У боротьбі за культурну спадщину Москва та Київ обирають різну тактику, йдеться в матеріалі Le Monde. Якщо в Росії задля підлещування до Православної церкви вилучають з Третьяковської галереї ікону Андрія Рубльова XIV століття і передають її в храм Христа Спасителя, то Київ думає над тим, як врятувати своє мистецтво від ракет. Війна, зокрема і за спадщину – триває.
Після 24 лютого українські музеї шукають притулок для своїх картин. З початком широкомасштабної війни президентка Лувру Лоранс де Карс запитала своїх українських колег про їх нагальні потреби у місії збереження цінностей. Музейники попросили засоби захисту, які доставляли кількома конвоями. На цьому ж етапі українська сторона прийняла пропозицію розмістити частину своїх колекцій у запасниках Лувру.
Операція з порятунку картин почалась 23 лютого під час поїздки до Києва глави Мінкульту Франції – Ріми Абдул Малак. А вже в травні 16 робіт під військовим конвоєм перевезли через Польщу та Німеччину до Франції. Реалізувати такий задум вдалось завдяки внеску у розмірі 215 000 євро, наданому Міжнародним альянсом із захисту спадщини в зонах конфлікту.
У Ханенків зберігаються цінні ікони, що представляють мистецтво Візантії та Східне християнство, і як, пише видання, могли б дати поштовх для створення цілого тематичного відділу в Луврі. До колекції належать чотири рідкісні ікони з єгипетського монастиря Святої Катерини Синайської. А також невелика мозаїка з зображенням Святого Миколая від XIII століття. Також до коексції належать більш пізні ікони та італійські і грецький живопис.
"Ми не думали, що переживемо війну в Європі, в серці православного світу", - коментує мадам де Карс перенесення ікон як спробу порятунку історії.
Атакований російськими ракетами, які впали на дитячому майданчику в парку Шевченка, Національний музей мистецтв Богдана і Варвари Ханенків, передав до Лувру шістнадцять найтендітніших своїх творів. Зокрема п’ять дорогоцінних візантійських ікон, які всесвітньовідомий музей виставлятиме з 13 червня до початку листопада.
Після таких атак стало зрозуміло, що роботи, приховані в таємних заповідниках, наражаються на інші загрози: зниження температури та регулярні відключення електроенергії, які послаблюють дерев’яні панелі. «Я отримала удар під дих», — згадує пані де Карс, яка повторила свою пропозицію зберегти їхні найцінніші роботи до кінця конфлікту.
Французьке видання пише, що питання зависло в повітрі – зважаючи на невизначеність щодо закінчення війни.
«Такі крихкі ситуації повертають нас до суті наших місій », — наполягає пані де Карс. Ми знаємо, чому ми робимо цю роботу: чути світ...».