Російський журналіст і блогер Юрій Дудь написав пост, в якому заявив про те, що війна в Україні має бути негайно закінчена, а також висловив свою думку, чому президент РФ Владімір Путін розпочав цю війну.
На початку свого повідомлення Дудь згадав про те, що представник Росії на конференції ООН з клімату Олег Анісімов (доктор географічних наук, професор, завідувач відділу ДДІ Росгідромета), заявив: «Зараз я виступаю не як член російської делегації, а як людина, яка проживає в Росії і висловлює своє співчуття Україні, і жалкує про те, що ми не змогли запобігти цим діям».
Потім в інтерв'ю «Медузі», яка вирішила поговорити з Анісімовим, він додав: «Я побоююся, що мій виступ позначиться на моїй кар'єрі. Звісно, побоююся. Але, послухайте мене, мені 64 роки. За два тижні буде 65. Я живу в Росії і не хочу тікати з цієї країни, своєї батьківщини, просто через те, що я чогось побоююся. З погляду громадянина країни, я не сказав нічого такого, що цю країну зганьбило б. Нічого такого не сказав, так. І всі ці мої побоювання — ніщо, порівняно з тим почуттям задоволення, яке я отримав, висловивши свою позицію. Знаєте, не завжди вдається сказати так, щоби це почули всі країни ООН».
Дудь заявив про те, що будь-яка людина, яка живе в Росії і може говорити на велику аудиторію, стикалася з цим із почуттям, коли, зібравшись із силами, висловлює своє ставлення на те, що відбувається в Росії, незважаючи на страх перед репресивною державою. Він називає це почуттям задоволення, що не злякався і висловив свою позицію. З таких задоволень і складається відчуття власної гідності.
«Російська влада всі останні роки цю гідність старанно розмивала, але останніми днями просто шарахнула по ній кислотою: війну з Україною не можна називати «війною», критики вторгнення в Україну – зрадники.
Чому так відбувається – зрозуміло: люди Путіну вже давно не потрібні. Це було ясно і так, але зараз ще й зарифмувалося нескінченними нарадами за кілометровим столом: навіть найближчі соратники, навіть у розпал найтяжчої війни не наближаються до національного лідера та отримують ядерні накази з іншого кінця кабінету», - написав Дудь.
Він також заявив про те, що «почуття власної гідності як біцепс та прес потрібно тренувати». Тож вирішив висловити свою думку.
"1. Путін вторгся на територію суверенної держави та веде там війну.
2. Влада сакралізувала свято Дня Перемоги (у тому числі ввівши до Конституції та Кримінального кодексу відповідні статті), але вже чотири дні скручує та відправляє під адміністративний арешт людей, які виходять на мітинг із плакатами «Ні війні».
3. Міноборони Росії стверджує, що знищує за допомогою високоточної зброї лише військові об'єкти противника, але в Україні, за даними ООН, вже більше 100 загиблих мирних жителів, сотні – поранених, більше 350 000 біженців та невідомо скільки тисяч – у бомбосховищах.
4. Путін ще у вересні 2021 року назвав головним ворогом Росії бідність, але вже через п'ять місяців торпедував економіку країни і прирік значну частину населення не на бідність, а на злидні.
5. «А як же Донбас усі ці 8 років?» Донбас усі ці 8 років – це трагедія із тисячами жертв. З великою ймовірністю, трагедії цієї не сталося б, якби не участь Росії. І так, всі ці 8 років там було багато несправедливого та жахливого з обох боків.
6. Путін стверджує, що основні зіткнення Росії – не з регулярною українською армією, а з загонами неонацистів та бандерівців, і ось від цього вухам, звісно, найболючіше. Добре, що неонацисти виконують накази головнокомандувача-єврея. Добре, що серед тих, хто цьому головнокомандувачу пропонує допомогу – прем'єр-міністр Ізраїлю.
Будь-хто, кому люди ще потрібні, хто спілкується зі своїми друзями та рідними в Україні, знає: оборонятися там вийшли приблизно всі.
У тому числі ті, для кого Бандера зовсім не герой і хто кожне 9 травня зустрічає з тією ж гіркотою та теплотою, як це роблять у Петербурзі, Волгограді та Москві. Ці люди – громадяни сучасної України, котрі захищають свій дім.
7. Не знаю, чи є ще люди, які мають на Путіна хоч якийсь вплив, але, скажімо, є. Не знаю, як вони зараз засинають і прокидаються і що тренують між пробудженням та сном. Але всім їм – від Ротенбергів до Тимченка, від Чемезова до Грефа, від Абрамовича до Мордашова, від Кудріна до Ернста – хочеться нагадати одне: людська гідність зараз – не в Кримських мостах і не в перемогах у Лізі чемпіонів. Гідність – у тому, щоб висловити вашому начальнику свою позицію (а в багатьох із вас вона де співпадає з моєю) і пояснити йому, що за катастрофа відбувається прямо зараз.
8. Фінальне та головне: ця війна має бути негайно закінчена", - написав він.