«Одинадцять місяців я прожила в цирку в кімнаті без вікон, наче в бункері. Вирішила: житиму в цирку, бо він у Дніпрі — на правому, а будинок батьків — на лівому. В країні — війна, казна-що може статися з мостами, мої тварини ще одного стресу не переживуть. З-під обстрілів я їх уже вивозила».
Таке рішення дресирувальниці Дар’ї Майчук батьки не оскаржували, адже самі багато років виступали в цирку з тваринами. Розуміли перестороги доньки. І як ніхто знали, що вона пережила, коли вивозила під обстрілами з Харкова понад 40 тварин.
Родина циркачів-переселенців із Луганська 2014 року була змушена покинути дім.
«Останньою краплею стало, коли я побачила Луганський цирк — без вікон. Я сиділа й ридала. Це була істерика», — каже Дар’я Майчук. Тоді батьки виїхали до Дніпра, а Дар’я з чоловіком упродовж восьми років жили в циркових готелях країни.
Повномасштабна війна заскочила Дар’ю в Харкові. Тоді вони з чоловіком виступали в Харківському цирку. В них був номер у складі шоу на воді. «24 лютого о п’ятій ранку мене розбудив чоловік і сказав, що почалася війна. Місто почали бомбити», — згадує жінка.
Друзі й батьки подружжя наполягали на евакуації. Але Дар’я вирішила, що без тварин нікуди не поїде. У підвал Харківського цирку для тварин спустили їжу, воду, ковдри та ліхтарі, підготували переноски для переїзду. Спочатку було шість собак, чотири єноти, лисиця, п’ять кролів, десять голубів. Чоловік допоміг Дар’ї облаштувати тимчасовий прихисток і… пішов добровольцем до ЗСУ. І це була перша, але не остання найдовша розлука з коханим, яка тривала два місяці.
Харків був під масованими ударами, дівчина не виходила з підвалу цирку, залишалася поруч із наполоханими тваринами-артистами. Так прожили місяць. Люди почали привозити інших тварин, які потребували допомоги. «Приводили собак у тяжкому стані, приносили котів, білок. Їх також треба було рятувати, й ми це робили», — розповідає Дар’я.
Було страшно, що тваринам забракне їжі. Запаси кормів танули. «У березні 2022-го я зрозуміла, що в мене просто їде дах, і ми повинні звідти виїжджати. Тварин ставало більше, мені фактично вже не було чим їх годувати. Вийти було дуже страшно. Втім, довелось. Я побачила, що є корм для котів, подумала: носухи це поїдять», — згадує дресирувальниця.
В охопленому вогнем Харкові разом із Дар’єю опинився й дресирувальник зі Скадовська Анатолій Замараєв із морським котиком Семом. Повернутися звідти на окуповану Херсонщину вони вже не могли. Та й виїхати з Харкова з тваринами на той час було проблематично. Але разом Дар’ї та Анатолію вдалося знайти людей, які допомогли вивезти їхній «ноїв ковчег» — а це близько 40 тварин — до Дніпра.
Дніпровський цирк із квітня 2022 року став новим домом як для тварин, так і для самої Дар’ї. В її кімнаті немає вікон, але саме в цьому приміщенні дівчина почувається захищеною — «як у бункері». Та й тварини завжди поряд. Її мати Олена Майчук віднедавна працює головною адміністраторкою Дніпровського державного цирку. Ще до війни жінка не раз виступала тут із різними птахами, яких дресирувала впродовж багатьох років.
Вже влітку 2022 року Дар’ю запросили виступити з тваринами в метро перед дітьми з родин ВПО. Дніпрянам тоді запропонували підтримати благодійний виступ артистів цирку, тому під час нього збирали кошти на харчування й підтримку життя тварин-переселенців. Бо ж Дар’я прихистила всіх, кого вивезла з Харкова, а це велика компанія у складі собак різних порід, носухи, єнота, дикобразів і одного морського котика— того самого, «херсонського».
«Чесно кажучи, після місяця в підвалі Харківського цирку, досить стресової евакуації в мене був період, коли я не могла дозволити собі радіти, знаючи, що хтось потерпає в жахливих умовах. Але в якийсь момент зрозуміла: коли я не в стані душевної рівноваги, не зможу допомогти. Тож узяла себе в руки. А коли ще й сказали, що проводитимемо цю виставу в метро, я відразу погодилася. Це гарна нагода допомогти нашим тваринам-переселенцям», — згадує Дар’я Майчук.
Потім було запрошення на гастролі до Львова. Дар’я кілька разів повторила старі циркові номери, зібрала реквізит і в компанії тварин-артистів виїхала на захід країни. Виявилося, що реалізувати виступ без підтримки чоловіка, з яким завжди виступала разом, досить складно. І морально, бо на арені дуже відчувалася відсутність власне парної роботи, й у процесі монтажу реквізиту, адже вся важка робота була завжди на чоловікові, а просити допомоги в когось Дар’ї було непросто.
Виступ відбувся. Але після цих гастролей пішов із життя її вихованець Єнот, якому було вже 17 років. Поважний вік… А проте втрата особливого артиста для Дар’ї стала новим серйозним моральним потрясінням.
«Я вирішила, що більше не гастролюватиму. Не маю ресурсу»
Дарія вирішила змістити фокус уваги на справу, що її наповнює. Разом із мамою дівчина проводить майстер-класи з плетіння «ловців снів». Декілька зустрічей відбулися у форматі артбранчу, темою якого став цирк, дресура.
«Люди не знають, що таке тварини в цирку. Не розуміють, що катувань у цирку немає, дресирувальнику немає сенсу поводитись із твариною-артистом жорстоко. Адже тоді тварина йому не довірятиме. Не відгукуватиметься на його команди-заклики, якщо голодна чи ображена», — ділиться жінка.
Батьки Дар’ї, покинувши власний дім у Луганську ще 2014 року, лише перед широкомасштабним вторгненням змогли нарешті придбати будиночок у Дніпрі. «Усі птахи живуть із нами. Моя мама Олена Майчук давно залишила професію дресирувальниці, але розлучитися зі своїми вихованцями не змогла. У дворі будинку ми побудували теплі сарайчики для сов, лелек, курей, качок, грифонів. Створили для них дуже добрі умови. А ще в нас постійно з’являються тварини, яких нам дають на перетримку, — здебільшого це гризуни», — каже Дар’я.
Сьогодні дресирувальниця з батьками розробляє проєкт невеликого реабілітаційного центру для тварин. Вирішили облаштувати його просто на подвір’ї власного обійстя.
Нещодавно прийшло запрошення від київської циркової компанії. Кличуть до столичного цирку виступати в новому сезоні. Дарія збирається з силами та вже продумує кардинально нові, наразі сольні номери, бо чоловік іще в ЗСУ.
А ще Дар’я нещодавно склала іспит на права. Насправді вона ніколи не мріяла кермувати автівкою, каже, що їй комфортно в статусі пасажирки, але травматичний досвід евакуації тварин із Харкова змусив дівчину «озброїтися» новою навичкою. Бо раптом знову доведеться рятувати чотирилапих артистів?
Текст підготовлено у співпраці з dattalion (ГО «Датталіон»)