2016 рік став роком втрат для світової культури, спорту, політики та суспільного життя. Цього року світ покинули видатні люди, чиї імена стали синонімами ремесла, яким вони займалися. У світі стало менше кольорових очей, мудрості, авантюризму... Звісно, з'являться ті, хто займе їхнє місце, але в нашому серці це місце займають вони. Ті, хто став для нас супутниками дитинства та юності, чиї великі ролі та слова назавжди залишили слід у нашій душі. Ті, хто став символом епохи та був першим. Ті, чиї досягнення якщо і можна повторити, то тільки ставшим "другим після". DT.UA підвело невтішні підсумки року та зібрало імена тих, кого світ втратив у 2016 році.
Девід Боуї (музикант), 10 січня
Музикант, справжнє ім'я якого Девід Джонс, народився 8 січня 1947 року в Лондоні. Він почав музичну кар'єру в кінці 1960-х років, вплинув на багатьох музикантів.
Боуї прославився у 1972 році своїм альбомом The Rise and Fall of Ziggy Stardust, який відразу ж зробив його зіркою. Він домігся всесвітньої популярності як рок-співак, а крім того, вплинув на наступні покоління музикантів в найрізноманітніших напрямках сучасної музики. Такі альбоми Боуї, як, наприклад, Young Americans і let's Dance, незмінно супроводжувалися успіхом.
У 2002 році в опитуванні ВВС "100 найвидатніших британців" Боуї зайняв 29-е місце. Протягом кар'єри музиканта були продані понад 136 мільйонів платівок - з цим результатом він увійшов в десятку найуспішніших артистів в історії популярної музики Великобританії.
Шість альбомів Девіда Боуї входять до списку "500 найкращих альбомів усіх часів за версією журналу Rolling Stone. У 2004 році журнал Rolling Stone віддав Боуї 39-е місце в списку "100 найвидатніших виконавців рок-музики всіх часів" і 23-ю позицію в списку "100 найкращих вокалістів всіх часів".
Алан Рікман (актор), 14 січня
Алан Рікман є володарем премії BAFTA за кращу чоловічу роль другого плану у фільмі "Робін Гуд, принц злодіїв" (1991),а також "Золотого глобуса" і "Еммі", які отримав у 1996 році за фільм "Распутін". Тим не менш, світова слава до нього прийшла після виходу на екрани першої частини "Гаррі Поттера" в 2001 році, де він виконав роль Северуса Снейпа.
Рікман широко відомий ролями у фільмах "Міцний горішок", "Пісня ланчу", "Творіння Господнє" та інших. Серед останніх робіт актора - роль у фільмі "Око в небі" і озвучення у стрічці "Аліса в Задзеркаллі".
У Сполученому Королівстві Рікман добре відомий як театральний актор, член Королівської шекспірівської компанії.
Харпар Лі (письменниця), 19 лютого
На момент смерті письменниці, яка подарувала світові роман "Убити пересмішника", було 89 років. Роман вийшов у 1960 році і висвітлював культуру Півдня США, суспільство тих часів і піднімав питання сегрегації чорношкірого населення. Книга принесла Лі Пулітцерівську премію.
Письменниця ввійшла в історію як автор одного роману, хоча і випустила в 2015 році книгу "Піди, постав сторожа", яка також увінчалася успіхом, хоча і викликала неоднозначну реакцію в суспільстві.
Умберто Еко (філософ, літературний критик, письменник), 20 лютого
Італійський вчений-філолог, філософ, літературний критик і письменник помер у віці 84 років. Всесвітню популярність Умберто Еко принесли його романи "Ім'я троянди", "Маятник Фуко", "Острів напередодні" та інші. Також Еко був автором багатьох наукових праць з філології, естетики, історії мистецтва і філософії, в тому числі "Відкритий твір", "Відсутня структура", "Шість прогулянок у літературних лісах".
Крім цього, Умберто Еко був відомий і як есеїст і публіцист.
