"Трагедія неминуча, якщо не буде вжито термінових заходів, щоб зупинити руйнування фундаменту", - заявила ініціативна група вчених, яка звернулася в середу до громадськості Індії із закликом не допустити втрати цієї "безцінної перлини".
Біломармуровий 358-річний мавзолей Тадж-Махал, об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО, визнано найбільш відомою туристичною пам'яткою Індії, яку щорічно відвідують понад чотири мільйони людей. У 2007 році він увійшов до списку Нових семи чудес світу після опитування більш ніж 100 млн осіб.
Проте в даному випадку краса вимагає занадто великих жертв.
"Тадж-Махал стоїть на краю річки, яка є невідривною частиною його архітектурного дизайну, - заявив професор Рам Нат, один з провідних наукових авторитетів у світі у галузі дослідження спадщини епохи моголів, що поєднує в собі перський, індійський та ісламський архітектурні стилі. - Але колись потужна, повноводна Джамна в останні роки дуже обміліла і тепер "вмирає", а без неї не зможе вижити і Тадж-Махал - будівельники просто не закладали такої можливості у свої розрахунки".
Дослідження показали, що в минулому році руйнування досягло критичної точки: почали з'являтися тріщини під самим куполом, навколо розташованої в центрі гробниці дружини імператора, Мумтаз-Махал, і відтоді рахунок життя мавзолею пішов навіть не на десятиліття, а на роки.
За словами вчених, ще одна грізна ознака наближення лиха - нещодавно виявлений і повільно наростаючий крен чотирьох мінаретів, розташованих по кутах мечеті-поховальні. Така тенденція, як вони вважають, свідчить про те, що до перших серйозних руйнувань сьомого дива світу залишилося, якщо негайно не взятися за справу, від двох до п'яти років.
Тривогу істориків і екологів поділяють законодавчі збори міста Агри, поблизу якого зведено пам'ятник вічної любові. "Пора переходити від констатації фактів до термінових військових дій проти руйнівних сил природи", - заявив депутат парламенту Рамшанкар Катерія.
Однак, на його думку, у битві за Тадж-Махал перший наступ потрібно починати з порятунку Джамни, "важка хвороба" якої позначається не тільки на стані мавзолею, але й на повсякденному житті простих людей, що живуть на її берегах і з кожним роком зазнають все більших втрат через її обміління.