26 червня в одному із залів Великої лаврської дзвіниці стартувала міжнародна виставка “Corpori Propior… (Ближче до тіла…)”, організована спільно Національним заповідником “Києво-Печерська лавра”, Львівською національною галереєю мистецтв ім. Б. Возницького та Тракайським історичним музеєм (Литва). Експозиція діятиме до 13 липня. Відкриття виставки відвідав фоткореспондент ZN.UA Василь Артюшенко.
Центральним елементом проєкту стали дванадцять лляних тунік, знайдених у старовинній скрині литовської садиби й переосмислених у мистецькі об’єкти українською художницею Оксаною Брензович. Авторка перетворила традиційний одяг на експресивні артформи із зовнішніми швами та абстрактним живописом. За її словами, туніка виступає як образ, що поєднує тілесне з духовним, особисте з національним, буденне з сакральним.
[pics_lr left="https://zn.ua/img/forall/u/667/61/23c9620e74e8ed86b5980ddfd982bd7f.jpg" ltitle="" right="https://zn.ua/img/forall/u/667/61/ffc2883b36f92b0da6a930c3ad4ad00c.jpg" rtitle="undefined"]
Кількість виробів символічна — дванадцять, як апостолів, місяців, знаків зодіаку чи годин доби. Але є й окрема тринадцята — біла туніка, яка залишилася незміненою. Вона уособлює чистоту, духовний ідеал і водночас відсилає до християнської традиції — як хрестильний одяг, що знаменує оновлення буття. З таким трактуванням виступив генеральний директор Львівської галереї мистецтв Тарас Возняк.
Виставку доповнюють сім художніх хоругов — авторські інтерпретації процесійних церковних стягів. Це число символізує завершеність і повноту: від семи днів творення до семи таїнств і кольорів спектра.
Проєкт “Corpori Propior…” став не лише культурною подією, а й прикладом міжінституційної співпраці у час війни. Як зауважив заступник міністра культури та стратегічних комунікацій Андрій Наджос, нині мистецтво в Україні набуло нового сенсу — воно звучить голосно й чесно, стає засобом підтримки, комунікації й символічного спротиву.
Тимчасова виконувачка обов’язків гендиректорки заповідника Світлана Котляревська підкреслила, що для Лаври важливо залишатися простором відкритим до діалогу: “Для нас важливо, що Лавра стає відкритим майданчиком для таких глибоких міжнародних мистецьких діалогів. У час, коли культура в Україні бореться за право бути почутою в усьому світі, подібні проєкти дають не лише зміст, а й відчуття взаємної допомоги та солідарності”.
Виставка створювалася спеціально для сакрального простору Лаври, з повагою до контексту, історії й глядача. У фокусі — не гучність візуальних ефектів, а глибина смислів, наближених до особистого досвіду.