З 14 лютого, у День закоханих, на столичній сцені - одна з найочікуваніших прем'єр київського театрального сезону, "Шинель" за твором М. Гоголя (Київський Національний Молодий театр, режисер Андрій Білоус, у головній ролі Станіслав Боклан).
Театральний оглядач ZN.UA Олег Вергеліс міркує, чому Гоголь з явиться саме у День закоханих, а також пригадує популярні київські постановки про велике кохання (вистави, на які можна запросити коханих людей).
1. "Шинель" (Молодий театр, режисер Андрій Білоус).
Випуск прем'єри супроводжувався певною утаємниченістю - ніц рекламної кампанії, навіть фото з репетицій у соцмережах катма. Вбачаю за цим режисерську стратегію і тактику. Класичну "Шинель" про затюканого чиновника Акакія Акакійовича Башмачкіна, очевидно, глядачі мають прочитати для себе ніби вперше.
Тобто не за канонами столітнього літературознавства, коли тема твору зводилася виключно до теми маленької людини, яку нищить великий жорстокий світ. Звісно, все це у Гоголя, є. А от що іще може бути у просторі гоголівських марень та сновидінь?
Різне може бути.
І те, що викладу нижче - виключно авторська гіпотеза напередодні прем'єри. Не анонс, а виключно гіпотеза (отже, і не пишіть у ФБ під цим текстом емоційні зойки, як побачите виставу, то самі вирішите, про що вона і чи має рацію моя гіпотеза).
Як відомо, у Гоголя чиновник Башмачкін (його грає Станіслав Боклан) стає одержимим новою шинеллю, яку у нього крадуть розбишаки. І така крадіжка змінює життя Акакія Акакійовича, підводить його до порогу безумства.
Так от, нарешті, вже моя гіпотеза стосовно нової вистави, яку ще не бачив, але обов'язково перегляну найближчим часом, бо ж цікаво (чи вгадав?).
Справа може бути не тільки у проблемі класової нерівності, коли бідну людину затюкали і загнали під плінтус, а ця маленька людина мужньо опирається і буквально чіпляється за лацкан своєї містичної шинелі...
Справа може бути і в тому, що Людина щиро полюбила свою Шинель якоюсь особливою романтичною пристрастю.
Так, як Доріан Грей полюбив свій портрет і з'їхав з глузду.
Так, як у фільмі Марка Захарова "Формула кохання" молодий герой полюбив скульптуру, ніби живу жінку і нічого з тим не можна було вдіяти.
І це лише приклади з культурної бібліотеки.
А є ще і реальні історії.
Саме так церковний органіст з Пенсільванії Емі Вулф Вебер пристрасно покохав карусель, але та не могла відповісти йому взаємністю, а лише шалено кружляла свого коханого над землею.
Так само і шведка Ейя Рита Берлінер-Мауер безтямно закохалася у мовчазну велику Берлінську стіну, і якби навіть Ангела Меркель спробувала стати на заваді такому коханню, тоді би точно розпочалася велика війна за історичну цеглу...
А от бідна Еріка Ейфель закохалася… закохалася у Ейфелеву вежу, яка для деякого, можливо, і була фалічним символом, хоча так далеко люди ще не заходили.
Отже, дорогі театрали, згідно моєї гіпотези, у прем'єрі Молодого Акакій Башмачкін, можливо, покохає свою шинель не як службовий панцир, а як рідну душу, та жадане жіноче тіло, і таке кохання з еротичним підтекстом.
І такому явищу є навіть наукове пояснення. Кохання людини до неживих фрагментів та об'єктів великого світу називають об'єктофілією.
Може, Гоголь дійсно щось колись знав більше за нас?
Як би то не було, але стосовно прем'єрної "Шинелі" у Молодому все вище написане - лише гіпотеза, яка, можливо, дає частково відповідь - чому "Шинель" покажуть у День закоханих Адже у Молодому театрі є чимало інших вистав про власне любов людей (і про деякі з них нижче у рейтингу).
Підписуйтесь на наш Telegram-канал з новинами технологій та культури.
2. "Неймовірна історія кохання" (Молодий театр).
П'єса Кіри Малініної навіяна твором Маркеса "Очі блакитного собаки". Двом закоханим тісно у нашій реальності, і тоді вони призначаючи побачення уві сні. І їхні ночі інколи були кращими за наші дні!
У виставі грають - Олександр Ромашко (молодий прем'єр Молодого), Анна Бащева, Дарія Баріхашвілі. Режисер - Антон Романов.
3. "Джульєтта і Ромео" (Театр імені Лесі Українки).
