скромністю та вічною скритністю, але його фотографії фламенко, завжди чорно-білі, натхненні та чудові, вже понад 50 років займають почесне місце у великій книзі зображень історії мистецтва фламенко, іноді досягаючи якості культового зображення, відомого та знаменитого всім любителям фламенко» - повідомляється у некролозі на De Flamenco.
Рене Робер опублікував три книги, які вже багато років перебувають у бібліотеках усіх чесних шанувальників цього мистецтва: "Фламенко" (1993), "Лють і грація" (2001) і "Ставлення до фламенка" в 2003 році.
Минулого року фотограф вирішив залишити свою величезну спадщину Французькій національній бібліотеці в Парижі – фотографічну колекцію із тисяч фотографій, справжній скарб для любителів фламенко, а також для всіх шанувальників графічного мистецтва. У цих архівах ми знайдемо портрети всіх, чиє мистецтво та душу він фотографував: Камарон де ла Ісла, Пако де Лусія, Агухетас, Ель Шоколад, Чано Лобато, Фернанда де Утрера, Ель Торта, Ла Сусі ла Йербабуена, Марія дель Мар Морено та багато хто інші.
«Я чекаю на момент», - відповів якось Роберт, коли його запитали про секрети його неймовірних фотографій, повідомляє De Flamenco. «Небагатослівна людина, вона не любила пояснювати. Він був просто у потрібний момент, у потрібному місці, і нічого більше. І тоді відбувається магія, чи ні».