Лесь Танюк (засновник товариства "Меморіал"), 18 березня
Леонід Танюк народився в 1938 році в селі Жукин в Київській області. Режисер театру і кіно, професор Київського державного університету театру, кіно і телебачення ім. В. Карпенка-Карого, заслужений діяч мистецтв України (1995), народний артист України (2008). Колишній народний депутат України (I-V скликань), голова Національної спілки театральних діячів України (з 1992).
Очолював Всеукраїнське товариство "Меморіал" імені Василя Стуса, яке заснував ще до здобуття Україною незалежності.
Заха Хадід (архітектор), 31 березня
Заха Хадід народилася в 1950 році в Багдаді, після завершення навчання в Архітектурній асоціації Лондона, вона поступила на роботу до свого вчителя Ремау Колхаса. У 1980-му році відкрила власне бюро Zaha Hadid Architects.
Хадід спроектувала Центр Гейдара Алієва у Баку, футбольний стадіон у Катарі, Золоту станцію метро в Ер-Ріяді і півтора десятка інших архітектурних споруд. Вона також займалася дизайном: оформляла виставки, створювала туфлі і меблі.
У 2004 році вона стала першою жінкою, яка отримала найпрестижнішу премію з архітектури – Пітцкерівську. Хадід також є лауреатом безлічі інших нагород.
Прінс (співак), 21 квітня
Прінс Роджерс Нельсон народився 7 червня 1958 року в Миннеаполесі, штат Міннесота. Пік популярності співака припав на 80-ті роки. Серед найбільш успішних пісень Прінса – I Wanna Be Your Lover, 1999, Little Red Corvette, Purple Rain, When Doves Cry, let's Go Crazy, Kiss. У світі було продано більше 100 мільйонів записів співака.
Лауреат премій Греммі, Оскар і Золотий глобус. У 2005 році ім'я Прінса було занесене в Зал слави рок-н-ролу.
Мохаммед Алі (боксер), 3 червня
Легендарний боксер помер у лікарні Фінікса, куди його госпіталізували через проблеми з дихальними шляхами.
Мохаммед Алі все рідше з'являвся на публіці в останні роки. У січні минулого року боксер потрапив в лікарню через інфекційне захворювання. З 1984 року Алі страждав від хвороби Паркінсона, яка практично паралізувала боксера останнім часом і позбавила його можливості вести повноцінне життя.
Востаннє американський боксер з'являвся перед журналістами в квітні, коли відвідував благодійну акцію в Арізоні.
"Пурхати, як метелик, жалити, як бджола, твої руки не можуть вдарити те, чого не можуть бачити твої очі", - ця тактична схема, придумана Алі, пізніше була взята на озброєння боксерами всього світу.
Павло Шеремет (журналіст), 20 липня
Шеремет - білоруський, російський і український журналіст телебачення, радіо та періодичних видань. У Білорусі відсидів три місяці у в'язниці за нібито незаконну журналістську діяльність, позбавлений громадянства за наявності російського паспорта. У 1990-2000-х роках керівник відділу спеціальних інформаційних проектів ОРТ, потім - Першого каналу. Останні п'ять років жив у Києві, був одним з керівників "Української правди", ведучим на радіо "Вести".
Журналіст загинув від вибуху авто, під сидіння водія якого було закладено вибухівку.
Дмитро Гнатюк (оперний співак), 29 квітня
Гнатюк був першим виконавцем хітів 1960-х років "Два кольори" та "Мій Київ", популярність йому принесло також виконання "Пісні про рушник". На оперній сцені він зіграв Остапа з "Тараса Бульби", Євгенія Онєгіна, Мазепу, Фігаро з "Севільського цирульника" і багатьох інших.
Співак записав понад 15 платівок і 6 альбомів. У концертному репертуарі Гнатюка було понад 85 творів національної і світової класики.
Соня Рікель (дизайнер), 25 серпня
Соня Рікель народилася 25 травня 1930 року. Вона була кавалером ордена Почесного легіону, кавалером ордена Літератури і Мистецтв. Протягом 20 років була президентом паризької Палати Моди. Була засновницею однойменного дому моди.
