Днями в Національному театрі імені Івана Франка відбулося зібрання творчого колективу, на якому обговорювали теми подальшої життєдіяльності українського театру в умовах, що склалися під час війни, а також враховуючи нещодавнє звернення міністра культури та інформаційної політики України Олександра Ткаченка, коли він говорив про "зцілювальну функцію" мистецтва театру в умовах війни, підтримуючи активну діяльность Івано-Франківського Національного драмтеатру імені Івана Франка.
Київський театр імені Івана Франка також готовий до послідовного поетапного показу своїх постановок у теперішній час, з урахуванням усіх пересторог та правил безпеки. У цьому сенсі поки що нема змоги (необхідних факторів безпеки), щоб повноцінно грати теперішній великий репертуар на двох сценах театру за адресою площа Івана Франка, З. Тому наразі керівництво Театру імені Івана Франка і проводить перемовини з адміністрацією Київської музичної академії та Київського театру імені Лесі Українки, аби час від часу грати свої популярні постановки на сусідніх сценічних майданчиках. Які саме вистави франківців згодом потраплять у сценічний простір Музичної академії та Театру імені Лесі Українки, поки що це питання у стадії обговорення.
В той же час вже є рішення і бажання франківців поновлювати репетиційний процес на Камерній сцені імені Сергія Данченка. Там згодом сподіваються поновити репетиційний процес нової вистави "Калігула" за п'єсою Альбера Камю. Режисер Іван Уривський, який працює над цією постановкою, розповів ZN.UA, що ще до війни вдалося зробити значну частину нової вистави. "Дійшли до моменту, коли Калігула захворів. І нам залишилося зробити ще дві його передсмертні сцени. Потім, коли почалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну, виникали сумніви: чи варто взагалі продовжувати цю роботу, чи потрібна вона саме зараз? І от саме зараз мені здається, що історія у творі Альбера Камю(а драматург закінчував свою п'єсу 1944 року, у самий розпал Другої світової війни) про те, що зло варто вбивати ще в його зародку, щоби таке зло не проростало, не давало пагонів та коріння і не знищувало інших. Сьогодні п'єса Камю мною сприймається як попередження стосовно того, що тип хворобливого правителя-тирана (такий, як Калігула) можливий в усі часи, і до нашої ери, і в нашу еру також, на жаль. Такі, як Калігула, отримують іноді абсолютну владу і здатні знищувати все довкола. Поки ще я до кінця збираю свої думки про цю п'єсу з урахуванням запропонованих обставин теперішнього воєнного життя. Але відчуваю, що коли наша вистава народиться, то вона матиме дві частини, два стилістичні напрямки: "до" і "після" всього того, що пов'язане з теперішньою війною. Гадаю, коли зустрінемося з акторами, то нам буде про що поговорити і подискутувати на тему імператора Калігули і нашоі теперішньої божевільної війни. Діалог з акторами завжди дозволяє поглянути на ту чи іншу п'єсу у новому ракурсі".
Роль римського імператора Калігули у новій виставі франківців у двох складах репетирують два молоді актори, яких медіа називають серед найперспективніших сучасних акторів в Україні - це Віталій Ажнов та Олександр Рудинський. У виставі також задіяні актори: Дмитро Рибалевський, Роман Ясіновський, Акмал Гурезов, Олександр Печериця, Людмила Смородіна, Олена Хохлаткіна, Тетяна Міхіна, Ксенія Баша.
Головний режисер Національного театру імені Івана Франка Дмитро Богомазов говорить, що теперішня війна помітно вплине на репертуарну політику багатьох українських театрів і київського театру, зокрема: деякі заявлені раніше назви залишаться в процесі роботи, а деякі репертуарні позиції, очевидно, ще доведеться уточнювати та обговорювати. Сам Богомазов признається, що до війни розпочав роботу над однією з великих мольєрівських комедій, з урахуванням 400-річчя з дня народження Мольєра: цю дату відзначає цьогоріч весь культурний світ. Наразі, на думку Богомазова, теперішній переломний драматичний час потребував пошуку нового тексту для роботи в Національному театрі. В процесі творчих пошуків знаменитий український театральний режисер нині зупинив свій вибір на культовій політичній п'єсі "Кар' єра Артуро Уі, якої могло не бути" авторства геніального німецького драматурга Бертольда Брехта.
Брехт задумав свою гостру політичну антифашистську п'єсу-памфлет ще 1935 року, а закінчив роботу над текстом 1941 року. То був час, коли нацистська Німеччина вже майже захопила Європу, і Брехта тоді цікавила тема злету "фюрера", як гангстера, як виродка та лиходія. Сам Брехт не приховував, що його "Кар' єра" передбачає певні алюзії і з шекспірівськими лиходіями - Річардом Третім, Макбетом, іншими. Про обсаду у свою нову виставу Дмитро Богомазов поки говорити не поспішає, але підкреслює, що сьогодні Національний театр імені Івана Франка має одну з найсильніших акторських театральних труп у Європі.