5, 6 липня Національний театр імені Івана Франка анонсує на Камерній сцені показ "Калігули" Альбера Камю у постановці Івана Уривського, а 15, 16 липня - нова вистава франківців на великій сцені: "Авантюра Никодима Дизми" за твором польського класика Тадеуша Доленги-Мостовича у постановці режисера Дмитра Чирипюка.
За умов воєнного часу, через правила безпеки для глядачів, франківці поки не можуть грати свої вистави на рідних сценах за адресою площа Івана Франка, 3, хоча репетиційний процес і триває у рідних стінах. Тому покажуть дві нові постановки в гостях, у сусідів - на двох сценах Київського Національного театру імені Лесі Українки, розташованого поруч з метро "Театральна", що використовується як укриття і сприяє правилам безпеки глядачів під час можливих повітряних тривог - все ж таки час воєнний.
Прем'єра великої сцени - "Авантюра Никодима Дизми" - перенесе глядачів у Варшаву 20 років ХХ століття, саме у той час і вирішує зробити блискавичний "шлях нагору" соціальною драбиною політичний шахрай Никодим Дизма (у цій ролі в чергу популярні актори: Назар Задніпровський та Андрій Романій), який використовує корумпованість політичних інституцій, що відкривають "шлях нагору" різним шахраям та авантюристам.
"Український глядач має розпізнати у польській історії столітньої давності про політичного шахрая і наші, домашні, реалії початку ХХІ століття, коли, наприклад, весільні фотографи та інші аферисти різної масті миттєво опиняються у Верховній Раді і намагаються диктувати політичні правила гри", - каже напередодні прем'єри "Дизми" театральний критик Олег Вергеліс.
"Звернення до "Калігули" Альбера Камю - це історично перше звернення київських франківців до однієї з найзначніших п’єс ХХ століття про абсолютну владу диктатора, як абсолютне Зло, що неодмінно породжує безумство, хаос і смерть, - продовжує коментувати літні прем'єри франківців Олег Вергеліс. - Над "Калігулою" режисер Уривський та художник Богомазов розпочали роботу ще до повномасштабного вторгнення РФ в Україну. І вже весною, коли актори вперше обігрували металеву декорацію сценографа Петра Богомазова, то сценічний простір миттєво, заграв новими сенсами. Я і сказав тоді режисерові та художнику, мовляв, ваш римський імператор-диктатор існуватиме не посеред древніх римських руїн, а у герметичному просторі сучасного бункера для божевільного диктатора. Тобто, буде бункерний маніяк, ким і є насправді один відомий сучасний Калігула. Втім, режисер Уривський не любить лобових політичних алюзій, тим більше він не любить сучасного карикатурного політичного театру у стилі стендап-камеді. Тому тему абсолютної влади божевільного диктатора, як абсолютного Зла, прагне розкрити через образні символічні сценічні засоби та через акторську природу молодих акторів-неврастеніків. Калігулу у новій виставі у чергу гратимуть дві молоді зірки Театру імені Франка - Віталій Ажнов (фільм "І будуть люди") та Олександр Рудинський (фільми "Перші ластівки" та "Носоріг")
Нещодавно перечитавши п'єсу "Калігула", я був вражений її відкритим фіналом. Коли, здається, абсолютне ЗЛО, тобто самого Калігулу, заколотники вже сто раз прикінчили тесаками, як він однак промовляє:"Я ще живий!" Камю, таким чином, ніби натякає на спадковість та нескінченність абсолютного ЗЛА у подобі політичної влади - чи то у римській імперії, чи то у середині ХХ століття, чи то у наш з вами трагічний воєнний час...".
Попередньо франківці проведуть технічні та генеральні репетиціі двох свої нових вистав на сценічних майданчиках Київського Національного Театру імені Лесі Українки. У цьому питанні колеги з "Лесі" виявляють розуміння та підтримку своїх театральних сусідів з центру театральної столиці.
"Може це й не так очевидно для пересічного глядача, але кожний театральний професіонал знає, що сценічний простір, світло, простір глядачевої зали – є невід’ємною частиною художньої тканини вистави, - каже ZN.UA головний режисер Національного театру імені Івана Франка Дмитро Богомазов, - Звісно, новий сценічний майданчик вносить свої корективи. Але франківці – актори, режисери, техніки – мають великий досвід виступів на різноманітних фестивалях та гастролях і тому вміють пристосовувати вистави до нових театральних майданчиків так, щоби не втрачався їхній художній рівень. Це якщо говорити про перенос прем'єр на сцени Театру імені Лесі Українки. Хоча підготовка нових вистав відбувається на франківських сценах, режисери безумовно заздалегідь враховують, що прем’єри доведеться показувати «в гостях». Добре, що параметри двох сцен Театру імені Лесі Українки не суттєво відрізняються від наших. Тому, на щастя, суттєвих змін у попередній авторський задум режисерам вносити не довелося.
Скоріше деякі акценти у нових виставах змінили наші теперішні воєнні реалії. І це зрозуміло, адже ці три з лишком місяці перевернули кожного з нас. А створення вистави – живий процес. Хоч-не-хоч, а в ній закарбовується і світовідчуття, і самопочуття, і, навіть, щоденний настрій її творців – режисерів і акторів. Але класичні твори тому і залишаються цікавими десятиліття, навіть століттями, що закладені в них екзистенціальні смисли резонують у будь у які часи. «Авантюра Никодима Дизми» за романом Тадеуша Доленги-Мостовича, наприклад, піднімає важливе сьогодні питання: де межа компромісу, як в гонитві за власним добробутом не втратити честь і гідність? Думаю, далі варто проявити дипломатичність і не уточнювати сьогоднішні паралелі щодо декого з наших європейських сусідів. А знаменита п’єса «Калігула» А. Камю, як анатомія тиранії, взагалі виявляється сьогодні настільки актуальною, ніби написана на наше замовлення.
Наступною новою виставою нашого Національного театру імені Івана Франка стане «Кар’єра Артуро Уї» – відома п’єса Бертольда Брехта – п’єса-попередження, п’єса-дослідження, що написана у 1941 році і була спробою пояснити світу природу і шлях піднесення до влади Адольфа Гітлера. Думаю, що актуальність цього матеріалу цілком очевидна. І хоча театр, не маючи змоги грати вистави на власних сценах, зараз знаходиться в надзвичайно складних фінансових умовах, ми вже почали роботу над виставою і плануємо восени показати прем’єри".