Джин Уайлдер (актор), 29 серпня
Одним з найбільш відомих образів, які створив Джин Уайлдер на екрані, став головний герой фільму "Віллі Вонка і шоколадна фабрика" (1971). Картина була номінована на "Оскар", а сам актор – на "Золотий глобус" за кращу чоловічу роль.
Джин Уайлдер двічі номінувався на "Оскар" за роль у фільмі "Продюсери" (1968) та за кращий адаптований сценарій кінострічки "Молодий Франкенштейн" (1974), в якій він також виконав головну роль.
Комедійні стрічки з участю Уайлдера ("Блискучі сідла" (1974), "Жінка в червоному" (1984), "Нічого не бачу, нічого не чую" (1989)) користувалися високим успіхом у глядачів. Наприкінці 1990-х Джин Уайлдер перестав зніматися через погіршення стану здоров'я.
Анджей Вайда (польский режисер), 9 жовтня
Анджей Вайда народився 6 березня 1926 року в місті Сувалки на півночі Польщі. Його батько потрапив до радянського полону у 1939 році, і разом з тисячами інших польських офіцерів був розстріляний НКВС. Цю тема Вайда підняв у фільмі "Катинь" 2007 року.
Усього Вайда зняв понад 50 художніх фільмів, серед яких "Канал", "Попіл та алмаз", "Все на продаж", "Пілат та інші", "Людина з мармуру", "Людина з заліза", "Без анестезії", "Панночки з Вілько", "Дантон", "Біси", "Пан Тадеуш", "Валенса: людина з надії" та інші.
Творчість режисера відзначено преміями міжнародних кінофестивалів, зокрема, Вайда є володарем премій "Сезар" і "Фелікс". У 2000 році польському режисерові вручили "Оскар" за заслуги в кінематографі.
Вайда займав активну політичну позицію: був членом "Солідарності" з 1981 року, обирався до Сейму Польщі. У березні 2014 року, коли почалася російська інтервенція в Україну, разом з рядом діячів польської культури Кшиштофом Зануссі, Єжи Гоффманом, Евою Шикульскою та іншими виступив на підтримку українського народу, а в серпні 2015 року – різко засудив вирок, який російський суд виніс українському режисерові Олегові Сенцову.
Валерія Заклунна (народна артистка України), 22 жовтня
Валерія Заклунна народилася 15 серпня 1942 року в Сталінграді. Закінчила школу-студію ім. Немировича-Данченка при МХАТ (р. Москва) в 1966 році. У театрі ім. Лесі Українки працювала з 1966 року.
Актриса відзначена багатьма нагородами - їй присуджена золота медаль їм. Довженка (1978) і державної премії СРСР (1979 - за роль Катерини Дерюгіної у дилогії "Любов земна" і "Доля"), а також Державна премія УРСР ім. Шевченка (1975 - за роль Стефи Коцюмбас у фільмі "До останньої хвилини"). У 2012 році Заклунної присвоєно звання Героя України.
Богдан Гаврилишин (економіст, професор, благодійник і громадський діяч), 24 жовтня
Богдан Гаврилишин народився 19 жовтня 1926 року в с. Коропець Тернопільської області. Отримав диплом магістра за спеціальністю "інженер-механік" в Університеті Торонто, МВА у МІМ-Женева, звання доктора економіки та суспільних наук в Женевському університеті. Протягом 18 років очолював Міжнародний інститут менеджменту в Женеві. Член Римського клубу, член Світової академії мистецтва та науки, член Міжнародної академії менеджменту, почесний доктор в семи університетах Канади та України, консультант держав та міжнародних компаній, модератор і голова численних міжнародних наукових конференцій та семінарів у 89 країнах світу.
Гаврилишин створив Міжнародний центр перспективних досліджень, Міжнародний інститут менеджменту в Індії, після – в Україні. Був співзасновником Європейського форуму з менеджменту в Давосі (зараз Всесвітній економічний форум). Крім того, був консультантом компаній General Electric, IBM, Unilever, Phillips, радником кількох країн.
