Земляк цих дослідників - львів'янин Ігор Чорновіл (старший науковий співробітник Інституту українознавства імені І.Крип 'якевича) - тим часом звинувачує Горака і Гнатіва у плагіаті. Як повідомив DT.UA сам І.Чорновіл, «у даний час готую судовий позов, щоб плагіатори постали перед судом - і справедливість взяла гору».
Водночас І.Чорновіл не уточнює, якою має бути компенсація, якщо суд визнає плагіат: моральною або ж фінансовою?
У той же час автори десятитомника у львівській пресі не тільки заперечують фрагменти плагіату у своїй праці, але дорікають І.Чорноволу тим, що він нібито надіслав до Шевченківського комітету звернення з вимогою не присуджувати йому цю премію. Р. Горак заявив львівським ЗМІ: «Чорновіл наводить конкретні сторінки зі своєї праці «Польсько-українська угода 1890-1894 рр.», звідки ми нібито переписали кілька абзаців...Але якщо звірити наведені сторінки, то ви не знайдете відповідності в нашій роботі. Такий гамір створюється свідомо».
У свою чергу підтримує Р. Горака Іван Драч: «Я давно знаю Романа...З великим задоволенням підтримав його позицію у зв'язку з висуванням на Шевченківську премію. Щодо цього скандалу зауважу наступне - швидше за все це прояв заздрості деяких людей...».
Разом з тим, схильність саме цих двох авторів до частого цитування інших джерел (без вказівки оригіналу й авторства) помітив і декан історичного факультету Дробицького педагогічного університету Леонід Тимошенко. У «Львівській газеті» він зауважив: «Один з методів цих авторів - списувати в інших, без міни зацитувати лист Франка, списувати в польських авторів, а також насміхатися над ними...».
Детальніше про ситуацію навколо плагіату - у найближчому номері DT.UA.