Є п'єси, одні назви яких - магічні для глядачів. Серед таких, можливо, на першому місці - велика шекспірівська трагедія, яка не піддається випробуванням часів і трендів. Була, є і буде. Завжди касова. До київської вистави може бути різне ставленням критиків (хтось сприймає, а хтось - ні), але глядач голосує гривнею та захопленими коментарями на сайті театру.
У різні потворні часи людям потрібні красиві історії про велике кохання. Тому на "Джульєтті" завжди - аншлаги.
4. "Три товариші" (Театр Івана Франка).
Ще одна вистава з магічною назвою про кохання (і симптоми війни). Євген Нищук (Роберт) і Анжеліка Савченко (Пат) грають красивих людей, для яких (після опіків війни) таким важливим є зцілення любов'ю.
Ця вистава також аншлаговий чемпіон у столиці (у авторському полі зору лише київські постановки).
5. Загадкові варіації (Молодий театр).
Ще один аншлаговий рекордсмен - вистава за п'єсою Еріка-Еммануеля Шмітта зі Стасом Бокланом та Олексієм Вертинським (Дмитром Суржиковим) у головних ролях. Він і він люблять... її (Елізабет Меттернах). Ту, єдину, котра живе у спогадах кожного з них - Нобелівського лауреата і провінційного вчителя. Ця історія про кохання як Одержимість і кохання як Творчість. Ці мотиви є у виставі, на яку майже неможливо придбати квитки
6. "Корсіканка" (Театр драми і комедіі на Лівому березі Дніпра).
На острові Святої Єлени вже приречений імператор-узурпатор Наполеон зустрічає своє останнє кохання - корсіканку Жозефіну. І така зустріч у конюшні змінює обох. Постановка режисера Олексія Лісовця зроблена зі щирим розрахунком на бенефіс двох акторів - Олесі Жураківської (Жозефіна) та Сергія Солодова (Наполеон). Він і вона насолоджуються своїми ролями, а ця насолода передається і глядачам.
7. "Украдене щастя" (Театр Золоті Ворота).
Класична українська драма Івана Франка, традиційний любовний трикутник... Один кут у якому (не скажу хто, бо буде спойлер!). Може вперше велика українська п'єса так так осмислено перенесена з соціально- побутового антуражу у містичний морок європейської новелістики 19 століття. Грають - Анастасія Салата, Андрій Поліщук, Дмитро Олійник (іноді в його інтонаціях навіть проривається знайомий тембр Богдана Ступки, який також грав роль Миколи Задорожного).
2017- го ця вистава режисера Івана Уривського стала лауреатом театральної премії нашої газети "Дзеркало Сцени".
8. "У барабанному провулку" (Театр Сузір'я).
Одна з найкращих постановок режисера Ігоря Славинського, світла йому пам'ять...
27 композицій Булата Окуджави, як саундтрек вокзалу життя, на якому зустрічаються двоє. Двох грають - Ірина та Сергій Мельники.
9. "Варшавська мелодія" (незалежний проект)
П'єса Леоніда Зоріна "Варшавська мелодія" закохала в себе у 60-ті 20 століття багатьох примадон театрів СРСР. Історію кохання Гелени та Віктора, яких розлучають міжнародні політпроблеми (протистояння СРСР та Польщі) грали на різних сценах - Аліса Фрейндліх, Юлія Борисова...
Але однією з найкращих сценічних версій п'єси, на думку фахівців, була київська вистава з Адою Роговцевою у ролі Гелени.
Пролетіли роки, навіть десятиліття. Зорін написав продовження "Варшавської історії". І Ада Роговцева 2003-го знову зіграла свою Гелену, але за інших історичних обставин... Постановку люблять глядачі, вона частенько гастролює містами України. Найближчий показ у Києві - 8 березня.
У виставі грають - Ахтем Сеїтаблаєв, Катерина Степанкова, Анатолій Ященко, Артем Ємцов.
10. "Підступність і кохання" (Молодий театр)
У Києві є дві постановки за п'єсою Фрідріха Шиллера, - у театрі імені Лесі Українки та у Молодому театрі. Я бачив тільки у Молодому (режисер Андрій Білоус). Знову ж таки, є магія великої назви... Подальше - справа інтерпретації. У Молодому театрі є емоційна сценічна історія про потребу Свободи, без якої кохання неможливе. Мотив пошуку свободи прошиває майже кожен образ цієї вистави, включаючи Фердинанда, Луїзу , леді Мільфорд... На виставі завжди напружена тиша, і давня німецька історія про кохання дітей, яке розтоптали брудні підошви підступної Влади, стає близькою нашим сучасникам.