Був радником першого президента України, чотирьох голів Верховної Ради та трьох прем'єр-міністрів, головою Консультативно-дорадчої ради при Президії Верховної Ради України. Ініціював створення низки молодіжних організацій в Україні, був активним членом Всеукраїнської скаутської організації "Пласт". Очолював "Фонд Богдана Гаврилишина" в Києві та фонд "Відродження" в Женеві.
Гаврилишин - автор книг "Дороговкази в майбутнє. До більш ефективних суспільств" (1980) і "Залишаюсь українцем" (2011).
Олег Попов ("сонячний" клоун), 2 листопада
Олег Попов народився в 1930 році в Одинцово Московської області. У 1950 році почав працювати у цирку еквілібристом. Всесоюзна популярність до нього прийшла після створення образу "Сонячного клоуна", в якому він виступав з 1960-х у Великому московському державному цирку. У 1991 році виїхав до Німеччини, де працював у цирку Еглофштайна під сценічним псевдонімом "Щасливий Ганс".
В 1969 році отримав звання народного артиста СРСР. Зіграв сомого себе у кінофільмах "Арена сміливих", "Останній шахрай", "Пригоди жовтої валізки", "Синя птиця" та інших.
Леонард Коен (музикант, автор пісень), 7 листопада
Леонард Коен народився в 1934 році в Монреалі, а в середині 1960-х років переїхав до США, де почалася його кар'єра музиканта. Він є автором таких всесвітньо відомих пісень, як Hallelujah, Suzanne і So Long Marianne. Його пісня Nevermind стала саундтреком до другого сезону серіалу "Справжній детектив".
Крім того, Коен випустив кілька збірок віршів і прози, а також опублікував два романи. У 2011 році він отримав престижну премію принца Астурійського в галузі літератури.
Фідель Кастро (лідер кубинської революції), 26 листопада
Фідель Кастро народився 13 серпня 1926 року. З грудня 1976 року був головою Державної ради і Ради міністрів Куби, був також головнокомандувачем Революційними збройними силами та головою Ради національної оборони країни. Керував Кубою 30 років фактично одноосібно, до цього з 1959 року очолював Раду міністрів.
В результаті погіршення стану свого здоров'я 31 липня 2006 року Фідель Кастро передав свої обов'язки і повноваження рідному брату - Раулю Кастро.
Джордж Майкл (музикант), 25 грудня
Джордж Майкл (Георгіос Кириякос Панайотоу) народився в Лондоні у 1963 році. Він став відомий завдяки участі у групи Wham!, з якою записав знамениту пісню Last Christmas. Пізніше музикант почав сольну кар'єру, а його дебютний альбом Faith був проданий тиражем більше 20 мільйонів копій. Майкл – володар двох премій "Греммі" за дебютний сольний альбом Faith (1987) та за пісню I Knew You Were Waiting (For Me), записана дуетом з Аретою Франклін в 1986 році.
Керрі Фішер (принцеса Лея з "Зоряних війн"), 27 грудня
Керрі Фішернародилася 21 жовтня 1956 року в Беверлі-Хіллз (штат Каліфорнія, США) в сім'ї актриси Деббі Рейнольдс і співака Едді Фішера.
Популярність здобула завдяки ролі принцеси Леї Органи у класичній трилогії кіносаги "Зоряні війни". На момент початок зйомок першого фільму актрисі було 19 років.
Керрі Фішер повернулася до образу, який приніс їй популярність, у 2015 роки, зігравши у фільмі "Зоряні війни: Пробудження сили".
Актриса виконала ролі у більш ніж 80 фільмах і серіалах, серед яких "Брати Блюз" (1980), "Ханна та її сестри" (1986), "Джей і мовчазний Боб завдають удару у відповідь" (2001), "Секс у великому місті" і "Теорія великого вибуху".