Київський театр юного глядача на Липках відзначив дуже значний ювілей - 100 років з дня заснування. Столицю України важко уявити без цього культурного закладу. Війна не дозволила провести масштабне свято, але привітати ТЮГ, як повідомляє Укрінформ, прийшли культурні діячі, представники влади, громадських організацій та колективи інших театрів.
«Театр – це не лише розвага, а й потужний інструмент виховання. Ваші вистави для дітей і молоді допомагають формувати особистість, вчать мислити та відчувати, а це надзвичайно важливо, особливо сьогодні, коли українське суспільство шукає сили та віру у майбутнє», - зазначив у привітанні міністр культури і стратегічних комунікацій Микола Точицький.
Заступниця голови Київської міської державної адміністрації Ганна Старостенко наголосила, що театр юного глядача, який народився у складні часи, став символом стійкості для багатьох поколінь. «Театр створили у повоєнний час, і сьогодні, у період повномасштабного російського вторгнення, ми спостерігаємо за тим, як він усе ще продовжує гідно виконувати свою культурну місію», - сказала вона.
Окрему подяку висловили працівникам ТЮГу, які зараз захищають Україну на фронті. Серед них - режисер-постановник Артур Артіменьєв, актор та режисер Андрій Іванюк, актори Ігор Пісний, Володимир Скорик, Артем Вовк, Богдан Данилюк, актор та режисер Олексій Скляренко, звукооператор Дмитро Кравчук, начальник зміни художньої постановочної частини Владислав Горденко, начальник відділу з обслуговування сцени Ілля Бударін.
Директор Департаменту культури КМДА Сергій Анжияк подякував усім поколінням митців, які протягом ста років передавали свою мудрість і натхнення, підтримуючи популярність Театру юного глядача та прокладаючи йому шлях у майбутнє, адже кожен актор, режисер і художник, що працювали в театрі десятиліттями, залишили частинку себе, наповнюючи його життя та розвиток своєю творчою енергією.
Лесь Курбас писав: «Театр має бути таким, яким суспільство має бути завтра». І наші театри пишуть позитивні сценарії, укладають гарний репертуар для країни. Українці за цю велику війну вже поламали і продовжують ламати чимало стереотипів, один із них: коли говорять гармати, музи мовчать.
Переважна більшість театрів і філармоній (національні, обласні, муніципальні та приватні), загальна кількість яких сягає 150, відновила роботу через місяць-два після повномасштабного вторгнення. Деякі українські театри, як тільки оговталися, зрозуміли, що людям дуже потрібна духовна підтримка через мистецтво. І почали виступати в метро, в бомбосховищах, сформували виїзні бригади для лінії фронту й шпиталів.
Декотрі з театральних колективів не зупиняли роботу взагалі. Як, наприклад Івано-Франківський театр ім. Івана Франка, що став потужним волонтерським хабом, укриттям і залишився саме театром. Більше про театри - у статті Мирослави Макаревич "Культурний фронт – 3".