Для Альмодовара це п'ятий приїзд до Канн, упродовж чотирьох попередніх він представляв свої стрічки в основному конкурсі, повідомляється на сайті фестивалю.
Цього разу Альмодовар привіз незвичний для себе похмурий фільм «Шкіра, в якій я живу», в якому знявся Антоніо Бандерас (Antonio Banderas) через 20 років після виходу «Зв'яжи мене!» (¡Átame!), попереднього спільного проекту актора і режисера.
Взявши за основу сценарію роман французького письменника Тьєррі Жонке (Thierry Jonquet) Mygale, знаменитий іспанський режисер експериментує з новим для себе жанром - близьким до фільму жахів, в якому змішалися насильство, помста, нездорові потяги. Альмодовар вперше виступає режисером трилера, хоча вже неодноразово продюсував трилери інших режисерів, зокрема Алекса де ла Іглесіа (Alex de la Iglesia - Accion Mutante, 1992) і Гільєрмо дель Торо (Guillermo Del Toro - El espinazo del diablo, 2001).
Останні кілька років Альмодовар неодноразово висловлювався про бажання знову співпрацювати з Бандерасом. У новому фільмі Бандерас грає роль божевільного хірурга Роберта Ледгарда, який тримає в заручницях молоду жінку для експериментів: він хоче випробувати на ній нову штучну шкіру, створену ним самим через 12 років після смерті дружини, яка загинула від опіків в автокатастрофі. Тоді ця шкіра могла б її врятувати.
Після довгої перерви Бандерас уп'яте знімається в Альмодовара. Їх попередні спільні проекти: «Матадор» (Matador, 1986), «Закон бажання» (La ley del deseo, 1987), «Жінки на межі нервового зриву» (Mujeres al borde de un ataque de nervios, 1988), «Зв'яжи мене!» (¡Átame!, 1990).
В інтерв'ю іспанській газеті El País Альмодовар зізнається, що це один з найважчих фільмів в його кар'єрі, і описує його як «фільм, близький за жанром до фільму жахів, однак він відходить від звичних законів жанру: без криків, без страшилок».
