На інтернет-порталі "Театральна риболовля", який веде журналіст і блогер Сергій Винниченко, підвели підсумки опитування театральних блогерів стосовно кращих столичних вистав минулого року.
У проєкті свої рейтинги предоставили 9 учасників, які регулярно віддивляються суттєву кількість вистав та кожен у свій спосіб ділиться цим із блогосферою (блоги, дописи в соціальних мережах тощо). Серед них - Людмила Семенюк, Констянтин Білоус, Богдан Панкрухін, Дмитро та Наталія Єрьоміни, Наталія Болгарова, Анжела Величко, Дарія Кашперська та інші. У підсумку вийшло вісім рейтингів (двоє – чета Дмитро та Наталія Єрьоміни виступають єдиною силою).
У Блогерському рейтингу було згадано 33 вистави різних театрів – від національних та академічних до зовсім без звань та регалій. У рейтингу прийняли участь вистави великої та малої сцени.
Абсолютним лідером симпатій театральної блогосфери стала вистава Національного театру імені Івана Франка "Лимерівна" у постановці Івана Уривського за п'єсою українського класика Панаса Мирного. Шість блогерів поставили виставу на першу позицію
Друге місце зайняли три вистави: "Альбатроси" (реж. Стас Жирков, Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра), "Кайдаші 2.0." (реж. Максим Голенко, "Дикий Театр"), "Клас" (реж. Стас Жирков, Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра). А третє місце розділили дві вистави: "Вій" (реж. Раду Поклітару, "Київ Модерн-балет") та "Зойчина квартира" (реж. Максим Голенко, Київський академічний драматичний театр на Подолі).
На четверте місце блогери поставили відразу чотири постановки: "Отелло/Україна/Facebook" (реж. Стас Жирков, Театр "Золоті ворота") , "Сімейний альбом/Album di Famiglia" (реж. Маттео Сп'яцці, Італія, Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра), DreamWorks ("Мрії оживають") (реж. Давид Петросян, Київський академічний драматичний театр на Подолі), Verba (реж. Сергій Маслобойщиков, Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка). А на п'яте – дві вистави: AMORphine (реж. Алекс Боровенський та Юрій Радіонов, ProEnglish Theatre (Київ), "Дуб Майкла Крейг Мартіна" (реж. Ілля Мощицький, Незалежний театр "Мізантроп").
Підписуйтесь на наш Telegram-канал з новинами технологій та культури.
"Формування блогерської спільноти в Києві тільки на початку свого шляху. Більш того, є певні питання і до самого визначення терміну "блогер". Проте, очевидно одне – монополізму на театральні огляди, дописи, рейтинги від театрознавців, театральних критиків більше не існує. Театральний ринок поступово стає на ноги, і медійне представлення/висвітлення також на конкурентній основі. Дедалі складніше просувати в ЗМІ відверто замовні тексти – основні інструменти штучного формування суспільної думки протягом багатьох попередніх років. На кожен псевдо-авторитетний текст миттєво знаходиться контраргумент, а то й не один", - прокоментував результати опитування автор "Театральної риболовлі" Сергій Винниченко.
Нагадаємо, що нещодавно вистава "Лимерівна" перемогла, як краща столична вистава 2019-го також у рейтинговому опитуванні "Київський рахунок" (вибір театральних критиків та театральних оглядачів). І вже у квітні ця ж постановка представить українське мистецтво в офіційній програмі престижного міжнародного театрального фестивалю MITEM-2020 у Будапешті.
На думку театрального критика Олега Вергеліса, успіх "Лимерівни" далеко не випадковий.
"У нашому театрі є потреба цікавого та різнобарвного українського національного репертуарного контексту. І тут молодий режисер виграв декілька разів.
По-перше, він точно вгадав п'єсу, про яку майже всі забули. А він звільнив її з пісків забуття і дав нове дихання, довівши, що не Безталанною єдиною цікавий український класичний мелодраматичний репертуар.
По-друге, режисер знайшов нове цікаве і неординарне метафоричне сценічне аранжування для старого тексту, і історія Панаса Мирного про бідну обдурену дівчину Наталю Лимерівну заграла новими фарбами, навіваючи спогади про класичну "Грозу" Олександра Островського (цю знамениту п'єсу, доречі, перекладав українською мовою саме Панас Мирний разом з братом).
По-третє, у "Лимерівни" на Камерній сцені франківців надзвичайно точний акторський кастинг. Переконаний, що майже кожен актор згодом запише саме цю виставу у список своїх найкращих сценічних досягнень. І Тетяна Міхіна (Лимериха), і Олена Хохлаткіна (Шкандибиха), і Наталія Корпан (Лимериха), і Дмитро Рибалевський (Кнур), і Дмитро Чернов (Карпо). І зовсім молоде сузір'я франківців - Марина Кошкіна, Віталій Ажнов, Павло Шпегун, Христина Федорак, Олександр Рудинський.
Отже, на сьогодні в столиці маємо театральний феномен української "Лимерівни", яка є лідером різних театральних чемпіонатів і навколо якої вже сформувався свій фанклуб (деякі глядачі не пропускають жодної вистави у двох різних акторських складах,щоразу діляться враженнями в Instagram та інших соцмережах)", - відзначив він.
На думку Олега Вергеліса, феномен "Лимерівни" можна плекати і розвивати - далі і далі. Адже у "Лимерівни" є офіційне авторське продовження – п'єса Панаса Мирного "У черницях". Там задіяні деякі герої з попередньої п'єси - Маруся ( подруга Лимерівни), Василь (гайдамацький ватажок). Кнур, деякі інші. Так що все можливо, і у Лимерівни може бути сиквел. У театрі, як відомо, можливе все.
Нагадаємо, що над "Лимерівною" Панас Мирний почав працювати у 70-ті роки ХІХ століття, було декілька авторських редакцій. До просування цієі п'єси та її дозволу на українській сцені активно долучилася Марія Заньковецька, яка згодом зіграла головну роль Наталі, і окремі сцени за участі геніальної актриси провокували у залах глядацьку істерику та сльози. Михайло Стрицький також багато зробив, аби "Лимерівна" знайшла привабливу сценічну форму.
Півстоліття тому на сцені франківців у "Лимерівні" грали свої видатні ролі - Поліна Куманченко, Валентина Плотнікова, Антоніна Максимова, Микола Шутько (режисер постановки - Володимир Лизогуб)